ну шо сказати. якщо здатність радіти, насолоджуватись тими речами, які приносять позитивні емоції, ще збереглася, значить все не так погано.
негативні емоції важливо не подавляти, не відкидати, а приймати і випускати - якщо щось в житті напрягає, приносить смуток, фрустрацію, стрес, будь-які неприємні емоції, то потрібно їх усвідомлювати, давати їм правильні назви, випускати їх і не давати собі в них потонути. якщо плач і смуток пролізають в недоречні моменти, без причини, значить, скоріш за все, негативні емоції не мають повноцінного виходу, не проживаються до кінця, і з часом це може призвести до дуже поганих наслідків.
по-перше, важливо визначити для себе, що людина відчуває, назвати емоції, які сидять всередині. можна просто, наприклад, перебирати емоції з кола емоцій і прослідкувати, які більше відгукуються всередині. важливо підходити до цього з розумінням, без засудження: не "мені погано бо я слабак", а "мені погано, тому що на мене діє сильний тиск, і почуватись при цьому паршиво природньо".
по-друге, назвавши і відчувши ці емоції, треба знайти спосіб їх випустити. можна писати кудись в стіл те, що тебе бентежить, плакати, бити подушки, кричати в ковдру, істерити за закритими дверима - це все не дивно, не погано, а лікувально і правильно. ну от я наприклад могла записати собі самій голосове на 10 хвилин де я просто реву і кажу 20 разів підряд "я не заслужила на це". можна попросити когось тебе пожаліти, можна поскаржитись і випустити злобу, розказати які всі сукі підараси, короче будь-що, що проситься назовні. важливо це випустити, пережити, відчути повноцінно ці негативні емоції і не тримати їх всередині.
ну а потім просто важливо не дати собі зациклитись на цих негативних думках. поки ревеш і випускаєш цей ужас зсередини можна казати що завгодно, будь-яку бздуру яка лізе в голову типу я себе ненавиджу чи я не хочу жити, але коли людина це випустила, пережила і заспокоїлась, не можна лишатись в цих думках. потрібно пам'ятати, що ми - це не тільки наші думки, і дивитись на них як спостерігач. з цим може допомогти КПТ або певні вправи, типу є на ютубі від тиші "сон без думок" - буквально вправа, щоб усвідомити, побачити свої негативні думки, і не ототожнювати себе з ними, відпустити їх
негативні емоції важливо не подавляти, не відкидати, а приймати і випускати - якщо щось в житті напрягає, приносить смуток, фрустрацію, стрес, будь-які неприємні емоції, то потрібно їх усвідомлювати, давати їм правильні назви, випускати їх і не давати собі в них потонути. якщо плач і смуток пролізають в недоречні моменти, без причини, значить, скоріш за все, негативні емоції не мають повноцінного виходу, не проживаються до кінця, і з часом це може призвести до дуже поганих наслідків.
по-перше, важливо визначити для себе, що людина відчуває, назвати емоції, які сидять всередині. можна просто, наприклад, перебирати емоції з кола емоцій і прослідкувати, які більше відгукуються всередині. важливо підходити до цього з розумінням, без засудження: не "мені погано бо я слабак", а "мені погано, тому що на мене діє сильний тиск, і почуватись при цьому паршиво природньо".
по-друге, назвавши і відчувши ці емоції, треба знайти спосіб їх випустити. можна писати кудись в стіл те, що тебе бентежить, плакати, бити подушки, кричати в ковдру, істерити за закритими дверима - це все не дивно, не погано, а лікувально і правильно. ну от я наприклад могла записати собі самій голосове на 10 хвилин де я просто реву і кажу 20 разів підряд "я не заслужила на це". можна попросити когось тебе пожаліти, можна поскаржитись і випустити злобу, розказати які всі сукі підараси, короче будь-що, що проситься назовні. важливо це випустити, пережити, відчути повноцінно ці негативні емоції і не тримати їх всередині.
ну а потім просто важливо не дати собі зациклитись на цих негативних думках. поки ревеш і випускаєш цей ужас зсередини можна казати що завгодно, будь-яку бздуру яка лізе в голову типу я себе ненавиджу чи я не хочу жити, але коли людина це випустила, пережила і заспокоїлась, не можна лишатись в цих думках. потрібно пам'ятати, що ми - це не тільки наші думки, і дивитись на них як спостерігач. з цим може допомогти КПТ або певні вправи, типу є на ютубі від тиші "сон без думок" - буквально вправа, щоб усвідомити, побачити свої негативні думки, і не ототожнювати себе з ними, відпустити їх