Північна Вежа


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Познавательное


Лише мертвий ворог - перестає бути ворогом ©Юрій Горліс-Горський
Підтримати канал: 4441111067029185
На сторожі інформ-кордонів півночі з 1.1.23
По всім питанням до: @ZRK_Kilchen

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Статистика
Фильтр публикаций


Уххх. Таке фото цікаве відшукав. Покажу вам! (але завтра)


Підбірка фото головнокомандувача Української Національної Армії Павла Шандрука, яка вийшла у газеті "До Бою" української дивізії Ваффен-СС "Галичина". Випуск датований 6-м травня. 1945р.


Також існують згадки про ще одного малого хлопця, який приєднався до "Галичини". Відомо, що це був маленький словак Павелко. Ймовірно він приєднався до дивізії в 1944р., коли її було кинуто на боротьбу із Словацьким повстанням.


"Діти української дивізії"

Практика брати до себе у військові частини маленьких дітей, зазвичай обездолених сирот, йде мабуть з сивої давнини.

Таким чином дітей рятували від голодної смерті, надавали належне виховання й можливості саморозвитку.

Самі ж дітлахи виконували переважно допоміжні функції при частині.

Було кілька таких "синів полку" і в українській дивізії Ваффен-СС "Галичина"

Так, хлопак на фото - 11-річний Анатоль Забуцький, родом із Куп'янська, що на Харківщині. Його батька більшовики вивезли в невідомому напрямку, матір убили, про долю маленької сестрички юнак нічого не знав.

Першими його до себе взяли німецькі моряки, з якими він 9 місяців пробув на Чорному морі. А опісля його відправили до Гайделягеру - табору, в якому якраз проходили вишкіл частини української "Галичини". Логічно, що в подальшому він вже перебував при дивізії, однак про подальшу його долю - нічого невідомо.


На фото він під час перебування у Львові. 1943р.


Оркестр ймовірно створеної німцями української вінницької міліції, 1942.

Увагу привертають сурмачі з синьо-жовтими прапорами.


Від себе прошу підтримати даний збір


Репост из: Ліна Костенко
Нагадуємо, що триває збір для близького друга адмінки цього каналу на авто для артилерійської батареї 150 ОМБр.

💳 Ціль: 250 000 грн

🏦 Монобанка:
https://send.monobank.ua/jar/2DUYCFSTgS

5375411220509694 (копіюється при натисканні)
отримувач Олесь Б.

🏦 Допоміжний конверт Приватбанку:
https://www.privat24.ua/send/da64q

5168752104732444 (копіюється при натисканні)

💰 PayPal: richkaukraine24@gmail.com

Безмежно вдячні кожному і кожній за ваш внесок у перемогу, і, зокрема на цей збір! ❤️🇺🇦

P.S. QR-код веде на сторінку з усіма посиланнями на рахунки для збору


Гарне фото, яке добре показує тогочасну рутину

Ймовірно патруль з українських поліцейських, про щось перемовляється з містянами.

Точна дата і місце - невідомі. Є гіпотеза, що це Калуш, нещодавно захоплений німецькими військами.
Дата - очевидно літо 1941р.
На це вказує, як і простеньке екипірування поліцистів (Гвинтівка Мосіна й пов'язка на рукаві), так і німецькі солдати, які явно тут зовсім недавно і ще не освоїлись. На задньому фоні один з них заглядає у вікно.


Зміг встановити ім'я цього колоритного українського полісмена на фото.
Вояка з пов'язкою на рукаві звуть Любинський Петро Олексійович
Він вочевидь вирішив залишитися на Вінничині, не відступив на Захід і з часом був захоплений більшовиками в полон. Це фото у нього було вилучено при арешті.
На ньому був підпис:
"На довгу і незабутню пам'ять, Кулик Олі Дмитровні. 10/Х-1941 року".

Про подальшу долю Любинського - нічого не відомо.


Парад в Луцьку українських бійців Відділу Окремого Призначення ім. Євгена Коновальця. 1941 рік.


Вояки несуть почесну варту біля урочистої могили на память по 800 українців замордованих тут більшовиками.

Сам ВОП ім. Коновальця почав поставати, ще в перші дні німецько-радянської війни. Його основу становили вояки похідних груп ОУН та місцеві активісти.

Буквально за кілька днів було набрано 50 бійців. Планувалося, що в майбутньому вони стануть офіцерами, тож їх ретельно навчали.

11 серпня 1941 р. Відділ окремого призначення імені Євгена Коновальця офіційно було перетворено у Школу Української народної міліції.

На жаль, ставлення нацистів до українців не могло не відбитися на такій формації. Вже у вересні відділ був перетворений на....сільськогосподарську школу воєнізованого типу. І тип самим вистрілять собі у ногу.

Більшість курсантів цієї школи з часом організовано, або самостійно перейдуть в УПА. Деякі загинуть у боях із німцями.


🇺🇦 Ліна Костенко — не лише велика українська поетеса, а й свідок трагедії Чорнобиля. ☢️

❤️‍🩹 Вона брала участь у експедиціях, досліджуючи зону відчуження та зберігаючи пам'ять про ці страшні події. Її вірші, зокрема про Чорнобиль, як і всі інші, наповнені глибокими роздумами та емоціями, що залишають слід у серці.

Не половіють в полі колоски.
Не ходять люди. М'ячики не скачуть.
В Чорнобиль повертаються казки.
Самі себе розказують і плачуть.


