Фемоптика


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Видео и фильмы


Культура та соціум крізь призму фемоптики і аналітичної психології.
Фройд би плакав.
Звʼязок: @Femartsbot
Сапорт: patreon.com/femkino

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Видео и фильмы
Статистика
Фильтр публикаций


Красуня для чудовиська: як кіно вчить жінок любити потворних чоловіків
В стрічках і діснеєвських мультфільмах нам часто демонструється троп про те, що саме жінки можуть побачити красу в монстрах/ огидних потворах і закохатися в них чи намагатися врятувати.
Але як часто чоловіки закохуються у потворних жіночих персонажів не намагаючись перетворити їх на красунь?

Чоловік може бути потворним, страшним, травмованим, соціально неприйнятним… і все одно залишатися гідним романтичної любові. Жінка ж значно частіше мусить бути привабливою, навіть коли вона монстр.

Згадайте «Тіло Дженніфер» (2009), «Жінку-кішку» (2004) або численні образи відьом, вампірок і демонічних спокусниць.

Жіноча монструозність у масовій культурі часто не скасовує вимоги сексуальної привабливості. Навпаки, вона перетворюється на ще одну форму еротичного видовища.

У цих сюжетах можна побачити ще одну проблему: жінці відводиться роль тієї, хто має розгледіти приховану цінність чоловіка, зрозуміти причини його поведінки, прийняти його недоліки та допомогти йому змінитися.

Це перегукується з патріархальним уявленням про жіночу любов як безумовне прийняття, терпіння й емоційне обслуговування.

Чоловік може бути складним. Жінка має бути розуміючою.

Чоловік може бути агресивним. Жінка має побачити його травму.

Чоловік може відштовхувати всіх навколо. Жінка має довести, що він заслуговує на любов.

У психології подібні очікування можна розглядати крізь поняття гендерно розподіленої емоційної праці: від жінок частіше очікують відповідальності за емоційний клімат стосунків, підтримку та регулювання переживань інших.

Особливо небезпечним цей сценарій стає тоді, коли історія пропонує сприймати жіноче терпіння до жорстокості як доказ справжнього кохання.

Але розуміти причини чужої агресії — не означає бути зобов’язаною її терпіти. А співчуття не повинно перетворюватися на романтичний обов’язок.


Давно припинила дискусії на тему «чому фемінізм потрібен».


Якщо раптом ви ще не дивилися «Чудовисько: Історія Ліззі Борден», то раджу перед цим подивитись документалку «Ейлін: Королева серійних убивць» (Aileen: Queen of the Serial Killers) — це документальний фільм 2025 року, доступний на Нетфлікс.

Новий сезон «Чудовисько» поєднує історії двох реальних жінок, між якими майже століття: Ліззі Борден, звинуваченої у вбивстві батька та мачухи, й Ейлін Ворнос, яка вбила сімох чоловіків.

Автори серіалу досліджують жіночий гнів, насильство, суспільні очікування від жінок в різні епохи, систему правосуддя та обставини, за яких жінка перетворюється на «чудовисько» чи транслюється такою.

Серіал має певні недоліки, але в цілому, це той випадок, коли в одному місці поєдналися неймовірна естетика, харизматичні жіночі персонажі, феміністична тематика, криваві злочини.

Кілька слів про Ейлін та Ліззі. Обережно спойлери⚠️

У серіалі акторка (Ненс О'Ніл) допомагає Ліззі підготувати переконливий образ для суду. Це вигадка сценаристів. Насправді вони познайомилися лише у 1904 році, через одинадцять років після суду.
Після виправдання Ліззі отримала спадщину, переїхала до просторого будинку й продовжувала жити незалежно від традиційних очікувань щодо жінок. Водночас вона залишалася об'єктом суспільних підозр.

Ліззі належала до Жіночого християнського союзу тверезості — організації, яка також підтримувала окремі соціальні та політичні права жінок.

Ейлін виросла в умовах сімейного неблагополуччя, насильства та занедбаності. Вона розповідала про сексуальне насильство, пережите в дитинстві й підлітковому віці.
Ще підліткою почала займатися проституцією, а згодом заробляла на життя на дорогах Флориди.
У 1989–1990 роках застрелила сімох чоловіків.

Спочатку Ейлін стверджувала, що діяла в межах самооборони, оскільки чоловіки намагалися її зґвалтувати або вбити. Пізніше вона неодноразово змінювала свої свідчення, зокрема визнавала корисливі мотиви, тож її справа досі викликає суперечливі реакції.
Її стратили у Флориді 9 жовтня 2002 року.

