Пряма дія | Незалежна студентська профспілка

Холод, тріщини й байдужість в Академії мистецтв та архітектури

Студенти Національної академії образотворчих мистецтв та архітектури стикаються з численними побутовими труднощами при навчанні. Основною проблемою є тепло: батареї не можуть достатньо обігріти просторі майстерні, а дерев'яні вікна сильно продуваються. Студенти використовують куплені власним коштом обігрівачі, проте більшість розеток або не працюють, або є небезпечними для використання.

Деякі майстерні мають проблеми зі стінами, стелею чи підлогою, які студентам та викладачам також доводиться вирішувати власними зусиллями і за власні гроші. Окремі майстерні взагалі знаходяться в підвалі – приміщенні, яке аж ніяк не пристосовано до навчання, зокрема через погане освітлення та старі вікна. Хоча в деяких коридорах зроблено ремонт, подекуди трапляються побиті стіни чи облізла стеля.

Крім цього, в корпусі вже семестр як відсутня їдальня: деякі студенти зізнаються, що їм простіше не їсти цілий день, аніж на перерві бігти до супермаркету за дорогим перекусом.

Окремо варто обговорити стан гуртожитку, в якому постійно трапляються нові проблеми. Температура занизька попри високі комунальні тарифи, гаряча вода часто відсутня (а певний період не було навіть холодної!), засилля тарганів, окремі кімнати потребують ремонту і заміни старих вікон та багато іншого. Тим часом адміністрація встановлює в гуртожитку камери та турнікети, що можна обґрунтувати хіба що посиленням контролю над мешканцями. Студенти дізнаються про все постфактум, без обговорення чи попередження.

Разом з небайдужими жителями гуртожитками ми вже подали скаргу щодо низьких температур та перебоїв у водопостачанні, а тому чекаємо дій від адміністрації.

Для творчого зростання митців необхідні якісні та теплі майстерні, а для добробуту студентів, що живуть в гуртожитку – дотримання базових температурних та гігієнічних норм. Вкотре закликаємо студентство та громадськість до боротьби за гідні умови навчання!

"ТИСЯЧА ЗЕЛЕНСЬКОГО" ТА СТУДЕНТСТВО

Мільйони українців скористалися програмою "Зимової підтримки" від держави, отримавши тисячу гривень. Серед них, безперечно, є чимало студентів, адже молодь часто опиняється у фінансово вразливому становищі. Ця ініціатива викликала різні емоції: від вдячності до скепсису.

Згідно з офіційними даними, більшість отримувачів витратили цю тисячу на оплату комунальних послуг або мобільного зв’язку — тобто на базові потреби. Для студентів це ще один показник реалій, у яких вони живуть: відсутність "подушки безпеки", необхідність виживати в умовах обмеженого бюджету та часто низькооплачуваної роботи.

Українське студентство сьогодні — це не "середній клас" чи "підприємці майбутнього", як іноді люблять їх позиціонувати чиновники з МОН. Це молоді люди, які нерідко змушені вибирати між базовими потребами, такими як житло, харчування та засоби комунікації. Вартість оренди житла у великих містах, неналежні умови в багатьох гуртожитках і відсутність належної підтримки від держави лише посилюють їхню залежність від зовнішньої допомоги.

У таких умовах зовсім не дивно, що багато молоді прагнуть покинути країну при першій нагоді. Еміграція стає способом знайти стабільність та гідний рівень життя, який вдома залишається лише мрією.

Окремо варто згадати й критичні зауваження до самої програми "тисячі Зеленського". Зокрема, порушення банківської таємниці, невибірковість отримувачів та одноразовий характер допомоги викликають справедливі сумніви щодо її ефективності. Ми підтримуємо цю критику й наголошуємо: курс на відбудову країни не повинен зводитися до одноразових виплат. Необхідна систематична робота, коли кошти направляються централізовано на фінансування конкретних соціальних ініціатив, наприклад, на ремонт студентських гуртожитків.

