Kito San news

Вперше за дуже довгий час купив паперову книжку. Так то я багато читаю, але з телефона/планшета.

Ессекські пси.
Дуже люблю історичну прозу і сторічна війна один з найулюбленіших періодів.
Книжки ще немає в електронному вигляді.
Це видавництво Vivat, вони з Харькова і по їх обʼєкту ракета прилітала, важливо підтримати своїх.

Ок, я поясню свій попередній допис.

Звичайно я НЕ ХОЧУ бачити місто в руїнах. Я чесно радію можливості погуляти в парку або сходити до улюбленого ресторану. Ніколи не підтримував всю цю дурню про "у нас війна, а вони по клубах".

Але.. розумію, що це максимально наївно, але хотілось би бачити/відчувати хоч якусь вдячність людям, що дають змогу існувати всьому цьому.
Я її не бачу. Взагалі ніде. Це стосується як держави (з ними давно все ясно), так і суспільства.

До речі, держава могла хоча б пообіцяти щось. Навіть не дати, просто пообіцяти, що після війни...

Але по факту буде інше. Після війни треба заховати форму подалі і ніколи нікому не казати, що служив, або ще гірше воював. Особливо при прийомі на роботу.

Для себе я знаю, що вчинив правильно і по іншому бути не могло. Ні про що не жалкую.
Просто сумно.

Повернення до Києва - мабуть одна із самих демотивуючих речей в принципі.

Є такий тіп - Шабунін.
Якщо я все вірно розумію, то він дійсний військовослужбовець. При цьому кожен його пост в телеграмі направлений проти діючої влади, міністра оборони, Сирського або Зеленського.

Я не можу зрозуміти як це можливо в принципі.

Моя особиста думка про владу не має ніякого значення.

Є один поширений тезис.

"Якщо буде перемирья, то росія посилиться, модернізує армію і роздавить нас через 2-3 роки, тому що ми посваримось одне з одним, всі втечуть, ну і всяке таке інше."

Я категорично не можу це прийняти. Бо це є кристалізований кацапський наратив, що Україна це failed state, країна 404. Що ми не можемо виживати і розвиватись самостійно, що нам потрібен пан і батіг.

Якщо ми хочемо перемогти росію в історичній перспективі, то там потрібно збудувати більш зріле, розвинуте і стійке суспільство. Це взагалі єдиний шлях до перемоги. Але деякі "патріоти" чомусь вважають, що ми на це неспроможні генетично.

Чисто з військової точки зору, нам необхідна пауза. Щоб відновити і завершити реформи в армії. Без паузи ситуація може стати неконтрольованою.

Дуже чіткий і толковий допис. Навіть жалко що не я написав)

Що я мав на увазі, коли писав про В'єтнамську війну.

На початок війни:
- Південь більше за розміром і має більше родючих земель.
- Населення Півночі більше, але не критично + на Південь втекло багато людей від комуністів.
- Південь більше промислово розвинутий і багатший.
- ВВП там важко рахувати, але ВВП Півдня десь в два рази більше.
- Південь має підтримку США і Заходу, включаючи пряму участь військ США у війні. Дуже активну участь.
- Під час війни Південь мав абсолютну перевагу в авіації, артилерії, да в усьому.
- Армія США активно використовувала неконвекційну зброю, включаючи хімічну. Втрати серед мирного населення Півночі за деякими оцінками можуть сягати двох мільйонів.

Північ перемогла після 20 років виснажливої війни.
Президент Півдня Нгуен Ван Тхьеу подал у відставку 21 квітня 1975 року, зробивши заяву по телебаченню, де він звинуватив США у загибелі Південного В'єтнаму. 30 квітня, столиця Південного В'єтнаму - Сайгон, була захоплена армією Півночі. Держава Південний В'єтнам припинила своє існування.

Але є один нюанс.

До самої поразки Південь намагався жити ніби то все нормально. Є війна, а є нормальне життя. Уряд Півдня був корумпованим та неефективним. Західна допомога витрачалась не за призначенням. Населення не довіряло уряду і уникало мобілізації. Надто висока залежність від США призвела до стрімкого падіння боєздатності армії, після того як США обмежило допомогу.
Північ же була повністю мілітаризованим суспільством, що жило для війни.

