Насправді темряви не існує, адже навіть чорнота є лише прояв світла. Все, що нагорі, направду, те і знизу. Світ приймає світло божественного, а земля тягнеться до неба. Чоловіче запліднює жіноче. Народжується світ.
Книжку Марсіліо Фічіно можна було б на манір Мішіми назвати "Сонце і ртуть". Під однієї обкладинкою зібрано два трактати мага і священника Марсіліо Фічіно і один трактат, який може не належати філософові.
Перші два – "Про Сонце" і "Про світло" розповідають нам про пізнання Сонця і світла, про їхні прояви, еманації. Про те, що все є лише проявом божественного. Фічіно пише довгого красивого вірша, але не варт думати, що його захоплює лише примат естетичного. Зовсім ні. Для Фічіно дуже важить апологія і традиційна спадковість тих знань, які він несе. Будучи неоплатоником, Фічіно зводить в один корпус християнські (себто, авжеж, семітські) концепції і старе європейське язичництво (себто індоєвропейську протокультуру). І саме цим Марсіліо підводить основу від те, що невдовзі стане інтегральним традиціоналізмом (що там якихось 400 років?), об'єднавши найкраще від спадку християнства і далеких відлунь язичницького співу. І, можливо, таку велику задачу сам Фічіно собі не ставив, а втім таки досяг її.
Третій трактат, "Про алхімічне мистецтво", належить, скорше за все, не руці мага. Він подає алегоричну інструкцію (радше корпус порад) щодо створення, а вірніш осягнення Каменя Філософів. В тексті левова частка приділена алегоріям залежності божественного і земного, чоловічого і жіночого, активного і пасивного, гарячого і вологого. Але тут проступають певні самозапереченя, які і доводять, що автором була, ймовірно, інша людина. А втім, можливо, ми маємо справу з шифром чи пак просто змінами світогляду. Факти губляться в часові.
Фічіно геніальний автор, повний поетичних метафор, але читання його не для слабкодухів. Тексти ці написано складно (і не дивно – 15-16 століття), вони шифровані (і не дивно – інквізиція), в них проступають натяки на погляди автора (віра в переродження), численні посилання на єврейських (Рамбам), перських (Ямвліх), арабських, ясна річ, грецьких авторів (першочергово, авжеж, Платона).
Книжки Фічіно, зібрані під однією обкладинкою за прекрасного перекладу Віталія Щепанського і вмілої редактури Анни Врядник, стають іще однією сходинкою від становлення до буття.