Настанови Необлікованого


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Блоги


Метою цього каналу є відбір, поширення, аналіз елементів військового мистецтва і бойової підготовки (загальновійськової/піхотної). Прагну, щоб ця інформація була корисна і цікава як новобранцям, так і досвідченим воякам.

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Блоги
Статистика
Фильтр публикаций


❗️Шукаєм ❗️ у групу спецпризначення:

- Помічник начальника розвідки
- Офіцер РЕР
- Аналітик
- Логістів
- Звʼязківців
- Інженерів-вибухотехніків (БПЛА)
- Головного сержанта
- Саперів-розвідників

Перевод, прикомандирування, на деякі посади візьмем і научим цивілів. На тилові посади беремо списаних по здоровʼю, в тому числі інвалідів 2-3 групи.

Умови служби найкращі, служба цікава, команда професіонали.

Писати сюди: @Redowl83


Репост из: Полум'я наших душ
​​Цього дня трапилася святкова подія в 1953 р. Здохла мразота, виблядок Сталін.

І поки по всій країні, нєоб'ятной родіни зокрема у великих містах, лилися сльози потоками. Причому лили їх не лише ідейні комуністи, а і звичайні пересічні громадяни. Для деяких це був ледь не кінець світу. Важко зрозуміти ридаючих наприклад робітників,  на похоронах цієї тварі в Москві, якщо подивитися хроніку. Робітники які жили в скотських умовах, ридають потоком. Воістину рабське плем'я.

То в цей час, інша частина населення, її краща частина, яка існувала на межі життя і смерті в ГУЛАГАх святкували. Аналізуючи мемуарну спадщину так званих "колаборантів" за визначенням совків. Радість була не лише від факту що загнувся Сталін, а найбільшу радість викликало як адміністрація таборів перетворилися в мить в обісцяних котів. Суцільний страх за майбутнє, та боязнь кари від можливих заворушень. В той час з приводу такого свята в деяких таборах, дивним чином були знайдені тушки трупів деяких шнирів адміністрації та вертухаїв, з заточками в бочині. Справа рук невідомих патріотів:)
Зі Святом!


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Командуючий внутрішніх військ Білорусі снізойшов до особистої участі в здачі на краповий берет і тіпа спарінгує з кандидатом.

«Тіпа» бо дотепно спостерігати, як кандидат з усіх сил старається не дати генералу пізди.

🎪🤡

1.6k 2 30 3 107

«Я неодноразово бачив, як люди, пройшовши крізь небезпеку безлічі боїв, ставали безстрашними, думаючи, що з ними нічого не трапиться. Вони були занадто самовпевненими, і це їх вбивало…»

Руслан Давід «Маріуполь. Книга хоробрих»

Ці слова резонують із предметом розмови з Лелеком, який у нас був за кавою. Ми розмовляли про те, як люди реагують на різні бойові ситуації, і як це відображається на їхньому моральному дусі.

Я бачив, як люди, одразу потрапивши на війну і з ходу влетівши в піздорєз миттєво паяються, їх бойовий дух падає, і на далі вони будуть свій негативний досвід проектувати на майбутні задачі. Наприклад: недосвідченим бійцям дали, відносно, складну задачу, вони виходять, вибух, 200-ті, 300-ті крики і паніка. Це морально тяжко навіть для людини, яка уже бачила смерть і умовно готова до неї. Але коли в таку ситуацію потрапляють недосвідчені, то цей досвід з ними, часто, залишається назавжди і пересилити його складно. Вони будуть асоціювати себе із жертвами, а не хижаками і скрізь шукати приховані небезпеки.

Є і протилежна сторона, на якій був і я якийсь час. Коли ти довго виконуєш завдання і вони успішні, вибухи лунають близько, але ти лишаєшся неушкодженим, то ти починаєш думати, що взяв Бога за бороду, і починаєш нехтувати елементарними заходами безпеки. Море по коліна і все-таке. Думаю кожен стикався із яким-небудь старим матьорим вояком, який не носить бронік або каску і лізе у всі залупи. Такі бійці мають повагу колективів, але такий підхід не додає їм довговічності.

