побачив в когось в каналі ще один лінк на пісню на Spotify, і задумався: я не розумію, чому так багато моїх друзів використовують Spotify, бо це сервіс, у якого кінцева мета – знищити музику
Spotify існує не для того, щоб допомагати музикантам (таких стрімінгових сервісів не існує) – це сервіс, який існує, щоб вижати останні копійки з кожного музиканта світу, змусити їх припинити займатись музикою без наказу лейблу-корпорації, а потім припинити своє існування, зробивши кілька людей мільярдерами – бо це кінцева мета будь-якої капіталістичної машини. якщо інші сервіси, як правило, були створені як гілка більшої компанії (Apple, Google/YouTube), що має інші джерела заробітку (чим їх більше, тим краще для музикантів – бо не лише з їх гаманців крадуть гроші для інвесторів), то Spotify існує лише заради вбивства музики – вони більше нічим не займаються. вони ніколи не були дуже прибуткові; для того, щоб вижити, їм потрібно бути найбільш безжальними: вони завжди платили до смішного низький відсоток музикантам (популярніший за мене знайомий отримав 25 доларів за 3 роки), схиляли бідняків платити за додавання до плейлістів, і от, зовсім нещодавно оголосили, що музикантам до певного порогу популярності вони не будуть платити в з а г а л і – і, я думаю, під цим порогом я проведу все своє життя. це цілком логічно, бо їм потрібно змусити усіх некомерційних лохів типу мене або стати комерційнішими, або позбутися їх – бо простіше виплатити одному музиканту виплатити тисячу доларів, ніж 10 000 музикантів по 10 центів. і це навіть не враховуючи того, що Sony Music і Spotify мають взаємовигідні домовленості, згідно яких один стрім Бейонс оплачується набагато вище, ніж один стрім Мар’яни Клочко – тому що Sony Music знаходиться у положенні, де вони можуть диктувати частину умов. а ми можемо лише про щось ввічливо просити слухачів.
модель Spotify – це створити швидший зріст показників, ніж на інших платформах (нижче ціна – всі одразу перейшли, щоб зекономити вартість чашки кави), захопити якомога більшу частину ринку, а потім перестати платити лохам (бо куди вони підуть – вже пізно, майже всі слухають музику там; якщо хочеш, щоб в тебе іноді щось купували на Bandcamp, чи приходили на концерт, мусиш платити дистрибюторам типу Distrokid, щоб з’явитись на Spotify, і не отримувати ніхуя, виходячи в м і н у с з кожним релізом).
ще мені здається, що у Spotify жахливий дизайн, огидний шрифт, незручний інтерфейс (там жеж досі не можна додавати по одній пісні з альбому, і коли твій плейліст закінчується, тобі автоматично починають рекламувати «схожих виконавців»?), і я здогадуюсь, чому: Spotify має виглядати, як щось окреме від інтерфейсу телефону чи комп’ютера, бо він сам намагається бути «продуктом»: їх мета – це щоб ми бачили назви пісень Кендріка лише цим пухлим шрифтом, лише після натискання іконки зеленого кружечка, щоб у нас була звичка асоціювати саму ідею «музики» лише з ними. як приклад: у мене на телефоні Apple Music запускається червоною іконкою з білою нотою, що називається Music, і інтерфейс там ідентичний усьому іншому на телефоні. я не знаю, чому користувачі Spotify не відчувають огиди, відрази, не помічають, що хтось встав між ними та просто музикою. звісно, Apple теж може це все зламати і зіпсувати, і платить не сильно більше, але принаймні, від цього не залежить виживання компанії
для тих, хто планував все життя слухати лише Тейлор Свіфт та Дрейка, і не має емпатії, певно, ніколи нічого не зміниться, але мені і моїм друзям-музикантам Spotify ніколи не дозволить звільнитись з денної роботи; і, можливо, колись переконає, що музикантом бути нема сенсу. це було б їм вигідно, бо тоді навіть ті, хто намагався слухати Олексія Податя, теж, врешті-решт, перейдуть на Дрейка
я взагалі ще досі не пережив те, як засновник Spotify Деніель Ек публічно сказав «ви не можете випускати по альбому раз на три-чотири роки і думати, що цього достатньо», і ніхто його нахуй не переїбав за це, чи не вигнали з компанії за настільки очевидну ненависть до музики, до музикантів, настільки жалюгідне нерозуміння
