Ліс був живий. Він не прощався.
Віки, здавалось, прошумить.
Якби я знала, що то щастя,
Я б зупинила оту мить.

А я не знала, я ж не знала,
Вона ж не скаржиться сама.
А мить минала і минала,
І от тепер її нема.

І тільки з відстані розлуки
Обпалить, змучить, защемить -
Твоя присутність, твої руки,
Твоє обличчя у ту мить!

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #МадоннаПерехресть
🎨 Trent Gudmundsen
💫 Читай поезію Ліни Костенко