На каналі Ліна Костенко ви знайдете не тільки вірші про Чорнобиль, а й багато інших творів поетеси — про життя, любов, боротьбу та красу нашої культури. ✨📚

https://t.me/l_v_kostenko
Долучайтесь і відкривайте для себе красу Ліни Костенко разом з нами! 💙💛


Про саморобні бронепотяги

У часи громадянської війни на теренах Російської Імперії, основним засобом підтримки піхоти стали бронепотяги. Бронеавтомобілів тоді було мало. Танків - ще менше. Та й тодішня специфіка бойових дій не дозволяла використовувати їх широко. Танки були дуже повільними, а бронеавто - слабко броньованими. Водночас бронепотяг міг, як везти в собі кілька сотень бійців десанту, так і підтримати піхоту вогнем десятків гармат і кулеметів.
Одна біда - бронепотягів на всіх не вистачало. Доводилося конструювати їх самотужки. Не виключенням були й вояки УНР. Про зустріч з таким імпровізованим українським бронепотягом навесні 1918р. згадував один з більшовицьких солдатів:


...Артилерійський вогонь припинився. Ми зняли протигази. Ланцюгом передали, що назустріч нам рухається вельми своєрідний бронепоїзд: на ньому зовсім не було сталевої броні. Звичайний паровоз штовхав перед собою дві платформи. На одній із них стояло тридюймова гармата, на іншій — кілька кулеметів. По бортах платформ були щільно укладені мішки з піском. Артилеристами та кулеметниками імпровізованого бронепоїзда виявилися українські націоналісти, які гучно називали себе гайдамаками.


Поліціянт Української Допоміжної Поліції у Вінниці Головащенко Міхаїл.
На першому фото - за часів німецької окупації.
Друге фото - очевидно після арешту радянськими органами безпеки.
Мабуть вирішив не відходити на захід із німцями і залишитися в рідному місті.


Про фальшивих полонених українців, агітацію, та агентів Петлюри.
Як українці розкладали радянські частини


Окремі групи петлюрівців із кулеметами та зброєю в перший же день Великодня почали переходити на бік богунців. Як потім з’ясувалося, Петлюра навмисне переправляв до нас своїх агентів, які нібито здавалися в полон, а насправді мали завдання вести серед червоноармійців контрреволюційну агітацію. У вигляді "полонених" петлюрівців Богунський полк отримав «вовків в овечій шкурі». Під їхнім впливом полк помітно розкладався, почала падати дисципліна.

Граючи на забобонах частини малосвідомих червоноармійців, петлюрівці почали поширювати чутки, що, мовляв, червона зірка на кашкеті червоноармійця — це «жидівський знак» тощо. Таку ж провокаційну роботу петлюрівці проводили й в інших частинах 1-ї Української дивізії. Найбільше під впливом цієї агітації розклався Ніжинський полк, бійці якого почали зривати червоні зірки з кашкетів, закликаючи до цього й богунців.

Джерело: «Історія походів і бойових дій 44-ї Київської стрілецької дивізії 1918-1920 рр.»




Українська Допоміжна Поліція у Вінниці. На руці у поліцейського синьо-жовта пов'язка. Поряд стоїть німецький офіцер, а позаду, вочевидь, трофейна радянська вантажівка, яка стала службовим авто місцевої поліції.
Ймовірно 1941-1942р.

509 0 13 9 25

Приніс вам раритет.

Українська Допоміжна Поліція Рейхскоммісаріату Україна
позує для фотографа на французькому бронеавтомобілі Панхард 178, яким, німці, вочевидь, цю частину посилили.

На це вказує й номер бронемашини - "RU" - Рейхскоммісаріат Україна

454 0 14 3 27

Скільки таких невідомих могил по Україні?

Могила Мирослави Левицької "Христі", воячки УПА, яка героїчно загинула в бою з військами МДБ 19 березня 1950р, прикриваючи з кулемета відхід групи повстанців.


Спалена будівля польського Міністерства Суспільної Безпеки після атаки УПА та польської ВіН на м. Грубешів в ніч з 27 на 28 травня 1946р. Закерзоння.

В наслідок атаки повстанцями було вбито:
5 польських прикордонників,
2 СБшника,
9 бійців радянського НКВС,
двоє співробітників Польської Робітничої Партії,
5 вояків Польської Армії потрапили в полон (ймовірно пізніше були просто відпущені, оскільки притримувались нейтралітету під час атаки)

УПА втратила 2-5 убитих і 2-3 поранених. Польська ВіН - 1 убитим.

Дана атака - один із небагатьох епізодів вдалого співробітництва Польських й Українських антикомуністичних партизанів.


Цейво, тут Німеччина передала Україні кілька фільмів минулого сторіччя, які були зняті в Україні/українцями і дотепер вважалися втраченими.

З цікавого - там є невеличка кінострічка про Злочини більшовиків у Києві. Вона була знята білогвардійськими військами Денікіна, орієнтовано у вересні 1919р. Всього за декілька тижнів після того, як вулицями столиці маршували українські армії.

Посилання залишаю, хто хоче - може глянути, там всього 10 хвилин. Водночас можна побачити дуже багато - тут і злочини більшовиків, і види старого Києва, місцеву людність, і тд.


https://digitaler-lesesaal.bundesarchiv.de/video/381148/687713

521 0 31 4 26
Показано 20 последних публикаций.