Палітурка

✅Книга «Стратегія» Олега Бутенко, відомого українського бізнес-консультанта й тренера, — це радше провокаційний заклик до роздумів. Автор обіцяє, що його праця не дасть готових відповідей, але змусить читача подивитися на старі проблеми під новим кутом. І, треба сказати, обіцянку він тримає — книга справді більше схожа на інтелектуальну подорож, ніж на набір чітких інструкцій.

Про що книга?
Бутенко фокусується на стратегічному мисленні як процесі, що виходить за рамки стандартних шаблонів. Він аналізує історичні та корпоративні приклади — від політичних інтриг минулого до сучасних кейсів компаній, — щоб показати, як стратегія народжується з розуміння контексту, а не з механічного дотримання правил. Автор наголошує: стратегія — це не про ідеальний план, а про гнучкість, інтуїцію та здатність бачити можливості там, де інші бачать лише хаос.

👍Перше, що кидається в очі, — це стиль. Бутенко вміє захопити: його іронія та легкий гумор розбавляють серйозність теми. Наприклад, коли він говорить про провали великих компаній, то додає щось на кшталт: «Поки одні будували плани на п’ять років уперед, інші просто взяли й зробили». Такий підхід робить книгу не нудною лекцією, а радше дружньою бесідою.

Олег Бутенко створив не просто книгу, а своєрідний «розумовий тренажер». Вона не дає готових стратегій, але вчить думати стратегічно — а це, мабуть, цінніше за будь-який план. Якщо ви готові до діалогу з автором і самим собою, «Стратегія» стане приємним і корисним читанням. (Книга російською, 198 стр.)

❗️Якщо ви хочете замовити книгу за 399 грн (не рахуючи вартості поштового відправлення), просто поставте ➕ у коментарях або напишіть @pinkman2022

@paliturka

🧐Литовське видавництво вилучило з продажу мемуари віце-президента США Джея Ді Венса

Йдеться про книгу «Елегія гірських жителів» (Hillbilly Elegy), яка 2016 року стала бестселером у США і принесла Венсу популярність. Видавництво Sofoklis опублікувало цей твір у Литві. Варто зазначити, що книга також виходила в Україні у 2019 році під назвою «Гілбільська елегія».

У 2020 році за мотивами книги було знято однойменний художній фільм виробництва Netflix, де головні ролі зіграли Ейми Адамс та Глен Клоуз. Режисером стрічки був Рон Говард.🎦

Рішення вилучити книгу з продажу в Sofoklis прийняли через призупинення американської військової допомоги Україні. Це рішення діятиме, доки допомога не відновиться.

«Ми закликаємо вас прочитати книги українських авторів, видані Sofoklis та іншими видавництвами, а також зробити пожертву на підтримку литовської ініціативи "Blue/Yellow"», — йдеться в дописі на сторінці видавництва у Facebook.

Термін "гірські жителі" (гіллбіллі) у США позначає нащадків ірландських та шотландських емігрантів, які живуть у сільській місцевості гірських районів країни. У книзі «Елегія гірських жителів» Джей Ді Венс описав власне виховання в цьому середовищі. Його мемуари хвалили за точне зображення "глибинної Америки".

@paliturka

☠️Найнебезпечніша книга людства. Ми її довго шукали та нарешті знайшли

☀️«Шамс аль-Маариф» (арабською «Сонце пізнання») — це середньовічний трактат, написаний арабським містиком і математиком Ахмадом ібн Алі аль-Буні у XIII столітті. Ця книга часто називається однією з найзагадковіших і найнебезпечніших в історії людства через її зміст, який поєднує магію, астрологію, нумерологію та окультні практики. Але чи справді вона заслуговує такого титулу?

Книга являє собою практичний посібник з арабо-мусульманської магії. Аль-Буні зосередився на використанні священних імен Бога (асма аль-хусна), літер арабського алфавіту та числових комбінацій для створення талісманів, заклинань і ритуалів. Текст рясніє складними діаграмами, таблицями та символами, які, за легендою, можуть відкривати двері до надприродного — від спілкування з джиннами до впливу на долю людини. Проте для непосвячених ці інструкції часто здаються хаотичними й незрозумілими, що лише додає книзі аури таємничості.