Ліззі Борден уособлювала порушення гендерних очікувань XIX століття. Для присяжних було складно уявити, що заможна, релігійна, вихована жінка здатна на настільки жорстоке вбивство. Її жіночність і соціальний статус стали важливими елементами захисту і виграшу у суді.

Ейлін Ворнос, навпаки, не відповідала образу «порядної жінки». Вона займалася проституцією, мала досвід сексуального насильства, занедбання, поводилася зухвало.
Її історія порушує питання: наскільки справедливо правоохоронна система сприймає свідчення проституйованих, соціально-неблагополучних жінок про зґвалтування та самооборону?

Феміністичний аналіз не потребує виправдання вбивств.
Він дозволяє поставити складніше питання: чому суспільство так охоче називає жінку чудовиськом, але значно рідше досліджує насильство, якому вона сама могла піддаватися?


Просто хочу поділитися постером, від якого я в захваті😍


Сексуалізація власних фанаток виглядає доволі іронічною на фоні того, що кліп знятий Інді Хайтом, який почав стосунки з Лізою Бібіковою до того, як їй виповнилося 18 і має 16 років різниці у віці.


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Нативна відповідь на ролік Свіні, яка насправді про жіночій спорт🏈 🏀


Сотні спортсменок виклали пости та відео з обуренням від реклами гемблінгу з оголеною Сідні Свіні, де демонстрували наскільки жінки сильні і заслуговують на визнання і увагу не через сексуалізацію.

Феміністична критика не означає, що жінка не має права оголюватися.
Але Сідні Свіні не просто найнята модель. Novig називає її стратегічною партнеркою та власницею частки.

Тому її професійне рішення можна критикувати без моралізаторства про її тіло. Відповідальність тут і на компанії і на зірці, яка свідомо долучилася до цієї рекламної стратегії і свідомо представила гемблінг через сексуалізацію жіночого спорту.

Азартна платформа купує увагу через гетеросексуальний чоловічий погляд на оголену жінку в сексуальних позах.
Це не допомагає жінкам бути видимими як професіоналки. Це знову робить їх тіла фоном для споживання й прибутку.

Саме це згадували спортсменки.

«Сідні Свіні, ось як виглядають жінки у спорті: м’язи, важка праця, піт, кров, сльози».

— Емі Гант, британська спринтерка

«Я все життя змагалася у спорті, де спортсменок сексуалізують, зводять до тіл і змушують виборювати серйозне ставлення до того, що ми реально вміємо».

— Грейсі Крамер, колишня американська гімнастка

«Є велика різниця між тим, щоб виглядати “сексуально” тому, що ти займаєшся спортом, і використовувати секс, аби продавати спорт».

— Скай Ніколсон, чемпіонка світу з боксу

Спортивне тіло — не аксесуар до просування ставок на спорт.

Після критики Свіні опублікувала в сторіз оголені зйомки спортсменок і спортсменів для ESPN Body Issue💪🏻
Але це хибна аналогія. Такі зйомки теж можна критично обговорювати, проте там у кадрі конкретні атлети й атлетки, їхні сильні тіла та досягнення.

У випадку Novig спортінвентар перетворений на прикриття для еротичної реклами, яка продає гемблінг.

І це не просто «провокаційна реклама». Насправді проблема ширше.

Свіні рекламує індустрію, що монетизує азартні ігри і пов’язана з фінансовою, психологічною та сімейною шкодою. Коли до реклами додають сексуалізацію, спорт і вагу знаменитості — це точно не про розширення жіночої свободи. Це про ефективніший продаж через сексуалізацію жінок в спорті.

Ну і ще мабуть важливо враховувати, що Свіні трампістка.


«Не ті дівчата» / The Wrong Girls (2026) — це абсурдна stoner-#комедія від режисерки Ділан Маєр (дружини Крістен Стюарт). Вона ж разом зі Стюарт писала сценарій.

У центрі сюжету — дві подруги, Френкі й Моллі (Крістен Стюарт та Алія Шокат), які живуть від зарплати до зарплати й постійно шмалять.
Їм дістається валіза з експериментальними психоделіками. Після вживання вони починають читати думки, рухати речі силою думки й розмовляти з котами.

Це дебют Маєр у повному метрі й доволі рідкісний випадок жіночої stoner-комедії, де жіноча дружба не є фоном для романтичної лінії.

