– Знаєш, Евері, мені подобався наш шлюб. Ти була такою слухняною. Виконувала все, що я тобі казав. Була ідеальною дружиною. Все було ідеально поки... цей вовк не з’явився знову у нашому житті.
– Ідеальною? Ти зробив з мене маріонетку!
– Ти справді думаєш, що все було через браслет? А якщо ні? Зізнайся собі, Евері. Ти просто слабка. Зручна.
– Ні, – вигукнула я не в силах вислуховувати його.
Артур усміхався так, ніби вже переміг.
– Думаєш, він тебе пробачив? Він зараз просто грає героя. Як тільки отримає хлопця – ти станеш зайвою. Навіщо ти йому потрібна?