😎Чому «найнебезпечніша»?
Репутація «Шамс аль-Маариф» як небезпечної книги пов’язана не лише з її змістом, а й із культурним контекстом. У мусульманському світі магія (сихр) вважається забороненою, а той, хто практикує її, наражається на гріх і прокляття. Аль-Буні, попри свою релігійність, створив текст, який балансує на межі дозволеного, що викликало суперечки серед богословів. Легенди твердять, що необережне використання ритуалів із книги може призвести до божевілля, одержимості або навіть смерті. Ці історії, хоч і не підтверджені фактами, зробили її символом забороненого знання.

Сучасні дослідники додають ще один шар небезпеки: психологічний. Читання книги без належної підготовки чи віри в її силу може викликати параною або одержимість, особливо якщо людина сприймає символи й заклинання буквально. У цьому сенсі «Шамс аль-Маариф» небезпечна не стільки сама по собі, скільки через те, як її сприймають.

@paliturka

📖 Саймон Толкін – «Нічийна земля»

Якщо вам подобаються книги, що занурюють у глибини людської душі та історичних подій, то цей роман точно вартий уваги.

Він переносить нас у початок ХХ століття, де ми слідкуємо за життям Адама Рейна – хлопця, який вирвався з бідного лондонського району й отримав шанс на краще майбутнє. Але Перша світова війна вмить руйнує всі його мрії: окопи, вибухи, втрати. Війна змінює його назавжди.

Що додає ще більше сенсу цій історії – Саймон Толкін присвятив книгу своєму дідові, Джону Толкіну, який сам воював у Першій світовій і пережив битву на Соммі. Так що в романі відчувається не просто вигадка, а щось дуже особисте.

📌 Цікаві факти:
🔹 Дід автора, Джон Толкін, придумав ельфійські мови, а його досвід війни вплинув на опис битв у «Володарі перснів».
🔹 Саймон Толкін до письменництва працював адвокатом, що допомагає йому майстерно розкривати характери.
🔹 Український переклад роману вийшов у 2024 році у видавництві «Астролябія».

Ця книга – про війну, людські випробування та силу духу. Якщо любите глибокі історії, що не залишають байдужими, «Нічийна земля» – мастрід!🔥

Суперечка між президентом США Дональдом Трампом й віцепрезидентом США Джеєм Ді Венсом та президентом України Володимиром Зеленським викликала значний резонанс серед відомих діячів культури. Багато з них висловили свою підтримку Україні та її президенту.

Американський письменник Стівен Кінг, який пішов з соцмережі X після перемоги Дональда Трампа на виборах, написав у соцмережі Threads: «Трампу і Венсу має бути соромно, але у “лайна” сорому немає».

Американський історик Тімоті Снайдер також висловився на підтримку України:

Порядні люди дякують Україні;
З огляду на те, що люди Трампа нічого не зробили, щоб змусити Росію закінчити війну, цілком логічно зробити висновок, що вся ідея прагнення до миру була лише приводом для відновлення відносин із Росією;
Росія не хоче закінчувати війну, і адміністрація Трампа не продемонструвала жодної здатності змусити Росію припинити війну. І, як і слід було очікувати, адміністрація Трампа звинувачує жертву, звинувачує Україну;
Трамп і Венс поводяться так, ніби проблема в тому, що Україна чинить опір російському вторгненню. Але проблема – це триваюче російське вторгнення. Якщо вони хочуть використати американську силу, щоб зупинити війну, нехай застосують її до агресора. Знущання над жертвою не припинить війну агресії.

Юрій Винничук опинився в центрі критики через свою колонку «Була колись розпусна епоха», опубліковану 26 лютого 2025 року на «Збручі». У ній письменник розмірковує про домагання, зміну сприйняття особистих кордонів та традиційні цінності. Він згадує, що в його молодості поняття сексизму й аб’юзу не існували, а залицяння викладачів до студенток було звичним явищем.