Державі потрібна правильна стратегія відбудови, яка забезпечить молоді гідні умови для навчання й життя, а не лише пожертвування для тимчасового полегшення їхнього становища, бо без молоді майбутнє країни стає примарним.

🥊 7-8 грудня у Києві пройде 2-денний курс із
самооборони для жінок за методикою WenDo, що організовує наша членкиня

Разом з тренеркою Наталією Омельчук відпрацюємо вправи на звільнення, відбиття руками і ногами, а також навчимось відстоювати кордони та
захищатись голосом.

❓ Коли: 7 і 8 грудня з 13:00 до 19:00

📫 Вхід лише за попередньою реєстрацією.

Вхід за вільний донат.
Кількість місць обмежена!

Підсумки Студентського фрі-маркету

Минулого тижня "Пряма дія" організувала фрі-маркет з метою зробити цьогорічну зиму менш страшною для українських студентів. Подія об'єднала десятки молодих людей, що прийшли поділитися теплом — у буквальному сенсі. Хтось приніс зайві светри й шарфи, хтось — кишенькові грілки, а хтось — якийсь перекус чи книжку, які стануть у пригоді в темний, смутний вечір. Залишені речі пішли служити біженцям до Добропілля, а грілки зігрівати безпритульних людей до Одеси.

Крім обміну теплими речами, на фрі-маркеті ми обговорювали проблеми в університетах і досвід незалежних профспілок у боротьбі за кращі умови навчання. Усі жваво ділились своїми негараздами: про непрацюючі ліфти у гуртожитках Львівської політехніки, про примушення адміністрацій робити ремонт за свій рахунок у коледжі КНУКТ, про корупцію в КПІ та дурні заборони носити шорти студенткам в КФКАБУ. Ми аналізували досвід захоплень гуртожитку у Познані та корпусу в Києві, власний досвід боротьби за ремонт вікон у Львівській політехніці, надихались сміливістю студентки зі Шахтарську, яка розкрила очі на зловживання адміністрації свого коледжу.

Цей день був наповнений не лише речами та обговоренням негараздів, а й теплими історіями, сміхом і бажанням діяти разом. Соціальна несправедливість, недбалість чиновників та руйнівні наслідки комерціалізації — це виклики, які стоять перед студентами та які вимагають створення середовищ, які будуть незалежними від ректорів, здатних йти на конфлікт, і де можна буде обмінюватися досвідом і розвивати солідарність задля капітального ремонту Університету. Такою була відповіддю учасниць та учасників дискусії на питання "Для чого потрібна студентам незалежна профспілка?".

Хочемо подякувати кожному, хто приніс речі, допоміг з організацією чи просто завітав. Якщо ви ще не брали участь у фрі-маркетах — спробуйте самі організувати такий всебічно корисний і радісний івент у своєму гуртожитку, університеті чи районі.

Ділімося не лише речами, а й турботою одне про одного!

Долучитись до Прямої дії!
Звернутись за юридичною допомогою
Звернутись через дискримінацію

Капітал у вищій освіті: лабки за гроші

Ні для кого не секрет, що «академічна недоброчесність» – поширене явище в університеті. Про виконання студентських робіт за гроші пишуть відкрито у студентських чатах, вважаючи такий підхід справедливим. А хтось навпаки з ненавистю згадує «лінивих» студентів. У цій публікації спробуємо розібратись: що є причиною масового використання платних послуг у освіті замість самостійного вивчення?

Фраза «Студенти ліниві» – перше, що спливає в розмові про «академічну недоброчесність». Водночас ми бачимо велику залученість студентів до ринку праці: за даними Cedos станом на 2016 рік щонайменше третина студентів працює, а згідно з держстатом цей показник складає 24-27% у різні роки. В Європі показник зайнятості серед студентів складає 23% в середньому.