Саме цей вибір має зробити Україна. Або війна до кінця, всіма наявними ресурсами, або мир. Те що зараз, війна на півшишечки - це прямий і дуже швидкий шлях до зникнення держави Україна і до соціальної катастрофи. Ми маємо або воювати, або ж мирний договір (можете називати це капітуляцією, це тільки слова, називайте як хочете).

Поціновувачі історичних аналогій краще б почитали історії війни у Вʼєтнамі, замість того щоб постити фотки Черчіля.

Безпосередньо в бойових діях зараз задіяно 150-200 тисяч людей. Я звичайно не володію точними цифрами, але +- воно так і є.
Хоч з проблемами, але лінія тримається. На деяких ділянках ми навіть контратакуємо.

В СЗЧ у нас зараз орієнтовно 100 тисяч. Навіть якщо б третина з них пішла на бойові посади, це б значно покращило ситуацію.

У кацапа теж все не райдужно. Віслюки і штурми на милицях не від гарного життя.

Змінити ситуацію на фронті можна, питання в людях, в підготовці, та в керуванні. Якщо ситуація зміниться, то і перемовини підуть по іншому.

Насправді, вони б і йшли по іншому, якби ми не відступали. А ми б не відступали, якби воювали, як у 22му.

Напишу про "перемовини" останній раз.

Хто на кого перший наїхав, хто скільки разів кому подякував чи нахуй післав - не грає ЖОДНОЇ ролі, взагалі ніякої.

Важливо тільки одне. Зеленський і його команда МАЛИ НАМІР підписати договір чи НЕ МАЛИ?

Якщо вони мали такий намір і все похерилось із-за пари їдких зауважень, то він ідіот і профнепридатний. Тому що його робота - жити для країни і її людей. Якщо для цього доведеться цьомнуть когось в жопу, значить так і буде.

Договір був попередньо узгоджений? Влаштовував обидві сторони? Змін в тексті не було? Якщо відповідь на всі попередні питання "так", то жодні випади дебілів не мають впливати на кінцеву мету.

Або є інший варіант. Він і не збирався нічого підписувать, все це частина плану про який ми не знаємо.

Трохи справжньої військової мудрості на фоні політики, на яку все одно ми не впливаємо.

"К тому времени я уже полагал, что мы сражаемся, по крайней мере, с двумя батальонами Народной армии; но оказывается, их было три. Они были очень упорны и полны решимости смять нас, но главное отличие подполковника Нгуен Хыу Ана из Вьетнамской народной армии от подполковника Хэла Мура из 1-ой аэромобильной дивизии заключалось в том, что у меня имелась серьёзная огневая поддержка, а у него — нет.”

Мы были солдатами... и были молоды
Гарольд Мур

Я вчора приїхав до Києва. Вийшов погуляти зараз, все-таки 8 місяців майже не був дома нормально.

На Контрактовій стоїть бусік рекрутингу сухопутки. Можна підписати контракт на мільйон. Хвилин 15-20 спостерігав, поки гуляв і пив каву. Ніхто не підійшов. Жодна людина. Ну я потім сам підійшов, потрандіти з пацанами, а то їм нудно. За весь день було пара людей буквально. І то просто поцікавитись.

Ну а так ми незламна нація, да.

Знову питання в студію. А хтось користується електронними книжками/рідерами? Цікаво.

Планшет у мене є. Але на планшеті відволікаєшся весь час.

Враховуючи ейфорію і захоплення в медіа і суспільстві з приводу демаршу Зеленського, то сьогодні мають стояти величезні черги в ТЦК. Ну правда ж? Це не сарказм.

Якщо серйозно з приводу переговорів. Повторю те що вже казав.

У Зеленського без сумніву є яйця. Але краще були б мізки.

Як я розумію, то договорнячка не буде?)

Питання в зал.

Не знаю як називається ця штука.. хаб? Коротше, штука що втикається в лептоп в USB-C, і там зразу купа додаткових портів. Для мене принципово наявність Ethernet, HDMI, інші порти мають бути теж, але там варіанти.

У мене був PROMATE MediaHub-6C, все що треба, навіть POE. Згорів десь через три місяці роботи. Ну і в процесі він грівся дуже. Тобто має бути ще надійним.

Варіанти?