Перший досвід, який людина отримала на війні, це, звісно, не єдиний фактор, який буде впливати на довготривалий моральний стан бійця, але він точно дуже важливий.

Зрозуміло з яким настроєм зараз приходять бусифіковані і «добровольці 25 року» - ми мʼясо, все пропало. Цю думку офіцери і сержанти іноді не то що не присікають, а підʼюджують недбалим ставленням або навіть прямим підтвердженням цих пораженських ідей.

Коли ж вони після цього ще і потрапляють в реальність сучасного поля бою, де важко уявити себе хижаком і тігром на фоні того, як треба постійно никатись від 🏳️‍🌈-дронів, моральний стан просідає ще нижче.

Як ці спостереження транслювати на підготовку новобранців я не знаю, бо не психолог, але питанню реальної морально-психологічної підготовки приділяється однозначно мало уваги. Тігри і рекси прийшли в армію в 22му і половина з них уже в землі, друга половина або списалась або виросла по службі. Очікувати від поповнення тих самих якостей не варто, але їх треба намагатись виховати.

Я би почав із залучення у виховний процес бійців, що пройшли жорсткі бої, вижили і можуть розказати на своєму прикладі, що війна страшна, але не смертний вирок. Такий психологічний накрут повинен супроводжувати підготовку весь час, а не в якості одноразової акції.


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Якщо коротко


Репост из: Михайло Драпатий
Трагедія на полігоні — це жахливий наслідок ворожого удару. Війна вимагає швидких рішень, відповідальності та нових стандартів безпеки, інакше ми втрачаємо більше, ніж маємо.

Від усього серця висловлюю найщиріші співчуття родинам загиблих, побратимам і всім, хто знав наших воїнів. Наразі триває розслідування обставин трагедії. Я особисто стежу за кожним кроком, щоб з’ясувати все посекундно. Бо мені теж болить. Бо зсередини розʼїдає гнів.

Чекав на перші дані, щоб не бути голослівним, і тепер маю попередити: кожен, хто ухвалював рішення в той день, і кожен, хто не ухвалював їх вчасно, — усі понесуть відповідальність. Ніхто не сховається за поясненнями чи формальними рапортами.

Передбачаю, що правду намагатимуться приховати в тумані бюрократії. Але я цього не допущу. Призначив незалежну перевірку за участі військової контррозвідки, щоб жодна деталь не залишилася поза увагою, а винні були названі і не змогли «відмазатися».

Я вимагатиму найсуворішого покарання. Тих, хто роками війни продовжує халатно та формально виконувати свої обов’язки, тих, хто “затягує” військових у застарілі процедури, нехтуючи їхньою безпекою, тих, хто самостверджується не в бою, а гноблячи підлеглих, — усі вони ганьблять Збройні Сил України.

Ми є свідками несвоєчасно ухвалених рішень і незасвоєних уроків. Закликаю ще і ще раз всіх генералів, офіцерів, сержантів та солдатів Сухопутних військ Збройних Сил України: ми повинні позбутися формалізму, бюрократії та легковажності. Кожен із нас несе відповідальність за життя своїх побратимів. І в бою, і в тилу.


Якщо хочете дізнатись більше про софтшели, то ось вам гарна стаття на тему.

В коментарях до нашого відео багато хто вказує на те, що у третій частині відео немає оригінального американського софтшелу із системи ECWCS. Варто розуміти, що софтшели це доволі широка категорія одягу, призначеного захищати від вітру (в першу чергу) та вологи (в другу чергу) і головне, забезпечувати «дихання» тіла.