Критика дуже неоднорідна: хвалять хімію Стюарт і Шокат, DIY-психоделічну естетику та саму ідею, але дорікають слабким сюжетом і дещо плоскими жартами.

Інформації коли і де дивитися в Україні я не знайшла🥲
Але подібної чільної стрічки мені зараз дуже не вистачає.


Про який блять комфорт вони подбають?🤨
Глибоке бікіні для дитини, яка в спідниці надсилає поцілунок?
Йобнуті креативи🤢

906 0 20 3 109

Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Приклад ситуації у відповідь на часте чоловіче запитання «так а де жінок зараз дискримінують?»

Скільки їздила, найбільш безпечні та комфортні поїздки були саме з водійками.
#сексизм


Подивилася «Обсесію» / Obsession 2026— і це один із тих горорів, які лякають зовсім не кров’ю чи чорною магією.

Обережно, спойлери в тексті👁️‍🗨️

Фільм 26-річного Каррі Баркера зняли всього за 20 днів і приблизно $750 тисяч, а у світовому прокаті він уже зібрав понад $427 млн. Абсолютно шалений результат для незалежного горору, який Баркер написав, зняв і змонтував сам🤌

Найстрашніше у стрічці — реалістичність нездорових стосунків.
Спочатку нам дуже вправно продають знайомий троп: нещасний «nice guy» Бер і поступово божеволіючa «crazy girlfriend» Ніккі.

Але справжня одержимість від самого початку належить саме гг — Беру.
Він настільки не здатний витримати можливе жіноче «ні», що воліє взагалі позбавити Ніккі вибору і магічно змушує її покохати себе. За маскою «хорошого хлопця» проступає дуже знайома інцельська логіка: «я хороший, я тебе люблю, отже, чому ти не можеш любити мене?»

Після цього фільм майже хрестоматійно показує патологічне злиття співзалежних стосунків: ревнощі, контроль, неможливість витримати дистанцію, постійну потребу в підтвердженні любові, порушення особистих меж і поступову втрату окремого «я».

І тут дуже влучна фраза акторки Інді Наварретт: «Є різниця між любов’ю та романтикою. Є різниця між любов’ю та одержимістю».
Яка саме?
Напишу про це окремо в пості-розборі з психологічної та фем-оптики.

💬До речі, якщо у вас є якісь питання чи речі які ви б хотіли розібрати, можете залишити під цим дописом в коментарях і я спробую їх врахувати при написанні розбору.

А Майкл Джонстон, який грає Бера, пояснював свого героя ще точніше:
Бер вірить, що ця дівчина якимось чином зробить його життя кращим, замість того щоб розбиратися із власними проблемами.


І найогидніше для мене — Бер розуміє, що з Ніккі щось не так. Це бачать його друзі й прямо говорять, що він нею користується. Але поки її стан дає йому секс, захоплення та абсолютну відданість, тобто фул контроль і владу без наслідків — він продовжує користуватися положенням.

Сам Баркер говорив, що його зацікавила саме тема «примусити когось любити», а Ніккі задумана як людина, фактично замкнена всередині власного тіла. Тому сексуальні сцени після усвідомлення Бером її стану для мене читаються як сексуальне насильство: він знає, що це не вільне бажання Ніккі, — і все одно користується її тілом = ґвалтує її морально і фізично.

Тому головним монстром «Обсесії» для мене залишається не «crazy girl» Фріккі-Ніккі, яка зрештою вбиває людей, а саме Бер.

Він першим забирає в іншої людини суб’єктність, вибір і право сказати «ні». І дуже символічно, що боятися він починає тоді, коли створена ним залежність починає обмежувати вже його власну свободу.
Він хотів володіти жінкою — просто не очікував, що це може спричиняти для нього проблеми.
Саме тому «Обсесія» лякає мене значно сильніше як історія про реальні нездорові стосунки, владу та насилля ніж як історія про магію й убивства.


Я пишу пост про небезпечні практики під соусом психологічної допомоги і тут бачу в стрічці цей шедевр.
Насправді, таких спеціалістів багато. І на жаль, вони є навіть серед психологів і психотерапевтів з освітою.

Тому перед тим, як йти до когось на «веселу терапію», варто дослідити соц.мережі спеціаліста на випадок чи не транслюєте він практики, які до етичного наукового підходу не мають ніякого відношення.


Любі! Я змінила назву каналу з Фемкіно на Фемоптика кілька місяців тому, але нічого не писала.

