Псалом XXX
¹ Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
² На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
³ Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
⁴ Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
⁵ Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
⁶ В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
⁷ Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
⁸ Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
⁹ Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
¹¹ Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
¹² Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
¹³ Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
¹⁴ Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
¹⁵ Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
¹⁶ У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
¹⁷ Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
¹⁸ Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
¹⁹ Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
²⁰ Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
²¹ Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
²² Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
²³ Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
²⁴ Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
²⁵ Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
Псалом XXXI
Псалом Давида. Повчання.
¹ Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
² Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
³ Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
⁴ Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
⁵ Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
⁶ Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
⁷ Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
⁸ «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
⁹ Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
¹⁰ Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
¹¹ Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.
¹ Начальнику хору. Псалом Давида. [Під час повстання].
² На Тебе, Господи, уповаю. Не дай мені осоромитися повіки, правдою Твоєю спаси мене.
³ Прихили до мене вухо Твоє, поспіши визволити мене; будь мені Богом Заступником і Домом пристановища, щоб спасти мене.
⁴ Бо Ти сила моя і пристановище моє. Заради імені Твого наставляєш мене і насичуєш мене.
⁵ Виведи мене з сіті, яку таємно поставили на мене, бо Ти Заступник мій, Господи.
⁶ В руки Твої віддаю дух мій — Ти визволив мене, Господи, Боже істини.
⁷ Я ненавиджу тих, що надіються на ідолів, я ж на Господа уповаю.
⁸ Возрадуюсь і звеселюся милістю Твоєю, бо Ти зглянувся на смирення моє і визволив з недолі душу мою.
⁹ Не віддав мене в руки ворогів, а поставив на просторі ноги мої.
¹⁰ Помилуй мене, Господи, бо я у скорботі; висохло від горя око моє, і душа моя і все нутро моє.
¹¹ Бо виснажилося у недузі життя моє, і роки мої в зітханнях. У стражданнях моїх знемогла сила моя, і кості мої висохли.
¹² Від нападів ворогів моїх я став посміховиськом навіть у сусідів моїх і страхіттям для знайомих моїх; ті, що бачать мене, геть тікають від мене.
¹³ Я забутий у серцях, як мертвий; я став наче посуд розбитий.
¹⁴ Бо я чую, як мене ганьблять ті, що живуть навколо мене, коли вони збираються та радяться, щоб взяти душу мою.
¹⁵ Але я на Тебе, Господи, уповаю і кажу: «Ти — Бог мій».
¹⁶ У руці Твоїй доля моя. Визволи мене з рук ворогів моїх, від гонителів моїх.
¹⁷ Просвіти лице Твоє на раба Твого, спаси мене милістю Твоєю, Господи.
¹⁸ Нехай не осоромлюся тим, що призиваю Тебе, нехай осоромляться нечестиві і зійдуть у пекло.
¹⁹ Нехай замовкнуть уста улесливі, що говорять беззаконня проти праведного, гордовито і зневажливо.
²⁰ Яке велике множество благости Твоєї, Господи, яку зберігаєш Ти для тих, що бояться Тебе, яку наготував Ти для тих, що уповають на Тебе перед синами людськими!
²¹ Ти сховаєш їх у сяйві лиця Твого від заколотів людських, укриєш їх під покровом Твоїм від ворожнечі народів.
²² Благословенний Господь, Який явив мені дивну милість Свою у місті захищеному.
²³ Я ж сказав у відчаї моїм: «Відкинутий я від очей Твоїх». Але почув Ти голос молитви моєї, коли я взивав до Тебе.
²⁴ Любіть Господа, всі преподобні Його, бо Господь охороняє вірних Своїх і з лишком відплачує гордовитим.
²⁵ Будьте мужні, і нехай кріпиться серце ваше, всі, хто уповає на Господа.
Псалом XXXI
Псалом Давида. Повчання.
¹ Блаженні, кому прощено беззаконня і чиї гріхи покрито.
² Блажен муж, якому Господь не поставить у провину гріха і в устах якого нема лукавства.
³ Коли я замовк, постарілися кості мої від благання мого увесь день.
⁴ Бо день і ніч тяжіла наді мною рука Твоя, і свіжість лиця мого зникла, як у літню посуху.
⁵ Беззаконня мої я пізнав і гріха мого не утаїв. Я сказав: визнаю я перед Господом беззаконня мої, і Ти простив провини серця мого.
⁶ Тому помолиться Тобі кожен праведник у слушний час, навіть велика повінь не досягне його.
⁷ Ти Пристановище моє у скорботі, що огорнула мене; Радосте моя, визволи мене від тих, що оточили мене.
⁸ «Врозумлю тебе й наставлю тебе на путь, що нею ходитимеш; пильнуватиме тебе око Моє.
⁹ Не будьте як кінь і мул, що розуму не мають; віжками та вуздечкою стягни щелепи їх, якщо не наближаються до тебе».
¹⁰ Багато покарань грішникові, а того, хто уповає на Господа, оточить милість.
¹¹ Веселіться в Господі і радуйтеся, праведні, і торжествуйте всі, праві серцем.