«Типові мембранні куртки з хорошою мембраною зазвичай досить “дубові” – тканина відносно жорстка і добре тримає форму. В той час як софтшел, досить м’який на дотик, при цьому має певну еластичність, за рахунок чого, дає більшу свободу руху і комфорт. Обидва типи матеріалу – забезпечують водовідштовхування, не продуваються, та дихають, проте мембранні тканини, в першу чергу, орієнтовані на захист від води, в той час як в софтшелі – основний акцент на здатність до дихання в поєднанні зі стійкістю до вітру.»

Для досягнення цих вимог існують різні підходи - це і одяг з легкою мембраною, і одяг зі специфічного матеріалу, який володіє відповідними вітро-вологозахисними якостями.


На цьому тему одягу для холодного сезону ставим на паузу, до наступної осені.

Взагалі, я планував ці відео зробити ще на початку зими, але через службово-організаційні моменти вийшло тільки в кінці січня.

Не встигли взагалі, на жаль, розглянути аксесуари (перчатки, бафи, шапки) і зимове взуття (із шкарпетками), але все це ще попереду.


Як одягатись на війну в холод. Режисерська версія

Знаю що є любителі включити, щоб бамкало на фоні, або в дорозі між містами щось поставити, щоб крутилось. Тому ми зібрали все разом. Крім того, внесли додаткову інформацію, що не влізала в хронометраж коротших відео

https://youtu.be/6XobMZbFnIY?si=HSqK2X9L1hG0JUAb




Я зараз:


Репост из: Полум'я наших душ
​​108 років тому, 27 лютого 1917 року у Петрограді старший фельдфебель запасного батальйону Лейб-гвардії Волинського полку Тимофій Кірпічніков вбив свого командира штабс-капітана Лашкевича. Пізніше він це пояснював тим, що Лашкевич віддав наказ стріляти поверх голів, петроградських демонстрантів.
  З цього вбивства почалося збройне повстання, яке миттєво охопило всі частини столичного гарнізону Російської імперії. Саме це стало вирішальним фактором у перемозі лютневої революції та повалення монархії в Росії.
Тимофій Кірпічніков вже новою владою Тимчасового уряду Керенського, був нагороджений Георгіївським хрестом 4-го ст. і підвищений у підпрапорщики. Після цього його слава гучно лунала по всій країні, його називали "першим солдатом революції", він був вибраний депутатом від Волинського полку до Петроградського совєту.
Але слава швидко минула, а вже після Жовтневого перевороту більшовики прийшли до влади, і він з ними спільної мови не знайшов.  Тоді він втік на Дон, щоб приєднатися до Добровольчої армії Лавра Корнілова вже для нової боротьби з більшовиками. Але після розмови в штабі генерала Кутєпова, коли той представився, Кірпічнікова було розстріляно, а тіло кинули в придорожню канаву на залізничній станції.


Видео недоступно для предпросмотра
Смотреть в Telegram
Без коментарів.

Сторінка Богдана.


Мені не подобається Бутусов, вирішив глянути через те що в кадрі є мій друг Богдан, учасник тих подій. Маю віддати належне, що матеріал вийшов дуже цікавий.

Актуальним є питання, чи здача Півдня це наслідок зради, чи недбалості та некомпетентності. Як на мене, то місцями присутнє і одне і друге, з переважанням другого.

Де була артилерія? Чому 59 бригада була не на позиціях? Відповіді на ці питання прості смертні дізнаються не скоро.

Там в коментах історичних психоз з приводу «злочинів зеленої влади», та мені особисто цікаво, чому з 2014 року, відколи ми воюєм з росією, ніхто не зацікавився будівництвом оборонних споруд на перешийку. З протяжністю суходолу між материком та Кримом - там можна було таку лінію Мажино вибудувати, що навіть якби пєтухи і прорвали її, то понесли суттєві втрати в живій силі, техніці, а головне - часі, який би ми використали на реакцію.

