Малює степ мені твоє обличчя.
Він весь, як ти, — свобода і жага.
Він любить нас, і згадує, і кличе,
і Чорний Шлях у простір запряга.

Там віє вітер, він за бандуриста,
вже років триста і сто раз по триста.
Вечірнє сонце надхиляє глек.
Стовпи, як амфори, на плечах
несуть натомлених лелек.

Зоря зорі присвічує каганчик.
Потроху траса стихне і замре.
На скіфську бабу дивиться тушканчик
і хто вона, ніяк не розбере.

Долучайтесь до збору на авто для артилерійської батареї 150 ОМБР 🚐🇺🇦
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS
https://www.privat24.ua/send/da64q

#ЛінаКостенко #МадоннаПерехресть
🎨 Ірина Калюжна
💫 Читай поезію Ліни Костенко