Колонка стала реакцією на звинувачення у домаганнях викладача ЛНУ Йосипа Лося. Винничук розповів, що подібна поведінка була нормою в його часи, що викликало обурення в соцмережах.

Журналістки, письменники та культурні діячі засудили його погляди, наголошуючи на неприпустимості таких висловлювань. Вони критикували не лише автора, а й платформу «Збруч» за публікацію цього матеріалу.

Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2024» назвав переможців: лауреатами стали видання 20 українських видавництв. Цьогоріч у конкурсі змагалися понад 900 книг у 7 номінаціях.
Ми вам зробили посилання, можна одразу прочитати більш детально про книги, та придбати

📚 Переможці за номінаціями:
🔹 Хрестоматія
Художня класика: «Гімни і трени», «Мудрість передвічна»
Життєписи: «Тарас Шевченко у спогадах»
Літературознавство: Віктор Дудко – «Основа» та її епоха

🔹 Красне письменство
Сучасна українська проза: Сергій Жадан – «Арабески»
Жанрова література: Юрій Винничук – «Наречена Вітру», «Цензор снів»
Зарубіжна проза: Маріо Варгас Льоса – «Свято Цапа»
Поезія: Вікторія Амеліна – «Свідчення»

🔹 Софія
Філософія: «Європейський словник філософій»
Політологія: Володимир Горбулін, Валентин Бадрак – «Російська війна проти України»

🔹 Минувшина
Популярна історія: Олександр Зінченко – «Як українці зруйнували імперію зла»
Дослідження: С. В. Кульчицький – «Новітня історія України (1953–2023)»
Біографії: «Сила опору. Українці в радянських таборах»

🔹 Обрії
Науково-популярна література: Сергій Клімов – «Нерозказана історія українського виноробства»
Бізнес: Еліс Амсден – «Корейське економічне диво»
Публіцистика: Сергій Кривонос – «Зі щитом або на щиті»
Спеціальна література: Дейв Ґроссман – «Вбивство»

🔹 Дитяче свято
Книжки для малечі: Ліна Костенко – «Бузиновий цар»
Література для школярів: Володимир Аренєв – «Пан Малодобрий»
Нонфікшн: Людвик Ґлазер-Науле – «Чарівна флейта»

🔹 Візитівка
Мистецтво: «Алла Горська» К.: Родовід, 300 с
Архітектура: Зоя Чегусова – «Професійне декоративне мистецтво України»
Кіно / музика: Юрій Рокецький – «Всьо чотко!»
Мандри: Віктор Киркевич – «Київщина для романтиків»
Що ви думаєте про переможців, хто читав?

Викладача ЛНУ імені Івана Франка відсторонили через звинувачення у домаганнях

Поліція Львівщини заявила, що наразі офіційних заяв від потерпілих не надходило. Правоохоронці дізналися про можливі домагання із соцмереж і проводять перевірку.

Журналістка Катерина Родак опублікувала допис на своїй Facebook-сторінці, в якому звинуватила викладача у домаганнях.

«Коли мені було 19 років, викладач Й. Лось закрився зі мною у своєму кабінеті. Я мала скласти залік. Ми були удвох, і я довго слухала його лекцію про те, що мені потрібен особливий чоловік і що треба вагітніти. Потім він взяв мене за руку і почав гладити, піднімаючи рукав светра».

Вона також зазначила, що на факультеті знали про подібну поведінку викладача, але сприймали це як «кумедні випадки».

Йосип Лось відкинув звинувачення, назвавши ситуацію «провокацією та наклепом».

Колишній викладач факультету журналістики Богдан Тихолоз підтримав Родак і заявив, що її допис є «діагнозом задавненої хвороби».

Представник Уповноваженого ВРУ з прав людини у Львівській області Тарас Подвірний закликав до боротьби з замовчуванням насильства в освітніх закладах.

Також Подвірний наголосив, що всі постраждалі можуть звертатися за допомогою.

Йосип Лось — професор кафедри зарубіжної преси та інформації ЛНУ імені Івана Франка, заслужений журналіст України, член Нью-Йоркської академії наук. Автор понад 1250 науково-публіцистичних та аналітичних статей.