Але сталося як сталося, і мудрому наріду, який прислуховувався до голубів миру, варто нарікати лише на себе.

https://youtu.be/kiH2WOst_bA?si=LC1dyDh62mSvxlBG


Репост из: Лелек
Рівно на 3-тю річницю повномасштабки закрили збір.
Збіг? Не думаю.
Збирали на машину для побратимів з мого колишнього батальйону. Підпишіться на них, там яскравіше ніж у мене.

Оголошую сувору подяку:
- Жабичу;
- Роланду;
- Чупіку;
- Слевіну;
- Чаю;
- Сашку;
- Хенкілю;
- Бобру;
- Літературному терористу;
та ще десяткам тих, хто репостив; і сотням тих, хто донатив.
Вибачаюсь, якщо когось не вказав - повний перелік давно загубився.

За 1,5 місяці ми загалом зібрали понад 185 тисяч грн.
Особисто для мене - це рекорд, як по сумі, так і по швидкості.
Звіт опублікую 🫡

Вважаю, що це набагато більш промовистий вступ у четвертий рік війни, аніж будь-які спогади та прогнози. Є ще порох у порохівницях, і ягоди в ягодицях.


Репост из: |"Dark forest outcome"|
#Матчасть

В Сталинграде захват небольшого цеха – дневная задача целой дивизии, равнозначная выигранному сражению

"Уже 8 ноября 1942 года. На передовой все как обычно. Бои за груды камня и канализационные колодцы, деятельность штурмовых и разведывательных групп в заводских цехах. Последние силы почти на исходе, и все-таки мы продвигаемся!

Тактика действий мелкими штурмовыми группами день за днем приносит выигрыш территории, пусть и совсем ничтожный: несколько метров, угол дома, лестничная площадка, дыра подвала. И все-таки это продвижение. В развалинах разрушенного волжского города рухнули и привычные шаблоны вождения войск, потеряли свой смысл прописные истины, которым учили нас в военных академиях и школах. Масштабы и суровость этой битвы изменили арифметику войны, во всяком случае у нас.

Участки, занимаемые дивизиями, имеют протяженность всего километр. В ротах от 10 до 30 активных штыков. При атаках на каждые пять метров линии фронта приходится одно орудие. Расход боеприпасов возрос десятикратно. Так называемой нейтральной полосы во многих случаях нет вообще. Вместо нее тонкая кирпичная стена.

Иногда линия фронта проходит даже вертикально, когда мы, к примеру, засели в подвале, а противник – на первом этаже, или наоборот. Захват небольшого цеха – дневная задача целой дивизии и равнозначен выигранному сражению. Да, масштабы здесь совсем иные…"

Из мемуаров немецкого сапера Гельмута Вельца.


Репост из: ЩИТ ТРАДИЦІЇ
Сьогодні рух "Щит традиції" вшанував пам'ять свого побратима "Арія" на Майдані, біля "народного меморіалу" – місці, яке стало символом пам'яті та шани. Тут зібралися друзі, соратники та небайдужі, щоб віддати належну повагу герою, який без вагань став на захист рідної землі.

Арій – з перших днів російсько-української війни добровільно приєднався до боротьби з окупантом. Його відданість і мужність назавжди будуть прикладом для майбутніх поколінь.

Присутній!

Щит ТрадиціїДолучитися


Я постійно і в інтернетах, і вживу бачу «фахівців-філософів» у яких СГД це «старйо і гамно», АК/РПК пережиток і смішно, ну хоч на пекач наїжджаючих не видно. Ставлення до цього у мене десь як до всіх оцінок «совку» в армії - негативне.

СГД/АК та інші «застарілі» стволи мають сучасніші, досконаліші альтернативи. Але це не означає, що цю перевагу критикан-пиздун здатний використати. Будь-яке озброєння робилось, переважно, не дурними людьми, розумнішими за середнього потенційного користувача. Тому потенціал закладений у таке озброєння не розкривається повною мірою, не тільки бусифікованим Миколою, але і тіпочком, що накрутив собі що він супер-спецназ, бо його без здачі нормативів по фізо взяли в розвідроту і навчили більш-менш збирати кучу на 100м з позиції лежачи.

