Rhodesian Line UA


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Продажи


Стартап нестандартної навколовоєнної символіки, одягу і мерчу Rhodesian Line UA
Для замовлення пишіть на:
@RhLineUA

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Продажи
Статистика
Фильтр публикаций


Limited edition Tiger stripe


Унікальна однолямкова тактична сумка від Rhodesian Line UA.
Вартісь 1750 грн
(до 31.12.2024)
ТАКОЖ Є В НАЯВНОСТІ НАДЛІМІТОВАНА СЕРІЯ В ТАЙГЕРІ!!!
Можна носити як через плече, так і на поясі. Тканина, моллі, ручка, пояс - Rhodesian Brush Stroke. Сумки зроблені в Україні ̶а̶ ̶н̶е̶ ̶т̶а̶м̶ ̶д̶е̶ ̶в̶с̶е̶ ̶з̶а̶р̶а̶з̶ ̶р̶о̶б̶л̶я̶т̶ь̶, на виробництві наших друзів, котрі років з 30 шиють снарягу для альпінізма, туризма, ну і звісно, армії.
Розміри: 23x6x14 CM
- унікальний колір
- найкращі матеріали
- носіння на праву\ліву сторону чи на пояс
- 4 кишені на блискавці
- сітчастий органайзер
- карабінчик для ключів
- ручка для перенесення
- mollee на передній стінці і дні
Таких сумок на цій планеті 45 штук. (Рік тому було ще 30, але ці все-таки трохи інакші).
🛒Замовлення у приват канала, інсту чи ФБ

#Rhodesian_line_UA
#rhodesian_line
#rhodesian
#be_a_man_among_men
#rhodesian_bag
#make_rhodesia_great_again
#make_ukraine_rhodesia_again


Анонс тріумфального повернення))
На цей раз ще і з дуууже обмеженою серією в тайгері)


На роботу як на свято!


Зі святом всіх причетних.
Вічна слава полеглим.
Смерть ворогам.




Репост из: кібер курятник.
Чи можлива Родезія знову.

На мій превеликий, жаль певно, що ні. Повстанці закінчуються і повставати з рештою вже і нікому.
В тім, використовувати її як символ - невгамовної і невблаганної свободи, варто.
Якийсь такий, абсолют - яким, вона могла стати, але з рештою так і не стала, конʼюнктура перетворила волелюбну і сильну країну в Зімбабве. Скоріше за все так станеться і з Україною.

Війна закінчиться, нова партія райгонів- прийде до влади… через 10 років, замість нашої веселої козаччини- повстане, чергова Грузія.

В тім, як би не закінчиться ця історія, радує лише одне, це буде наша спільна помилка, не навʼязана ніким, вона стане наслідком наших гріхів і нашої необачності, звинувачувати з рештою, буде нікого окрім себе.

І це певно, наш найбільший дар що на цей раз подарувала нам, ця схиблена епоха… перелому двох тисячоліть…

З днем незалежності, тебе Родезія. Лишайся мрією яка ніколи не буде досягнута, ідеєю що надихає покоління розбишак на нові і нові подвиги.

Рано чи пізно, ПВК «Єбалай» - зробить Родезію великою знову, від Солзбері до Вижниці. А від Вижниці до Курська буде окрема Єбалайська республіка, але напевно вже не при моєму житті.

В тім, наша задача закласти надійний фундамент, для нашої майбутньої величі.

Та і все.

https://music.youtube.com/watch?v=GMEz2Qobeqc&si=cwWIuu9ugqmOvTyo


Репост из: Хлопці з Лісу ✙
Сьогодні день незалежності Родезії - країни, яка зникла понад сорок років тому з карти світу, але залишилася в наших серцях.

Чому Родезія нам так важлива? Її історія - це важливий урок, який має бути ретельно вивчений нами - українцями. Урок про те, як підступність комуністів та лицемірство західних демократій знищили цілу країну. Країну з високими стандартами життя перетворили на землю, де людям буквально нема що їсти. Урок про те як Москва, Пекін, Лондон та Вашингтон доклалися до створення африканської Новоросії.


З цією всією війною ледве не пропустили свято.
З Днем Незалежності Родезії, браття і сестри.
Я б міг багато написати до такого свята, але ми якраз на роботу їдемо, тож просто репостну кілька гарних дописів друзів.
Rhodesians never die!


Репост из: Тактикульна Бургерна
Поліз в заміткі і виявив там текст який написав коли їхав на цю ротацію. Тоді постити його не можна було через ОпСек, але певно зараз вже можна.

Друга година ночі. Я п'ю каву на АЗС. На парковці сплять пацани в машинах, ми зупинились шоб вони трохи вздрімнули. Попереду ще сотні кілометрів дороги на Донбас. Я черговий раз вертаюсь в сектор.
Кожен виїзд був емоційно складним, хоч і по різному. Але ніколи не було так складно як в цей раз. Певно наклалось те як мені остопіздила війна, і те наскільки щасливий я був вдома. Вперше за все життя я дійсно розумів що повернувся додому, проводив час з родиною, побував в місцях сили, зустрічався з друзями і блять наскільки ж це все краще ніж знову провести місяці на Донбасі, щоденно хвилюючись лиш за дві речі: чи нікого з наших не вбили, і кого вбили ми.
Але знаєте, як би я не хотів знов понити як втомився, чи почати філософську дискусію про те як війна краде в нас кращі роки життя, але те що перед самим виїздом я усвідомив НАСКІЛЬКИ я щасливий - змогло знову припідняти мою мотивацію. Я знову згадав для чого я роблю свою роботу. Колись, коли мені не було чого втрачати, в мене не було і проблем з мотивацією. Зараз головною мотивацією став страх втратити те що в мене є. А я не люблю боятись. Тому я знову і знову буду вертатись на війну, до тих пір поки війна не кінчиться, або я не зрозумію що я остаточно вигорів і більше не в стані ефективно нести смерть ворогам. Тому що ні одне стерво не забере у нас і наших нащадків право просто насолоджуватись життям поруч з близькими, і радіти не тому що полеглому побратиму поставили меморіальну дошку, а тому що відвідав якусь круту місцину.
Ми всі хочемо щоб це вже закінчилось панове. Справа за малим. Вбити всіх ванюшек. Це все рівно простіше ніж реалізувати систему демобілізації в Україні. Тому вперед, панове контрактори. Дорога до вільної Родезії має бути вистелена трупами кацапів. А наша задача забезпечити будматеріал.
Доповідь закінчив.

Показано 10 последних публикаций.