Разом з тим кількість аудиторних занять складає від 20 до 30 годин на тиждень. До цього також додається необхідність займатись самостійно, що потребує від 26 до 40 годин на тиждень залежно від навчальної програми. Тобто, щонайменше 50 годин на тиждень повинно йти для навчання, аби вдало складати сесію. Врахувавши, що та четверта частина студентів, котра працює по 8 годин на день, повинна долучити до свого робочого часу ще навчання, то отримуємо 90 годин на тиждень. Отже студент-працівник повинен працювати щонайменше 12 годин в день, щоб складати сесію та працювати на роботі. Важливо також зазначити, що не обов’язково йти на роботу, щоб відчувати навантаження, адже студентське життя охоплює ще й приготування їжі, прибирання, доїзд до університету та інші справи.

Очевидно, що такого режиму ніхто не витримує й місяць, після чого починаються пропуски занять, списування та інші прояви «академічної недоброчесності», зокрема замовлення готових робіт. Один з продавців таких послуг каже: «Тут як з наркотиками, людина один раз купує і замовляє протягом семестру, а то й більше». Логіка такої поведінки досить проста, бо коли ходиш на роботу, то з’являються кошти, щоб покрити вартість тих курсових і лабораторних, котрі ти пропустив. Таким чином і закріплюється схема, де студент працює, а освітня система живе без його участі. Багато потенційних науковців, інженерів, філософів і митців перетворюються на низькокваліфікованих працівників: вантажників, офіціантів, кухарів, продавців.

Ні для кого не секрет, що існують цілі фірми з сайтами, які розробляють на замовлення курсові, дипломні та інші види робіт, навіть дисертації. Згідно з даними трьох найбільших таких фірм у середньому в рік у них відбувається приблизно 43 тисячі замовлень, а отже, враховуючи середню вартість таких робіт, десятки мільйонів гривень щороку витрачаються для відтворення тієї частини вищої освіти, в якій немає навчання.

Здавалося б, ситуація катастрофічна і студентство необхідно рятувати: зменшувати навантаження, збільшувати стипендії та бюджетні місця, надавати гранти без умов, будувати гуртожитки, щоб не приходилось платити за оренду. Натомість неоліберальне мислення заступника міністра освіти Винницького діє інакше: при розповіді про свою доньку, котра працює офіціантом і навчається в Могилянці, він каже: «Факт у тому, що вона працює, і для неї принциповим є, що вона має доплачувати, вона хоче брати відповідальність за свою освіту. І це правильно. Це так само як і я виростав: я теж заробляв для того, щоб здобувати вищу освіту».

Хибно звинувачувати студентів в «академічній недоброчесності», коли умови студентського життя змушують йти на роботу. А оскільки наше міністерство цього не розуміє, то залишається лише одне: боротися за доступ до знань!

Реорганізація КНЛУ: перемога студентів і викладачів, яку приховали

Вітаємо з Міжнародним днем студентів! Маємо новини з Київського національного лінгвістичного університету.

15 серпня цього року з'явилась інформація, що Київський національний лінгвістичний університет (КНЛУ) планують приєднати до Києво-Могилянської академії. За рішенням ухвали вченої ради КНЛУ була створена робоча група з реорганізації. Ця новина сколихнула викладачів і студентів цього університету, які вже 4 вересня почали масово збирати петицію з метою збереження його автономності. Детальніше про цю історію і чому ця реорганізація викликала критику ви можете прочитати в цьому дописі.

Намагаючись перевірити достовірність інформації, наш активіст того ж 15 серпня подав запит на публічну інформацію до КНЛУ з метою отримати копію тієї самої ухвали. Проте 23 серпня адміністрація відмовила в наданні інформації. Після цього активіст звернувся до МОН зі скаргою на дії підпорядкованого йому розпорядника інформації, але, порушивши Закон України "Про звернення громадян", Міністерство надіслало скаргу до університету, і КНЛУ знову відмовили.