Кадзуо Ішіґуро закликав уряд Великої Британії змінити підхід до ШІ та авторського права

Нобелівський лауреат Кадзуо Ішіґуро приєднався до закликів до уряду Великої Британії переглянути політику щодо штучного інтелекту. Письменник заявив, що система «відмови» від використання авторських творів для навчання ШІ не працюватиме.

У грудні 2024 року британський уряд розпочав консультації, щоб врегулювати питання авторського права у сфері креативних індустрій та ШІ. Серед можливих змін — дозвіл технологічним компаніям використовувати захищені авторським правом твори без згоди автора, якщо той не висловив заперечення.

Ішіґуро розкритикував цей підхід, наголосивши:

🔹 Якщо хтось хоче адаптувати його книгу в серіал чи надрукувати розділ в антології, закон вимагає отримати дозвіл і виплатити гонорар. Якщо цього не роблять — це крадіжка.

🔹 Уряд, дозволяючи ШІ-компаніям використовувати чужі твори, фактично ухвалює закон в інтересах найбільших корпорацій і нехтує правами авторів.

🔹 «Ніхто не вірить, що запропонована система “відмови” працюватиме», — зазначив він, додавши, що саме тому цю ініціативу підтримують технологічні гіганти.

📚 Кадзуо Ішіґуро — автор відомих романів «Залишок дня», «Не відпускай мене» та «Похований велетень». Народився в Наґасакі, але з п’яти років живе у Великій Британії. У 2017 році отримав Нобелівську премію з літератури.

Нагадаємо, видавництво HarperCollins дозволило навчати ШІ на своїх книгах, а Meta у 2024 році намагалася придбати Simon & Schuster для тренування своїх моделей.

У львівському меморіальному музеї тоталітарних режимів «Територія Терору» оцифрують архівні документи політв’язнів радянського тоталітарного режиму. Про це повідомляється на офіційній фейсбук-сторінці музею.

Проєкт «Документація спротиву» реалізують спільно з ГО «Новий Музей» за підтримки грантової програми House of Europe.

У межах ініціативи планують оцифрувати близько 2000 документів, серед яких:

побутові (особисті листи політв’язнів, вітальні листівки, нотатки);
організовані (листівки УПА, самвидав, рукописи).
Окрім цього, у музеї підготують текстові версії супровідних наративних інтерв’ю, що допоможе сформувати цілісну колекцію для майбутніх досліджень.

Всі оцифровані матеріали будуть у відкритому доступі на сайті музею «Територія Терору» та в реєстрі Музейного фонду України.

Музей «Територія Терору» розташований у Львові на місці колишнього гетто та пересильної тюрми №25. Він займається документуванням історичних свідчень про трагічні події від 1930-х років і до сьогодення.

Раніше повідомлялося, що у лондонській бібліотеці Голокосту Вінера оцифрували один із найбільших у світі архівів до Дня пам’яті жертв Голокосту.

Нагадаємо, Україна посідає друге місце у світі за масштабами виготовлення цифрових копій архівних документів.

Манґа «Бойові шрами» японського автора Кобаяші Нікі, присвячена повномасштабному вторгненню в Україну, вийшла у фінал престижної культурної премії імені Осаму Тезуки (Tezuka Osamu Cultural Prize). Про це повідомляється на офіційному сайті премії.

«Манґа “Battle Scar shinobi”, яка розповідає про війну в Україні і в якій є трохи мене, номінована на надзвичайно престижну “Tezuka Osamu Cultural Award”. Для України та світу аніме це важлива культурна подія — еквівалент премії “Оскар” у кіноіндустрії», — написав у соцмережі X український військовий із позивним Дід Шинобі.

Японський комікс увійшов до головної номінації премії — «Манґа року», отримавши найбільшу кількість голосів від експертів та читачів.

Манґа «Бойові шрами» заснована на історії українського військового з позивним Шинобі й показує події повномасштабного вторгнення його очима.

«Це історія людей, про яких не можна забувати. Я сподіваюся, що вона залишиться в серцях кожного», — зазначив автор манґи.

