Нещодавно у нашому місті британці організували захід — простісінько в парку пекли піци й роздавали всім охочим. Пішли туди й ми з чоловіком. Не тому що голодні. Просто де ж іще можна побачити таку концентрацію знайомих? Це ж своєрідне світське життя!
— Ду ю спік інглиш? — стоїмо в черзі по піцу, а вздовж неї походжає довгообразий дядечко, і з надією зазирає у людські обличчя.
Обличчя мовчки відвертаються, аж ось мій чоловік видає невпевнене «соу соу» і так, знаєте, ще й рукою показує, мовляв, щоб довгообразий не дуже на нього розраховував.
Зрештою оце «соу соу» перетворилося на півгодинну розмову. Довгообразий виявився британцем і йому було цікаво ВСЕ!
А мій чоловік що? Розповідав!
Про себе, про родину, про роботу, про наше містечко, про Київ, про Україну, про війну. Словом, про ВСЕ.
Скільки захоплення було в очах довгообразого чоловіка, стільки й гордості було в моїх. Себто, я знала, що мій чоловік вміє англійською. Але щоб отак, без усілякої підготовки підтримати розмову і стільки всього розповісти гостеві нашої країни. Тієї миті від нього залежало, які враження повезе із собою додому довгообразий дядечко і що розповідатиме про свою поїздку.
Дорогою додому я все торочила чоловікові, що він мій кумир.
Бо мені чи не вперше по-справжньому закортіло вміти так само вільно говорити.
І щоб не бути голослівною, почала робити сякі-такі кроки. Шукала легкий формат, щоб і цікаво було, і корисно, і щоб залишки ресурсу, якого з Остапом не так багато, не злякати ;)
Так натрапила на канал
Haw. Eng🦴
Він сподобався мені за:
🐾 дотепну і небанальну подачу дописів. От як
про гномів чи
про двері; 🐾 розбори
фраз із улюблених пісень або фільмів;
🐾
нішеву лексику, яку не так просто зібрати самотужки.
Там навіть можна записатись на заняття, якщо хочеться зануритись у конкретну тему. Уроки розробляють за кембриджською методикою, тож, якщо налаштуватись серйозно, можна опанувати мову на високому рівні.
➸ ➸ ➸
Підписуйтесь, та прокачуйте свою англійську. Щоб колись і про вас розповідали так захоплено, як оце я про свого чоловіка 💞