«
Я неодноразово бачив, як люди, пройшовши крізь небезпеку безлічі боїв, ставали безстрашними, думаючи, що з ними нічого не трапиться. Вони були занадто самовпевненими, і це їх вбивало…»
Руслан Давід «Маріуполь. Книга хоробрих»
Ці слова резонують із предметом розмови з
Лелеком, який у нас був за кавою. Ми розмовляли про те, як люди реагують на різні бойові ситуації, і як це відображається на їхньому моральному дусі.
Я бачив, як люди, одразу потрапивши на війну і з ходу влетівши в піздорєз миттєво паяються, їх бойовий дух падає, і на далі вони будуть свій негативний досвід проектувати на майбутні задачі. Наприклад: недосвідченим бійцям дали, відносно, складну задачу, вони виходять, вибух, 200-ті, 300-ті крики і паніка. Це морально тяжко навіть для людини, яка уже бачила смерть і умовно готова до неї. Але коли в таку ситуацію потрапляють недосвідчені, то цей досвід з ними, часто, залишається назавжди і пересилити його складно. Вони будуть асоціювати себе із жертвами, а не хижаками і скрізь шукати приховані небезпеки.
Є і протилежна сторона, на якій був і я якийсь час. Коли ти довго виконуєш завдання і вони успішні, вибухи лунають близько, але ти лишаєшся неушкодженим, то ти починаєш думати, що взяв Бога за бороду, і починаєш нехтувати елементарними заходами безпеки. Море по коліна і все-таке. Думаю кожен стикався із яким-небудь старим матьорим вояком, який не носить бронік або каску і лізе у всі залупи. Такі бійці мають повагу колективів, але такий підхід не додає їм довговічності.
Перший досвід, який людина отримала на війні, це, звісно, не єдиний фактор, який буде впливати на довготривалий моральний стан бійця, але він точно дуже важливий.
Зрозуміло з яким настроєм зараз приходять бусифіковані і «добровольці 25 року» - ми мʼясо, все пропало. Цю думку офіцери і сержанти іноді не то що не присікають, а підʼюджують недбалим ставленням або навіть прямим підтвердженням цих пораженських ідей.
Коли ж вони після цього ще і потрапляють в реальність сучасного поля бою, де важко уявити себе хижаком і тігром на фоні того, як треба постійно никатись від 🏳️🌈-дронів, моральний стан просідає ще нижче.
Як ці спостереження транслювати на підготовку новобранців я не знаю, бо не психолог, але питанню реальної морально-психологічної підготовки приділяється однозначно мало уваги. Тігри і рекси прийшли в армію в 22му і половина з них уже в землі, друга половина або списалась або виросла по службі. Очікувати від поповнення тих самих якостей не варто, але їх треба намагатись виховати.
Я би почав із залучення у виховний процес бійців, що пройшли жорсткі бої, вижили і можуть розказати на своєму прикладі, що війна страшна, але не смертний вирок. Такий психологічний накрут повинен супроводжувати підготовку весь час, а не в якості одноразової акції.