☦Клірос ПЦУ☦

Як відомо, Синод ПЦУ благословив використовувати спеціальні святкові антифони в Богородичні дванадесяті свята. Це, по змісту Літургії, усуває різницю між Господськими і Богородичними святами. Та все ж, це не прирівнює одні й інші свята за Богослужінням загалом. Найбільше різницю між Господськими і Богородичними дванадесятими святами видно, коли вони припадають на неділю. Якщо Господське свято – воскресна служба Октоїха не береться, а якщо Богородичне – воскресна служба переважає. Виходячи з цього, якщо Богородичне свято припаде на неділю, на Літургії слід все ж таки співати зображальні антифони, а не антифони свята.
Це стосується й Стрітення, яке хоч за суттю є Господським святом, але за богослужбовим уставом прирівняне до Богородичних. За звичним уставом нашої Церкви, виголошується вхідний стих свята, а "Прийдіть, поклонімось..." співається після вхідного стиха тільки на архієрейській Літургії (з приспівом "що воскрес із мертвих").

Богослужбові вказівки ПЦУ на 2025 рік вже доступні в продажі.
Також, вказівки до 28 лютого вже є в додатку "Моя Церква".

Відома щедрівка в церковній інтерпретації:

Ой сивая та й зозуленька!

Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на здоров'я!

Усі сади та й облітала.
Приспів.

А в одному та й не бувала.
Приспів.

А в тім саду є церковця.
Приспів.

В тій церковці три віконця.
Приспів.

У першому - красне Сонце.
Приспів.

У другому - ясен Місяць.
Приспів.

У третьому - дрібні Зірки.
Приспів.

Красне Сонце - Сам Господь Бог.
Приспів.

Ясен Місяць - Мати Його.
Приспів.

Дрібні Зірки - то всі Святії.
Приспів.

Понад дві тисячі років тому Божий Син не погребував перешкодами, які зустріла Його Матір на шляху до Його народження. Далека кам'яниста дорога, небезпека розбійників, суворі погодні умови, відсутність місця для ночівлі, вбогість — усе це не стало на заваді Його приходу у світ. А незабаром після народження Богодитини Свята родина мусила подолати ще більше труднощів під час втечі до Єгипту через наказ Ірода. Обидві подорожі були вимушеними, але здійсненими заради порятунку людства.

Знаючи, як Його зустріне цей світ, наповнений темрявою і злобою, Спаситель усе одно зволив воплотитися, щоб принести нам світло і любов. Ми ж, знаючи про таке Боже зволення, нині не маємо права зневірятися. Господь не зменшив Своєї милості й любові до нас і досі, попри все, чим ображає Його людство своєю діяльністю, Він бажає нести нам світло і любов.

Сьогодні ми всі побачили, як лютує ірод через те, що ми святкуємо Христове Різдво не тоді і не так, як він того хоче. Але Христос, як і тоді, не боїться перешкод. Він поспішає до нас крізь тривогу, обстріли, некомфортні підвали, щоб народитися у наших серцях. Він прагне заспокоїти, освітити наші душі та зігріти нас Своєю любов’ю, якої так бракує в цьому войовничому світі.

Ми повинні пам’ятати: творцем зла є сама людина, а не Бог. Господь же не полишає тих, хто бажає йти з Ним. Нехай ніякі залякування ірода не змусять нас відмовитись від Христа, а йти з ним, як йшли Йосиф з Марією. Нехай цьогорічне свято навчить нас цінувати те, що маємо й пам'ятати про тих, хто не поряд з нами.

Бажаю всім непохитної віри, повного серця любові, надії на все краще, довгоочікуваного справжнього миру.
Христос народився!

З повагою – автор каналу "Клірос ПЦУ")

9 грудня вшановується мироточива ікона Божої Матері, звана "Ігуменя Манявська".
Історія цієї ікони наступна. У 1652 році Манявський Скит, як і увесь Прикарпатський край, охопило “моровоє повѣтріє”, тобто чума. Від хвороби померло багато монахів та місцевих жителів. У молитвах ченці ревно благали Господа про помилування. І ось, 9 грудня, в день свята зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, ієромонахові Філарету з’явилась Пресвята Богородиця у багряній ігуменській мантії. Вона увійшла в монастир головною брамою, ввійшла до маленького Благовіщенського Храму й тут зупинившись, промовила: “Вже припиниться пошесть. Покайтеся та живіть, як велить правило монастирське”. Після цих слів Пресвята Богородиця увійшла в Царські врата храму. З цього дня страшна пошесть припинилась.
Ієромонах Філарет розповів братії про своє видіння і в пам’ять про це одним з насельників монастиря була написана ікона Пресвятої Діви Марії в багряній ігуменській мантії. З закриттям монастиря ця ікона була втрачена, проте за записами й переказами про явлення Богородиці в Маняві після відновлення монастиря було написано нову ікону і встановлено її в південному крилі Соборного храму.
На Різдвяні свята у 2008 році, незважаючи на сильний мороз, який сягав позначки 30 градусів нижче нуля в неопалюваному храмі, ікона замироточила. Як з'ясувалося пізніше, цим Пресвята Богородиця попередила про велику повінь.
На Стрітення Господнє в 2012 році ікона знову замироточила – так Матір Божа попередила про майбутню революцію та війну в Україні. Нині на лиці Богородиці можна побачити сліди від мироточення, що починаються з-під її очей, Вона неначе плаче через те, що коїться.