Ремовська Дайджест

👩‍💻 Не йдуть із голови дві ганебні новини з Угорщини та Грузії.

Отож, Угорщина. Радник прем'єр-міністра Орбана Балаж Орбан заявив, що Угорщина у 1956 році не стала б вести оборонну війну за прикладом України, оскільки це "безвідповідально".

Нагадаю, в 1956 році радянська влада придушила повстання угорців проти комуністичної влади Угорщини. Ось тут можна подивитися детальніше про це.

Орбан, котрий Балаж, уже заявив, що його слова перекрутили. Але за посиланням вище ви можете почитати детальніше, що він сказав, і самі зробити висновки.

Грузія. Керівна - і вже мабуть можна казати, що відверто проросійська - партія Грузії "Грузинська мрія" розмістила на своїх передвиборчих рекламних банерах фотографії руйнувань в Україні внаслідок війни. Грузинський прем'єр Кобахідзе так прокоментував ці банери: "Ми уникнули цього для нашої країни".

Нагадаю, однак, що частина території Грузії де факто окупована Росією. Кобахідзе мовчить, що ціною нинішнього "миру" в Грузії є, очевидно, її залежність від Росії. Та ухвалення рішень, які подекуди є копією того, що за останнє десятиріччя наухвалювали в Росії проти громадянського суспільства.

Угорщина - член ЄС і НАТО. І те, що з нею відбувається в останні роки (не будемо заглиблюватися у внутрішні процеси, візьмімо просто поверхнево риторику Орбана на підтримку автократій у Росії та Ірані) - це курс у якомусь геть зворотньому напрямку.

Грузія - країна, яка пережила російське вторгнення й окупацію частини її території. Тепер її чинний уряд каже про намір "вибачитися" за війну 2008 року. А ЄС ставить на паузу процес євроінтеграції Грузії, бо та ухвалила під російську копірку "закон про іноагентів".

Ціна, яку Україна платить за розрив зв'язків із Росією, дуже висока. Немає нічого дорожчого за життя українців, втрачені у цій війні. Водночас такі історії з країн, які - так чи інакше - потрапили в залежність від Росії, повертають нас до витоків того, за що (і проти чого, перш за все) Україна веде боротьбу з кінця 2013 року. І якщо ця боротьба зазнає поразки, то чекатиме на нас щось значно гірше, ніж настало в Грузії.

🤨 Оскільки несеться парад заяв Трампа про Україну і Росію, зверну увагу ще на одну.

Сьогодні всі цитують Трампа, що, мовляв, Росія ніколи не програвала війни. Точніше - ось тут дослівно:

https://x.com/acyn/status/1838644808455459249?s=46&t=8qbHpyN5W3tmo3TOGBCNTg

Або ж ось переклад українською:

https://www.lrt.lt/ua/novini/1263/2367942/tramp-pokhvaliv-putina-za-peremogu-nad-napoleonom-i-zaiaviv-shcho-ukrayini-ne-potribni-groshi


Так-от, американський історик Тімоті Снайдер явно передчував цю риторику, тож іще в травні написав колонку про те, що непереможна Росія - це міф. Нагадаю пост про це:

https://t.me/o_re_view/739

Стаття Снайдера написана англійською, тож було б добре, щоб хтось переслав її кандидату Трампу 😏

👩‍💻 Президент Зеленський в інтерв'ю NBC News підтвердив, що Україна не попереджала партнерів на Заході про наміри провести операцію в Курській області Росії.

"Ми нікого не інформували. Це не питання недовіри. Ми не інформували і дуже багато інституцій і в нашій державі. Це війна. Витік інформації йде постійний", - зазначив він.

Зеленський нагадав, що перед контрнаступом Україні на півдні в 2023 році було дуже багато інформації на цю тему. "Всі знали всередині нашої держави, знали всі наші партнери - всі знали про цю операцію. І росіяни знали. Ви не можете боротися, коли всі знають", - додав він.

"Я скоротив максимально коло людей, які знали про цю операцію. Тому це було дуже несподівано. Я вважаю, що це - одна з причин, чому операція пройшла успішно", - наголосив він.

🪖 Не зловживати прикметником "стратегічний" в контексті російсько-української війни радить у своєму свіжому огляді Філіпс О'Браєн. Він - автор кількох книг із військової історії, професор стратегічних досліджень шотландського університету Сент-Ендрюс.

Раджу по можливості прочитати весь текст. Я ж наведу тут кілька тез. Вони можуть здатися вкрай жорсткими, але до них варто ставитися саме як до ширшого погляду зі сторони на перебіг російсько-української війни.

Схоже, до цього тексту професора О'Браєна спонукали статті в західних медіа, в яких ідеться про стратегічну важливість Покровська. Ситуація на Покровському напрямку на Донеччині, нагадаю, загострилася в серпні.

О'Браєн наголошує: "стратегічний" означає щось настільки важливе, що може істотно змінити довгострокове планування і ведення війни.

"Хочете приклад? Київ має стратегічне значення. Це найбільше українське місто, місце базування уряду та об'єктів військової промисловості тощо. Так само можна було б сказати і про Харків - через його розмір, промисловість, історичне значення", - пише історик.

