Чому кешбек на українські товари не спрацюєПрезидент Володимир Зеленський 26 лютого анонсував «програму національного кеш-беку», згідно з якою споживач отримуватиме частину коштів від купівлі товару українського виробництва.
Деталей немає. Forbes
робив спробу їх дізнатись. Але в Мінекономіки і Офісі президента (
ОП) лише наголосили, що «йдуть дискусії».
Критику цієї ідеї доступно розписали співзасновник Нової пошти
Володимир Поперешнюк та опозиційний нардеп
Ярослав Железняк.
Зауважимо, що ціль – підтримати власне виробництво – гарна. Ідея – гівно.
Спробуємо структурувати основні проблеми.
1️⃣
Визначення вітчизняного товару.Як зазвичай з’являється український товар на прикладі умовної дрилі?
Спочатку українська фірма імпортує готові дрилі з Китаю. Потім домовляється, щоб на китайському заводі на них ставили лого українського бренду. Приклад – RZTK, або Dnipro-M.
Потім компанія розуміє, що купуючи окремі комплектуючи і збираючи їх в Україні, можна збільшити маржинальність.
Далі розглядається заміна окремих комплектуючих власним виробництвом. Наприклад, можна точити гайки, або на 3D-принтері штампувати якісь пластикові деталі.
Згодом, якщо є успішні продажі, можна дійти локалізації понад 50%. На 100% власне виробництво, мабуть, ніде в світі зараз і не існує.
Не ясно, на якому етапі можна назвати виробника українським, щоб давати кеш-бек за його товари?
2️⃣
Адміністрування. Вочевидь для такої програми потрібно створити реєстр виробників, розробити критерії, як вони туди потрапляють.
Ми вже маємо проблемний приклад –
Реєстр локалізованих товарів в Prozorro.
Суть: державні замовники, коли закуповують визначений перелік товарів (автобуси, спецтехніку, трансформатори, генератори, насоси і т.д.), можуть купити його лише з переліку локалізованих товарів, виключаючи імпорт з ЄС або США.
Закон діє з 2022 року з підвищенням мінімально необхідно рівня локалізації в рік на 5% – до 45%. В цьому році необхідний мінімум – 20%.
Ціль закону гарна – підвищити збут для українських виробників. Перелік товарів визначався з огляду на наявність вітчизняних виробників.
Компанії подаються в Реєстр заявочним принципом через Мінекономіки. Фактично їх ніхто не перевіряє.
Відповідно, подається заявка на повністю імпортний товар з Китаю чи Туреччини з локалізацією, наприклад,
20,01%.
Через це постійно виникають скандали. Наприклад,
замовники закуповують повністю турецькі автобуси Temsa від імпортера Авто-Регіон, який вніс їх в Реєстр локалізації (
дивись скрін).
При тому, в Україні є більше 5 вітчизняних виробників: запорізький ЗАЗ, львівський Електрон, Черкаський автобус і так далі.
3️⃣
Нестача грошей. Для кеш-беку планується використати гроші донорів, які точно не зацікавлені у таких програмах.
Загалом, для підтримки внутрішнього виробника використовується сталий набір інструментів, які застосовувались в різні часи Великобританією, США, Німеччиною, Японією та Південною Кореєю.
1. Імпортні мита на товари з високою переробкою, експортні мита на сировину. Зараз це важко реалізувати через міжнародні зобов’язання.
2. Дотації на створення нових робочих місць – зараз це активний інструмент в ЄС.
3. Підтримка експорту шляхом кредитування іноземних контрагентів і дипломатією.
В ОП ж навіщось вигадали власний велосипед, якому від початку ніхто не довіряє.
Монополіст