І от 5 листопада, після скарги вже до Омбудсмена з прав людини, була отримана відповідь (лист у коментарях до допису), що ухвала про створення робочої групи з реорганізації дійсно була, але 12 вересня вона була скасована "з метою збереження" університету.

Цікаво, що ця ухвала Вченої Ради донині недоступна на офіційному сайті КНЛУ, власне як і рішення про скасування, як і загалом ухвали за серпень-листопад цього року. Хоча, за законодавством, ухвали мають публікуватись в обов'язковому порядку. Ніяких прес-релізів, коментарів від ректора університету ні щодо об'єднання, ні щодо скасування скандального рішення не було. Навіть проректор університету (і один з кандидатів на виборах очільника КНЛУ, які мали відбутись в цьому році), хоч публічно і розкритикував можливу реорганізацію і долучився до компанії зі збіру підписів, але про перемогу студентів і викладачів публічно не повідомив.

То які можна зробити висновки? По-перше, розголос працює: студенти і викладачі разом домоглись свого, завдяки чому Лінгвістичний не приєднали, з чим ми можемо лише привітати виробниць і виробників знань цього унікального закладу. Вісім днів від старту петиції виявилось достатньо для ректора, щоб передумати.

А по-друге: важливі рішення в університетах все ще вирішується втиху в кабінетах чиновників, недемократично, без залучення громадськості у прийнятті рішень. З чим і треба боротись.

Не мовчіть! Поширюйте інформацію про зловживання в університетах, про спроби без їхніх колективів вирішувати їхню долю. Не соромтесь питати адміністрацію і вимагати від них рішення, надсилати запити, скаржитись до омбудсмена. Звертайтесь до нас в бот або через гугл-форму, якщо вам треба правова допомога, чи ви зіштовхнулись з дискримінацією.

Боротись легше разом! 🖤

Студентська перемога в НАУ!

Проблема поселення та умов проживання в гуртожитках вже місяць непокоїть студентів Національного авіаційного університету в Києві (віднедавна — КАІ). Поворотним моментом стала зустріч студентів НАУ з ректоркою, де узгодили питання щодо переселення (а точніше — виселення) з "нижніх" гуртожитків (№1-6) університету на період зимових канікул. Це рішення пояснили несприятливими умовами для проживання: ймовірною відсутністю опалення та електроенергії. Багато студентів погоджується жити без тепла та світла, аби їх не виселяли.

Такі проблеми цілком властиві для всіх гуртожитків НАУ уже протягом шести років, який би ремонт там не робили. Проблеми з водопостачанням, відсутність нормальних умов в душових кімнатах, непрацюючі ліфти — все це стало буденним життям студентів НАУ, особливо мешканців "верхніх" гуртожитків (№7-13), які часто перебувають у ще гіршому стані, аніж ті, які хочуть закрити на зиму.

Члени студентської профспілки "Пряма дія" відвідали гуртожитки №9 та №11 та разом з іншими студентами дізналися про їхній занедбаний стан. Серед мешканців гуртожитку №9 знайшлися небайдужі студенти, які неготові миритися з жахливим станом душових кімнат, зокрема з іржавими і подекуди небезпечними металевими перегородками, а також зі стелею, з якої обвалюється штукатурка (див. відео у коментарях під постом).

Небайдужі студенти погодилися разом з членами профспілки піти до адміністрації з вимогами розпочати ремонт у душах. 4-го листопада ми висунули ці колективні вимоги до проректора, і вже на наступний день нам повідомили, що ремонт задля усунення небезпечних для здоров'я пошкоджень у душових кімнатах буде зроблено.

Результат не змусив на себе чекати: 11-го листопада ремонт дійсно розпочався. Ця невелика, але приємна перемога відкриває шлях до подальших покращень для всіх студентів НАУ і дає їм немарну надію на комфортні умови проживання. Ми продовжуємо слідкувати за якістю і швидкістю виконання робіт, борючись за гідні умови в гуртожитках для всіх!

Доєднуйтесь до профспілки!