Чому змінила назву?
Бо як я вже раніше згадувала, канал поступово почав виходити за межі «онлі про кіно» + мій вектор погляду на фільми змінився з суто феміністичної призми також й на психологічну.
Але як це все поєднати, щоб не впиратися в лонгріди і розгорнуті розбори персонажів, я так для себе і не вирішила.

Чому не писала?
Я вже неодноразово зникаю з каналу, потім з’являюся на кілька постів і знов зникаю. Знаю, що це погано впливає на життя каналу і зацікавленість читач_ок, але не можу писати / викладати контент, коли не відчуваю внутрішньої необхідності і ресурсу чимось ділитися.

Насправді, з моменту як я почала вчитися на психотерапевтку, я так і не вирішила для себе остаточно, що саме я хочу транслювати на каналі і в якій це має бути формі. Іншими словами, я «відклала» рішення до моменту коли «воно прийде».
Плюс через навчання і практику (які займають дууууууже багато часу), мені не вистачало ресурсу писати і тимпаче знімати ютуб.
Все на що мене вистачало — 1-2 пости в місяць в інст і короткі думки в тредс.

Періодично я думала «блять та досить вже дрочити себе з концептом каналу, просто пиши», а потім «ну мене так довго не було, якщо і повертатись, то вже не зникати і з чимось таким вагомим почати» і так далі і тому подібне 😂

Але я люблю цей канал! І поважаю тих, хто підписався колись на Фемкіно, щоб читати саме про жінок в кіно.
Про жінок звісно буде.
Але не тільки в кіно.
А наскільки часто… побачимо.
Для чого я ділюся цими думками з вами?
Бо інколи треба просто припинити себе зайобувати і робити як виходить😂🤌🥂


Репост из: Фемlink
‼️🔞#праважінок #фемактивізм #закони
Декриміналізація порно під видом захисту прав дітей.
7 днів щоб відреагувати!
14 липня Верховна Рада прийняла за основу законопроєкт № 15294. Формально він позиціонується як такий, що посилює захист дітей від сексуального насильства.

Однак разом із цими нормами законопроєкт також передбачає декриміналізацію комерційного виготовлення, збуту та поширення так званої «дорослої» порнографії.

Тобто під прикриттям захисту дітей фактично відкривається шлях до легалізації порнографічної індустрії без належних запобіжників проти торгівлі людьми, примусу, шантажу, цифрового насильства та діяльності організованої злочинності.

Саме тому низка жіночих і правозахисних організацій закликає уважно переглянути його положення та не допустити ухвалення норм без належного суспільного обговорення й запобіжників.

Особливе занепокоєння викликає те, що строк подання депутатських поправок до другого читання було скорочено з 14 до 7 днів. Це суттєво обмежує можливості громадськості відреагувати та висловити свою позицію.

Якщо ця тема для вас важлива, зараз саме час долучитися.

Ознайомтеся зі зверненням, підтримайте його своїм підписом та поширте інформацію серед інших жінок, правозахисних і громадських організацій. Чим більше людей висловлять свою позицію до фінального голосування, тим більше шансів, що вона буде почута.

З текстом звернення можна ознайомитися тут👈

Підтримати звернення та заповнити форму для підпису✍️

Будемо дуже вдячні за підтримку і якнайришре поширення серед інших жіночих та правозахисних організацій. Марія Дмитрієва


Любі!
Ви неймовірні. Збір закрито❤️
Дякую за кожну вашу копійчинку, це найкраще привітання з 8 березня ❤️


Любі, з міжнародним днем захисту прав жінок!💪🏻
8 березня — це не про формальні привітання, а про жінок, їхні права, внесок який потребує визнання та реальної підтримки.

Найкращий спосіб привітати — долучитися до збору на відновлення фізичного здоров'я ветеранок, надання їм психологічної підтримки та реінтеграції у цивільне життя.
(Всі деталі на сторінках @sphere.wa та @veteranka_).


Загальна мета збору: 300 000 гривень.
Моя мета: 5000 гривень.


Рух VETERANKA є першою та найбільшою спільнотою жінок України з бойовим досвідом, яка з 2018 року захищає права військовослужбовиць.

Харківське жіноче об'єднання «Сфера» з 2008 року створює можливості, гуртує та підсилює голоси жінок.

Долучайтеся до збору🫶🏻
Підтримаємо захисниць🌱



Показано 17 последних публикаций.