Книжковий формат видання вийшов у серпні 2024 року в японському видавництві Kadokawa Future Publishing. Придбати та прочитати манґу японською та англійською можна на Amazon, англійський переклад здійснила Вінг Ман Лам.

«Ця манґа базується на реальних подіях і бойовому досвіді українського солдата Богдана “Шинобі” та інших військових. Вона показує російське вторгнення в Україну очима фаната аніме», — йдеться в анотації.

Премія Осаму Тезуки — одна з найпрестижніших нагород у світі манґи. Заснована видавництвом Asahi Shimbun у 1997 році, вона вшановує творчу спадщину легендарного манґаки Осаму Тезуки. Переможець отримує грошову винагороду та статуетку Атома — культового персонажа Тезуки. Лавреата премії оголосять 5 червня 2025 року в головному офісі Asahi Shimbun у Токіо.
Як ви відноситесь до манги загалом?

Стівен Кінг знову в соцмережі X і одразу виступив із різкою критикою президента США Дональда Трампа та бізнесмена Ілона Маска, який очолив Департамент урядової ефективності.

Письменник залишив на своїй сторінці допис:
«Я повернувся! Сумували? Просто нагадую: Трамп — зрадник і путінолюбний бовдур! Подвоюється для Ілона!»

Ймовірно, таку заяву Кінг зробив на тлі останніх слів Трампа про російсько-українську війну. 19 лютого, виступаючи в Маямі, експрезидент назвав Володимира Зеленського «диктатором» і «нелегітимним президентом», стверджуючи, що лише він здатен завершити конфлікт.
А як ви думаєте стосовно цієї ситуації?

📚 Що читають 18-річні українці за програмою “єКнига”

Державна програма «єКнига» набирає обертів, і вже видно перші тренди у виборі літератури.

В установі розповіли, що серед 50 найпопулярніших видань 82% становлять книжки зарубіжних авторів. з них 5 — авторства американської письменниці Коллін Гувер.
🔹 “Покинь, якщо кохаєш” Коллін Гувер

За даними Українського інституту книги, у ТОП-50 бестселерів 82% становлять книги зарубіжних авторів, а одразу 5 позицій належать американській письменниці Коллін Гувер.

📖 Найпопулярніші українські книги серед молоді:
✅ “Так ніхто не кохав” – збірка романтичної української поезії
✅ “Антологія української поезії ХХ століття” – класика від Тичини до Жадана
✅ “100 відтінків темряви” – антологія української містики та жахів
✅ Володимир Станчишин – “Стіни в моїй голові” (про тривожність і депресію)
✅ Андрій Сем’янків – “Танці з кістками”
✅ Ілларіон Павлюк – “Я бачу, вас цікавить пітьма”
✅ ЙБН БЛД РСН
✅ Людмила Долгоновська – “Залізний генерал. Уроки людяності”
✅ Вахтанг Кіпіані – “Зродились ми великої години…” ОУН і УПА

📊 Факти та цифри:
📌 За січень молодь придбала понад 90 000 книжок на загальну суму 41,8 млн грн.
📌 ТОП-50 найпопулярніших видань – це 30 266 проданих примірників, серед яких переважно новинки 2022-2024 років.

🏆 ТОП видавництв за популярністю:
📚 Book Chef – 17 книг у ТОП-50
📚 Vivat – 8 книг
📚 КСД – 7 книг
📚 РМ – 3 книги
📚 А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА та Віхола – по 2 книги

Усього за січень молодь придбала понад 90 000 книжок на загальну суму 41,8 млн грн. 50 найпопулярніших книжок — 30 266 примірників. Це переважно книжкові новинки 2022-2024 років.
Які книги з цього списку ви вже прочитали? Якщо маєте бажання прочитати, ми зробили посилання на купівлю книг 📖😊 діліться в коментарях прочитаним

🔹 Документальний фільм “Будинок “Слово” виходить на міжнародний рівень!

У рамках глобального проєкту Remember the Past — Fight for the Future документальний фільм Тараса Томенка стартує на міжнародній арені. Його покажуть у Великій Британії, Австрії, Німеччині, Естонії, Канаді, Франції та США англійською мовою з українськими субтитрами.