"Стратегічний" - це необов'язково про географію. Якщо Україна зможе знищити великий відсоток російського видобутку нафти, це матиме стратегічне значення. Так само можна сказати про ситуацію, в якій Росія знищує здатність України взимку виробляти електроенергію.

О'Браєн наводить за приклад цілу низку заголовків у західних медіа, де слово "стратегічний" свого часу вживали щодо таких населених пунктів як Бахмут, Авдіївка, Нью-Йорк, Торецьк та Часів Яр.

"Жодне з цих місць і близько не має «стратегічного» значення. Сєвєродонецьк, Бахмут і Авдіївка були захоплені росіянами ціною величезних витрат, і вони мали невеликий вплив або зовсім не впливали на здатність України вести далі війну", - пише він.

За словами професора, зловживання західних медіа цим словом створює ілюзію, нібито Росія - це величезний каток, який один за одним стирає міста стратегічного для України значення.

З іншого боку, західні медіа вкрай рідко вживають слово "стратегічний", коли пишуть про українську військову операцію в Курській області Росії - це частіше подано, як великий ризик із боку України.

Складається враження, що Росія має беззаперечну перевагу і в будь-який момент зможе відбити захоплену українцями територію. Як приклад, професор О'Браєн наводить нещодавній заголовок The New York Times.

О'Браєн натомість наголошує: чим довше українці лишатимуться на захопленій російській території, тим більшим викликом для росіян буде спробувати цю територію відбити.

Професор окремо зупиняється на ситуації на Покровському напрямку, описуючи її як вкрай складну. Водночас він пише, що хибним є припущення, що Україні варто було б зосередити сили на обороні Покровська замість того, щоб кидати частину з них на захоплення територій в Курській області Росії. "Так, це могло б трохи сповільнити російські атаки. Але тоді українці втратили б переваги, які отримали під час наступу на Курську область", - додає він.

О'Браєн пише: нинішня ситуація набагато більше в інтересах України, ніж здається. "Україна втратила частину території на Донбасі, але окупувала набагато більшу частину самої Росії. Ця операція також викрила порожнечу російських ядерних погроз, забезпечила більше захисту для Сум тощо", - зазначає він.

Окремо професор О'Браєн зупинився на нещодавніх масованих ударах України по території Росії, які включали, серед іншого, енергооб'єкти та нафтопереробний завод у Московській області. Тут, пише він, дійсно може йтися про стратегічне значення таких дій для подальшого перебігу війни.

Якщо такі атаки відбуватимуться частіше, це може вплинути, наприклад, на переорієнтацію російської системи ППО. Росія настільки велика країна, що вона не здатна захистити всі свої об'єкти інфраструктури. А якщо та ж Москва регулярно потерпатиме від ударів, це серйозно похитне негласну обіцянку Путіна, що розв'язана ним війна ніяк не змінить усталений спосіб життя більшості росіян.

🪖 «Росія принесла війну іншим, тепер це повертається додому»

Президент України підтвердив операцію українських сил оборони на території Курської області Росії:

https://t.me/V_Zelenskiy_official/11349

Відео зі Ставки:

https://t.me/V_Zelenskiy_official/11347


За даними головнокомандувача Сирського, наразі під контролем українських сил — близько тисячі квадратних кілометрів території РФ:

https://t.me/osirskiy/799

—

Сьогодні, як і згадав у своєму зверненні Зеленський, - роковини трагедії російського підводного човна «Курськ».

🏘 Село Циркуни на північ від Харкова вирішило назвати площу на честь колишнього британського прем'єра Бориса Джонсона. Історію Циркунів і їхньої ініціативи розповідає британське видання The Times.

Журналісти нагадують, що хоч у Британії в Джонсона репутація вкрай неоднозначна (з огляду на скандали, в які він потрапляв, коли обіймав посаду прем'єра), в Україні до нього ставляться добре. Джонсон був першим західним лідером, який приїхав до Києва на початку повномасштабної війни (у квітні 2022). Крім того, британський уряд під його керівництвом тоді був піонером в наданні України летальної зброї.

"Я думав, він збожеволів, коли мова йшла про Brexit. Але він став для нас справжньою опорою", - каже The Times заступник сільського голови Ігор Кузьменко.

Циркуни - село під Харковом, яке в 2022 році понад 2 місяці було окуповане росіянами. (Детальніше про нього можете почитати в матеріалі колег із Суспільне Харків.) Поки що на місці майбутньої площі пустка, але в рамках відновлення цього населеного пункту її планують облагородити і перетворити на площу Бориса Джонсона.

Найсимпатичніше в цій історії, що Джонсон нещодавно записав відеозвернення до громади Циркунів. Він висловив захоплення їхньою мужністю та пообіцяв приїхати в гості, коли це буде можливо.

Звістку про те, що є така ініціатива, передали Джонсону самі циркунівці. В селі працює британська благодійна організація, через яку заступник сільського голови Кузьменко спробував вийти на колишнього британського прем'єра. Йому це вдалося.