Нейко Євген Михайлович – ректор Івано-Франківської державної медичної академії, університету (нині ІФНМУ) впродовж 1987-2010 років, академік та член Президії Національної Академії Медичних Наук України, доктор медичних наук, професор.
Нейко Євген Михайлович володів стратегічним типом мислення, високим рівнем емоційного інтелекту та бажанням постійно самовдосконалюватися. Євген Михайлович закінчив з відзнакою Станіславський державний медичний університет у 1956 році. Свої мрії про визначні наукові дослідження та поетапні професійні цілі почав утілювати ще під час очної аспірантури на кафедрі патологічної фізіології. Саме такий науковий фундамент сприяв формуванню ґрунтовної теоретичної бази та розумінню важливості комплексного підходу до вивчення актуальних наукових проблем, а головне – шляхів їх вирішення. Впродовж навчання виконав та успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену особливостям реакції організму при гострому перитоніті. Пізніше працював асистентом кафедри патологічної фізіології, а з 1966 по 1971рік - асистентом, доцентом, професором кафедри загальної терапії. Саме досконалі знання патологічної фізіології слугували трампліном до подальшої лікувальної роботи та становлення лікаря-терапевта. У 1968 році захистив докторську дисертацію, в якій вивчав показники обміну речовин і функції печінки в організмі при гострому перитоніті.
Важливо зазначити, що Євген Михайлович був засновником Прикарпатської терапевтичної клінічної школи, очолював кафедру факультетської терапії з 1972 року (нині кафедра внутрішньої медицини №1, клінічної імунології та алергології імені академіка Є.М. Нейка), деканом інституту (1976-1979 рр.), проректором з наукової роботи (1979-1987 рр.), ректором медичної академії, згодом ІФНМУ (1987-2010 рр). Завжди справедливий, мудрий, прогресивний вчений, добрий та турботливий лікар, стратегічний керівник, а також - Вчитель та Наставник для багатьох науковців.
Нейко Є.М. - почесний член Академії Медичних Наук Польщі, член Президій Українських товариств терапевтів, кардіологів, гастроентерологів, СФУЛТу, Почесний голова Івано-Франківського обласного фонду милосердя, Заслужений працівник вищої школи України, член комісії АМН України з іменних премій, володар Малої та Великої Золотої медалі Альберта Швейцера, лауреат державної премії та премії АМН України, автор понад 900 публікацій, в тому числі 30 монографій, підручників та посібників.
Євген Михайлович був надзвичайно вимогливим в першу чергу до себе, справедливим та доброзичливим. Під час клінічних обходів завжди допомагав і підтримував пацієнтів. А ще - любив та підтримував студентів, молодих вчених, завжди мотивував своїх учнів до наукового пошуку, втілення нових ідей та спільного обговорення результатів досліджень.
На кафедрі внутрішньої медицини №1, клінічної імунології та алергології імені академіка Є.М. Нейкастворений музей, де проводяться цікаві майстер-класи, конференції, відкриті заняття, засідання студентського наукового гуртка, заняття-дискусії в новому форматі (CCD), обговорення цікавих клінічних випадків та міждисциплінарних кейсів.
Справу Євгена Михайловича активно продовжують його учні, які досягають нових вершин в науці та суспільному житті, здобувають нових перемог та прославляють рідний університет, а також передають естафету новим поколінням майбутніх лікарів та науковців.
Нейко Євген Михайлович володів стратегічним типом мислення, високим рівнем емоційного інтелекту та бажанням постійно самовдосконалюватися. Євген Михайлович закінчив з відзнакою Станіславський державний медичний університет у 1956 році. Свої мрії про визначні наукові дослідження та поетапні професійні цілі почав утілювати ще під час очної аспірантури на кафедрі патологічної фізіології. Саме такий науковий фундамент сприяв формуванню ґрунтовної теоретичної бази та розумінню важливості комплексного підходу до вивчення актуальних наукових проблем, а головне – шляхів їх вирішення. Впродовж навчання виконав та успішно захистив кандидатську дисертацію, присвячену особливостям реакції організму при гострому перитоніті. Пізніше працював асистентом кафедри патологічної фізіології, а з 1966 по 1971рік - асистентом, доцентом, професором кафедри загальної терапії. Саме досконалі знання патологічної фізіології слугували трампліном до подальшої лікувальної роботи та становлення лікаря-терапевта. У 1968 році захистив докторську дисертацію, в якій вивчав показники обміну речовин і функції печінки в організмі при гострому перитоніті.
Важливо зазначити, що Євген Михайлович був засновником Прикарпатської терапевтичної клінічної школи, очолював кафедру факультетської терапії з 1972 року (нині кафедра внутрішньої медицини №1, клінічної імунології та алергології імені академіка Є.М. Нейка), деканом інституту (1976-1979 рр.), проректором з наукової роботи (1979-1987 рр.), ректором медичної академії, згодом ІФНМУ (1987-2010 рр). Завжди справедливий, мудрий, прогресивний вчений, добрий та турботливий лікар, стратегічний керівник, а також - Вчитель та Наставник для багатьох науковців.
Нейко Є.М. - почесний член Академії Медичних Наук Польщі, член Президій Українських товариств терапевтів, кардіологів, гастроентерологів, СФУЛТу, Почесний голова Івано-Франківського обласного фонду милосердя, Заслужений працівник вищої школи України, член комісії АМН України з іменних премій, володар Малої та Великої Золотої медалі Альберта Швейцера, лауреат державної премії та премії АМН України, автор понад 900 публікацій, в тому числі 30 монографій, підручників та посібників.
Євген Михайлович був надзвичайно вимогливим в першу чергу до себе, справедливим та доброзичливим. Під час клінічних обходів завжди допомагав і підтримував пацієнтів. А ще - любив та підтримував студентів, молодих вчених, завжди мотивував своїх учнів до наукового пошуку, втілення нових ідей та спільного обговорення результатів досліджень.
На кафедрі внутрішньої медицини №1, клінічної імунології та алергології імені академіка Є.М. Нейкастворений музей, де проводяться цікаві майстер-класи, конференції, відкриті заняття, засідання студентського наукового гуртка, заняття-дискусії в новому форматі (CCD), обговорення цікавих клінічних випадків та міждисциплінарних кейсів.
Справу Євгена Михайловича активно продовжують його учні, які досягають нових вершин в науці та суспільному житті, здобувають нових перемог та прославляють рідний університет, а також передають естафету новим поколінням майбутніх лікарів та науковців.