В Мистецькому Арсеналі відучора триває персональна виставка Анни ЗвягінцевоїРозкажу трохи, чому вам може бути цікаво поїхати подивитись. По-перше, книжкова викладка одразу в холі 😅 Де я, як ви вже бачили, знайшла книгу про 🐰 від ArtHuss. Вона відносно стара і на сайті видавництва її немає. Бачила ще декілька ексклюзивних книг. Там же є і класний мерч. Мій чокер з буквами «Ґ» теж колись куплений у крамничці Арсеналу.
Що стосується виставкиОдним із перших сильних вражень від мистецтва Анна Звягінцева називає
виставку робіт Сергія Параджанова, які він підпільно робив сидячи у тюрмі.З фольгованих кольорових кришок кефіру, ряжанки та молока, що лишалися від передачок друзів, Параджанов створював медальйони з різноманітними зображеннями. З повсякденних речей — створював щось казкове. Можливо саме це сформувало метод роботи Анни.
На фото: Тканина, що дає відчуття безпеки, водночас може перетворитись на поховальний саван.
Сюжети мирного життя, що зібрані
з арматури — осипаються, підтверджуючи крихкість нашого буття.
Сорочка
з кропиви «на повернення», як символ надії.
Нашу здатність бачити красу не зруйнує війна, як і не зруйнує вона наше внутрішнє світло, що проведе через найтемнішу ніч.
Виставка так і називається «Світлячок».У стінах Арсеналу дуже просторо, тихо, спокійно. Мистецтво завжди допомагає зібратись до купи. Біля нашого будинку вчора дуже сильно горіло поле, мені як раз треба було виїжджати на виставку. І в задимленому авто я все ж вирішили поїхати. Після повернення додому вже вночі — ні сліду від пожежі. Диму чорного як не було. Автівки знову запарковані. Рятувальники зробили свою справу. Життя продовжується, а ще декілька годин тому все здавалось таким крихким.
Як буде нагода — сходіть в Арсенал. Вхід той же, що й на Книжковий фестиваль. Виставка триватиме до 4 квітня. Загалом про Анну Звягінцеву можна почитати
тут. Ця цитата дуже резонує з вчорашніми враженнями: «Мистецтво — це простір. Там, де є не лише роботи — світло, тіні, як від цих робіт, так і від інших людей, подих того, хто поруч, запах, стукіт від взуття перехожих і перешіптування у сусідньому залі, тиша, порожнеча, наповненість.
Мистецтво — це співбуття. Ось тут, поруч, воно є, ми є». А ще в цьому тексті від «Суспільного» багато Прохаська. in book we trust