⚕️Рудий

Хвилина мовчання за всіма загиблими військовослужбовицями і військовослужбовцями, які віддали своє життя в боротьбі з російськими окупантами.

🕯

@ginger114

Причини.

4/3

Після того як всі розгріблись із пораненими і загиблими, звітами і доповідями в які мене мимоволі залучили, як того хто знав загиблих і бачив виїзд і т д., ми почали балакати між собою чому/що/як сталося.

Я постійно відволікався на те, що у Малиша дзвонив вцілілий телефон. Мені вперше в житті довелося казати людині на тому кінці слухавки, що когось більше немає.
Дзвонила дівчина загиблого.


Мене набрав ротний, розпитав про кожного, сказав, що терміново повертається назад.

2/4
На фронті відносне затишшя. До нас у взвод прислали молодого, буквального юного, ще нічого не вміючого контрактника.
Наш ротний у відпустці, у заслуженій, погодженій, першій, підготовленій, відпустці з самого початку АТО. А гівна він там хлебнув різного, тож людина і справді заслужила. Перед виїздом у відпустку був призначений тво.

Я, як відповідальний капелан, бачу стрес і закритість юного новачка і приділяю йому особливу увагу, ходжу із ним на ближній пост.
Позиція загалом не небезпечна, стрілкового бою там бути не могло, але є певні але.

Ніч до того самого дня була трохи шумна, хтось на посту, я на раціях, інші хлопці сиділи в підвалі , вцілому плюс-мінус норм.
Вранці нас попередили, що по сірому треба буде з нашої точки підʼїхати на позицію значно ближчу до позиції нашої ж іншої роти.

Молодого контрактника на це, звісно ж, не беруть і мені каужть іти на пост з ним. Я беру рацію, фотоапарат, і іду з ним.
При виході з двору бачу своїх хлопців, які грузяться в Беху з написом "Живчік" яку вчора шаманили. Роблю фото, кличу Стаса (молодого) і спокіной йдемо на пост.

Ми сіли на посту, я доповів обстановку по рації, там плюсанули, я повісив підарську рацію повище, показав йому бліндаж і куди він веде, пояснив де наші позиції а де русня і тут пролунав вибух, і за ним піднявся чорний дим.

Я побіг на дим зі своєю аптечкою, на місці побачив нашу підірвану Беху "Живчік", на місці вже було кілька солдатів, що прибігли раніше, а дехто і жив в сусідніх хатах і просто вийшов в чім був вдягнений. Одразу побачив тіло мехвода "Іка", і велитенську вирву яка була під його місцем.
Я побачив повністю відкритий люк доступа до двигунів (здається він так називається) і згадав, що перед виїздом один з хлопців - Малиш, сів на на баню «бехи» і ноги поставив саме на той люк.
Відділ з десантом теж був заповнений теж був заповнений моїм пацанами, пощастило, що під ними нічого не здетонували, і що двері десантного відсіку були не в ідеальному стані і тому не закрилися повністю. Всі всередині отримали дуже ніфігову контузію.


Ви вже, мабуть, здогадалися що сталося - Беха наїхала на протитанкові міни, на дві протитанкові міни.


Я заліз на беху і разом з одним солдатом почав витягувати тіло мехвода Іраклія, в нього небуло ніг нижче коліна. Він помер миттєво. Малиша поблизу не було видно, наче він там і не сидів. Піхота сама вилізла з десантного відділу, і в складі 3-4 людей ми почали шукати Малиша віддаляючись від місця подій, але не могли це робити швидко, через страх мінування місцевості.


Помітивши що ми віддалились від підриву метрів на 30 я вже почав гукати його, бо я не думав що людина може відлетіти так далеко.
І от вже на території сусідньої хати я заглянув в якусь заглибину і побачив як Льоха лежав там на спині. На ньому небуло плям крові і я став його перевіряти на ознаки життя гукаючи інших.
Звісно ж він був 200.
Лікар сказав - переломи всіх кісток і миттєва смерть. Під люком здетонувала ТМка і його підкинуло метрів на 15 вгору ( це вже зі слів місцевого жителя, який почув звук техніки і підійшов до вікна).


Це про втрати

Далі про причини.