Чому мені не подобається популярна психологія?
На мій погляд, популярна психологія надто зациклена на позитиві та досягаторстві. Усі ці численні статті та тренінги, в яких автори діляться нескінченними порадами, як розбагатіти, досягти успіху, стати щасливим і зцілитися від усіх хвороб...
Тут ніби заперечується або ігнорується інша, "темна" частина нашого життя, де є місце печалям, стражданням, смутку, самотності. А ще навіюється, що якщо людина думатиме тільки про хороше і якось "правильно" житиме, то біди й нещастя обійдуть її стороною.
Але це не так.
Ми не можемо прожити своє життя без втрат і болю. Це те, що нам "гарантовано" життям.
Тому, коли ми відвертаємося від важких переживань, ми якоюсь мірою відгороджуємося від свого життя, дистанціюємося від нього. Не приймаємо його у своїй цілісності. Не дозволяємо собі сумувати, і тим самим не допомагаємо собі впоратися з важкими почуттями. І це нерідко призводить до депресії.
В екзистенціальному аналізі однією з головних причин депресії вважається непрожитий смуток. Перериваючи процес горювання, ми ніби перериваємо плин самого життя. Залишаємо його в якомусь замороженому вигляді й самі завмираємо.
І, навпаки, коли ми наближаємося до нашої внутрішньої "темряви", даємо увагу нашим тягарям і стражданням, починаємо сумувати, ми тим самим дозволяємо життю проникати в нас і розвиватися всередині.
Альфрід Ленгле подав це у вигляді метафори - він проводить паралель між бруньками, що розпускаються на деревах після зимової сплячки, і людиною, яка прокидається до життя після періоду проживання важких душевних станів.🌱🌾
Тому що смуток і горювання - це природний процес відновлення наших стосунків із життям. Відгорівши втрату, ми відкриваємося чомусь новому, чомусь цінному у своєму житті.
mental mentality
На мій погляд, популярна психологія надто зациклена на позитиві та досягаторстві. Усі ці численні статті та тренінги, в яких автори діляться нескінченними порадами, як розбагатіти, досягти успіху, стати щасливим і зцілитися від усіх хвороб...
Тут ніби заперечується або ігнорується інша, "темна" частина нашого життя, де є місце печалям, стражданням, смутку, самотності. А ще навіюється, що якщо людина думатиме тільки про хороше і якось "правильно" житиме, то біди й нещастя обійдуть її стороною.
Але це не так.
Ми не можемо прожити своє життя без втрат і болю. Це те, що нам "гарантовано" життям.
Тому, коли ми відвертаємося від важких переживань, ми якоюсь мірою відгороджуємося від свого життя, дистанціюємося від нього. Не приймаємо його у своїй цілісності. Не дозволяємо собі сумувати, і тим самим не допомагаємо собі впоратися з важкими почуттями. І це нерідко призводить до депресії.
В екзистенціальному аналізі однією з головних причин депресії вважається непрожитий смуток. Перериваючи процес горювання, ми ніби перериваємо плин самого життя. Залишаємо його в якомусь замороженому вигляді й самі завмираємо.
І, навпаки, коли ми наближаємося до нашої внутрішньої "темряви", даємо увагу нашим тягарям і стражданням, починаємо сумувати, ми тим самим дозволяємо життю проникати в нас і розвиватися всередині.
Альфрід Ленгле подав це у вигляді метафори - він проводить паралель між бруньками, що розпускаються на деревах після зимової сплячки, і людиною, яка прокидається до життя після періоду проживання важких душевних станів.🌱🌾
Тому що смуток і горювання - це природний процес відновлення наших стосунків із життям. Відгорівши втрату, ми відкриваємося чомусь новому, чомусь цінному у своєму житті.
mental mentality