Зброя, в тому числі радянська - досконаліша за переважну більшість стрільців. Тут же можна нагадати слова сержанта Зіма:

«Не існує небезпечної зброї, є лише небезпечні люди. Ми намагаємося навчити тебе бути небезпечним -
для ворога. Небезпечними навіть без ножа. Смертельно небезпечними, поки у вас є одна рука чи одна нога і ви живі.»

Тому умовні саудити, із 5-м військовим бюджетом у світі, усіма можливими плюшками і технологіями, получають піздюлєй від хусітів в сандалях із АКМ-ами з яких порох сиплеться.

А вбраний крайнє прєстіжно з голови до пʼят, із шурфайрами і найтфорсами на найсучаснішій ар-ці апєратор може хапнути маслину від духовитого кацапа в ватніку, дутіках і з калашом з намотаним жгутом есмарха на прикладі.

Тому що дух, навченість та знання первинні, і значно важливіші.

2.2k 0 11 10 99



Репост из: Американський 🚀 піхотинець
Цікаві досліди.

Сьогодні у нас гвинтівка СГД (СВД) зразка 1963 року виготовлена у 1979 році, оснащена прицілом ПСО-1 зразка 1963 року та три типи набоїв: 7Н1, трофейні ЛПС виробництва Північної Кореї, та цільовий набій з кулею FMGBT вагою 11,8 грама 1972 року виготовлення (типу «Восток»). Гвинтівка приведена до нормального бою під набій 7Н1.

Положення для стрільби - лежачі з використанням мішка. Кількість пострілів-5 (7Н1 накосячив і зробив 6).

Відстань-100 метрів.

Замір швидкості - Garmin XERO C1 pro.

Першим був набій 7Н1. Забув вимкнути кнопку приладу заміру швидкості до першого пострілу, тож 6 влучань з них одне здвоєне. Щільність групи 1,65 МОА або 44 мм, що значно краще за страндартну купність 80 мм по чотирьом пострілам згідно настанови. Середня швидкість кулі склала 825,6 м/с при температурі -3 градуси Цельсія. Мінімальна 821,5 а максимальна 830,3 м/с. Середня різниця min/max 4,35 м/с.

Другий набій - трофейний ЛПС виробництва Північна Корея. Відверто заради нього я і робив цей тест. Купність групи склала 2.22 МОА або 64 мм. Краще за стандарт, але гірше за 7Н1. Хоча середня швидкість кулі вища: 840,5 м/с. А різниця між мінімальною 833,3 м/с та максимальною 848,1 м/с теж виросла. Середня різниця по швидкості 7,4 м/с.

Останнім був цільовий набій з кулею FMGBT 11,8 грама 1972 року випуску. Купність виявилася найкращою- 1,39 МОА, або 40 мм. І це з одним відривом вправо, який зробили мої криві руки. Тобто в два рази краще, ніж купність згідно настанови. Але завдяки важкій кулі і швидкість найменша: середня 744,5 м/с. Різниця між мінімальною 743 м/с та максимальною 746 м/с була лише 3 м/с. Все ж таки цільовий набій.

Тест показав, що загалом СГД (СВД) рано списувати з рахунків. При використанні правильних набоїв вона цілком здатна ефективно вражати грудну ціль на відстані 800 метрів і трохи далі навіть з штатним 4 кратним прицілом ПСО-1. Корейські набої типу ЛПС не найкращої якості, краще вже радянські 7Н1 або 7Н14. А от цільові набої я б не рекомендував використовувати з прицілом ПСО-1. Балістична крива буде іншою і рахувати похибку і працювати буде важко. Хіба що змінити штатний ПСО-1 на нормальний сучасний приціл.

Але це вже буде зовсім інша історія.
P.S Клітини на листах мішеней менші за 5 мм.

(с) Сергій Шкаберда

Американський піхотинець

Показано 20 последних публикаций.