Ціль — привернути увагу до системного знищення української культури росією. На закриті прем'єри запросять топових політиків, бізнес-лідерів, дипломатів і митців.

💬 “Кіно — це наша зброя. Ми говоримо про культуру, історію та ідентичність України”, — підкреслює співпродюсерка Юлія Чернявська.

Протягом десятиліть світ не отримував правдивої інформації про Україну. Як зазначає Іванна Климпуш-Цинцадзе, росія тримала симпатії Заходу через контроль над наративами. Але цей фільм ламає стереотипи та відкриває реальну історію.

Почесною амбасадоркою стрічки стала Наталка Цмоць, посол Канади в Україні. Вона прагне вивести фільм на Netflix та університетські платформи по всьому світу, щоб зробити його “голосом митців, які постраждали від репресій”.

“Будинок “Слово” — це історія одного з найбільших злочинів СРСР. У 1920-30-х роках у Харкові зібрали всю українську творчу інтелігенцію: письменників, поетів, художників, режисерів. Але замість культурного розквіту вони опинилися у пастці: більшість було репресовано, розстріляно чи змушено співати оди радянській владі.

Фільм побудований на архівних зйомках СБУ та унікальних документах, які раніше не були у відкритому доступі. Це не просто хроніка — це емоційний маніфест, створений з цитат самих митців, агентів НКВС та партійних функціонерів.

📅 Прем’єри та прокат
🔸 Україна – закритий показ у Києві (13 лютого), підтримка від Мінкульту, Верховної Ради та Держкіно.
🔸 Міжнародний обмежений прокат – старт 20 березня у Києві, Житомирі, Івано-Франківську, Луцьку та Чернівцях.

Це не просто документалка — це удар по міфам і відновлення історичної справедливості. Ваша підтримка цього фільму — це ще один крок до збереження культурної пам’яті України. Хто вже дивився? Чи тільки дізнались про нього?

"Тіні вітру" Карлоса Руїса Сафона — це не просто роман, а справжня любовна ода книжкам, загадковим історіям і Барселоні. Вона має детективний сюжет, трішки містики, кохання і навіть драму, що пробирає до кісток.

📖 Сюжет і атмосфера
Уяви: післявоєнна Барселона, 1945 рік. Маленький Даніель, син букініста, вперше потрапляє на Кладовище забутих книжок — таємниче місце, де зберігаються рідкісні, покинуті та знищені книги. Він обирає одну випадкову книгу — "Тіні вітру" Хуліана Каракса. Читаючи її, хлопець закохується у сюжет, але незабаром виявляє, що хтось методично знищує всі примірники книг цього автора. Він починає розслідування, яке відкриває йому справжню драму, сповнену кохання, зради та небезпеки.

Барселона у книзі — це окремий персонаж. Вона темна, дощова, трохи готична, з запахом старого паперу та затишних кав’ярень. Руїс Сафон був майстром описів, тому читаючи, ти ніби сам ходиш цими вуличками, чути скрип дверей у старій книгарні, бачиш світло свічки в нічному вікні.

🖊 Цікаві деталі про книгу та автора
🔹 Карлос Руїс Сафон до цього писав підліткові романи, але саме "Тіні вітру" принесли йому світову славу. Вона стала міжнародним бестселером, перекладена більш ніж 40 мовами та продана у понад 15 мільйонів примірників.

🔹 У книзі багато відсилань до класичної літератури. Наприклад, історія Хуліана Каракса нагадує "Горбаня Собору Паризької Богоматері", а сам стиль письма відчувається як щось середнє між Діккенсом і Борхесом.

🔹 Це перша книга з циклу "Кладовище забутих книжок". Після неї Сафон написав ще три:

"Гра ангела" (приквел, дія відбувається до "Тіней вітру"),
"В’язень неба" (розкриває долю деяких персонажів першої книги),
"Лабіринт духів" (завершальна частина, яка пов’язує всі історії).
🔹 Сафон казав, що для нього головний герой – це не Даніель, а сама Барселона. Він хотів показати її не туристичною, а загадковою, з усіма її тінями, історіями та недомовками.

