"Мовчи, жінко!"
З моєю вдачею рота краще не розтуляти. Адже варто мені щось ляпнути гарячково, все збувається. Просто прокляття якесь!
І завело воно мене, не аби куди, а аж в інший світ. В самісіньку магічну академію на факультет проклятійників.
А тут він. Чоловік-мрія, що вважає мене легковажною розпусницею. Та й світ не такий вже і гостинний – проклятійників тут не полюбляють. Ще й невідомий вбивця переслідує.
Ну і нехай. Впораюсь, навчусь дар контролювати та додому повернуся. Там мене вже зачекались.
Залишилось тільки нікого не вбити, самій не загинути та... з глузду не з'їхати. Бо бісить!
А може я того… закохалася?