30.11… ця дата назавжди залишиться в моїй пам’яті. Сьогодні нашому найріднішому Авдіївському коксохімічному заводу мав би виповнитися 61 рік. Але йому навіки буде 58, саме тоді його батареї охололи остаточно. Для мене, як і для багатьох мешканців Авдіївки, АКХЗ був не просто найбільшим коксохімічним підприємством у Європі. Це був живий організм з гарячою душею, це була частина кожного з нас.

З 2014 року завод неодноразово зупинявся, але ми його знову і знову реанімували. Ми ставилися до нього з великою любов’ю і пишалися ним, а він дарував нам тепло і стабільність у завтрашньому дні.

А тепер, дивлячись на знищений завод, що колись був серцем Авдіївки, я розумію, що вже ніколи не відчуємо того тепла, яке дарував нам АКХЗ. Тепер все, що залишилось - це спогади(

Фото із мирних часів. Сьогодні немає ані заводу, ані Донецького аеропорту. І поки там будуть руські, там не буде нічого, крім темряви.