Якщо вам подобаються книги, у яких є містика, розслідування, кохання, історія та глибокі персонажі, то це точно твій варіант. Це роман, який після прочитання залишає слід у душі – ти не просто дізнаєшся історію Даніеля, а й починаєш по-іншому дивитися на саму магію книг.

Скажіть а к
хто любить історії, де є трохи таємниць і атмосферна Барселона Чи, може, більше подобаються інші жанри? 😊

Журналістка та письменниця Енн Епплбаум увійшла до довгого списку премії Women’s Prize for Non-Fiction 2025 (Жіноча літературна премія за нонфікшн). Про це повідомили на офіційному сайті премії.

У лонгліст потрапила її книга «Концерн Автократія. Диктатори, які хочуть керувати світом» (Autocracy, Inc.: The Dictators Who Want to Run the World). У ній авторка розкриває, як автократичні режими, не об’єднані спільною ідеологією, співпрацюють, щоб посилити свою владу та вплив на демократичні та ліберальні країни.

Довгий список премії у 2025 році включає 16 книг. Серед інших номінанток:

Елеанор Барракло, «Попіл рук: Прихована історія епохи вікінгів»;
Гелен Кастор, «Орел і решка: трагедія Річарда II та Генріха IV»;
Нене Черрі, «Тисяча ниток»;
Рейчел Кларк, «Історія серця»;
Хлое Далтон, «Виховання зайця»;
Дженні Фаган, «Утлін»;
Лулу Міллер, «Чому риби не існує: Історія про втрату, любов і прихований порядок життя»;
Клер Маллі, «Агент Зо: Нерозказана історія безстрашної борчині опору Другої світової війни Ельжбети Завацької»;
Ребекка Нейгл, «Біля вогню, який ми несемо: Боротьба поколінь за справедливість на рідній землі»;
Сю Прідо, «Дика річ: життя Поля Гогена»;
Гелен Скейлс, «Яким може бути дике море: майбутнє Світового океану»;
Кейт Саммерскейл, «Піп-шоу: Вбивства на Ріллінгтон Плейс, 10»;
Гаррієт Вістріч, «Невістка: Боротьба за справедливість у системі, створеній чоловіками»;
Алексіс Райт, «Трекер»;
Юан Янг, «Приватні революції: Досягнення повноліття в новому Китаї».

Короткий список премії буде оголошено 26 березня, а ім’я переможниці стане відоме 12 червня.

Енн Епплбаум — американська журналістка видання The Atlantic, викладачка Інституту SNF Agora в Університеті Джона Хопкінса, авторка численних книг, серед яких:

«Сутінки демократії. Оманлива привабливість авторитаризму»;
«Червоний голод. Війна Сталіна проти України»;
«Історія ГУЛАГу»;
«Залізна завіса: Приборкання Східної Європи».

Вона є лавреаткою Пулітцерівської премії та Премії Даффа Купера (Britain’s Duff-Cooper Prize) за книгу «Історія ГУЛАГу».

Нагадаємо, що Енн Епплбаум неодноразово аналізувала повномасштабне вторгнення Росії в Україну, зокрема з точки зору історичного контексту та незламності українського прагнення до демократії.

Музей книги і друкарства України став членом Міжнародного товариства Ґутенберґа

Музей книги і друкарства України офіційно приєднався до Міжнародного товариства Ґутенберґа. Про це повідомила директорка музею Валентина Бочковська на своїй сторінці у Facebook.

«Отримали чудову новину від Міжнародного товариства Ґутенберґа, яке наступного року відзначатиме своє 125-річчя: тепер ми є повноцінними членами цього престижного об’єднання», — написала вона.

Членство у товаристві надає музею низку привілеїв, зокрема:
✅ щорічне безкоштовне отримання «Щорічника Ґутенберґа» та нових видань товариства;
✅ доступ до ексклюзивних заходів і загальних зборів організації;
✅ можливість вільного відвідування Музею Ґутенберґа та участі в тематичних лекціях.

Міжнародне товариство Ґутенберґа було засноване у 1901 році та спеціалізується на дослідженні історії друку і масових писемних комунікацій. Станом на 2018 рік воно об’єднувало близько 800 членів із 31 країни світу. Долучитися до товариства можуть як окремі особи, так і організації.

Раніше Валентину Бочковську було відзначено премією Ґутенберґа за її самовіддану роботу із збереження культурної спадщини України у складні воєнні часи.

5 романів про силу почуттів, та кохання без прикрас

Кохання — це не лише романтичні історії з щасливим фіналом. Воно може бути пристрасним і руйнівним, надихати чи залишати болючі шрами, змінюючи долі назавжди. День Валентина — чудовий привід замислитися над різними гранями цього почуття. Ми підібрали п’ять романів, у яких любов постає у незвичних, глибоких і часом непростих проявах — від болючої залежності до спокійного, усвідомленого самоприйняття.

"Англійський пацієнт", Майкл Ондатже
Любов як фатальне полум’я – лише цією однією фразою можна описати роман "Англійський пацієнт". Це історія про заборонені почуття, які спалюють усе на своєму шляху. На тлі хаосу Другої світової війни розгортається пристрасний роман між англійським розвідником і заміжньою жінкою. Їхнє кохання перетворюється на всепоглинаючу одержимість, перед якою безсилі будь-які суспільні норми чи заборони. У творі Ондатже любов — це вогонь: він може зігріти душу, але й обпалює так, що від болю неможливо втекти. Ця руйнівна пристрасть залишає шрами не лише на серцях, а й на долях героїв.

"На Сваннову сторону", Марсель Пруст
Шарль Сван — багатий естет, який впадає у вир почуттів до примхливої й лицемірної Одетти де Кресі. Їхні стосунки далекі від гармонії: Одетта не відповідає Сванну взаємністю, але він продовжує кохати вигаданий образ, далекий від реальності. У Пруста любов — це витвір уяви. Ми часто не помічаємо людину такою, якою вона є, натомість обожнюємо створений нами міф. Ця ілюзорність може дарувати ейфорію, але врешті залишає лише відчуття спустошення.

"Американа", Чімаманда Нґозі Адічі
Цей роман розповідає історію двох нігерійців, Іфемелу й Обінзе, чиє кохання випробовується складнощами еміграції, расовими упередженнями та соціальними бар’єрами. Їхні шляхи розходяться, але навіть через роки вони залишаються пов’язаними спільними спогадами й почуттями. І врешті решт долають умовності. Любов у "Американі" не тільки про почуття, а й про шлях до розуміння себе. Через боротьбу з оточенням та пошук свого місця у світі герої вчаться знаходити дорогу один до одного й до власної ідентичності.

"Залишок дня", Казуо Ішіґуро
Стівенс — дворецький, який усе життя присвячує служінню господареві. Його стримані почуття до економки міс Кентон так і залишаються нереалізованими. А все через нездатність висловлювати емоції та слідування своєму обов’язку. Ця історія оповідає про гіркоту пізнання відкладеного життя та іронічного вислову "а що було б, якщо б я…". Ішіґуро показує, як ми іноді ставимо обов’язок вище за почуття, а потім залишаємося сам на сам із тихим жалем за тим, що не дозволили собі вийти за межі рамок.

"Цирцея", Мадлен Міллер
У міфологічному світі Цирцеї любов постає у всіх можливих формах: від пристрасного кохання до Одіссея до прийняття себе й своєї свободи. Вигнана на острів, богиня змушена боротися за своє місце у світі, який постійно ставить її на межу виживання. У "Цирцеї" любов відновлює. Це шлях жінки до сили — як внутрішньої, так і зовнішньої. Цирцея вчиться не лише кохати, але й ставати цілісною завдяки цій любові. Ці книги нагадують, що любов — це складна й багатогранна емоція. Вона може одночасно надихати й ламати, дарувати крила й залишати шрами. Але незалежно від форми, любов завжди є тією силою, яка змінює нас і наш світ.

Хто що читав, які враження, можна якусь з книжок купити для себе або для близької людини до свята?