Це одна з моїх улюблених літературних містифікацій, бо побудована вона навколо роману, що неймовірно вразив мене у пізньому юнацтві, а потім довгі роки мені здавалось, що про цю книгу ніхто окрім мене не чув 😄
У 2000 році, в США вийшов темний, химерний і гротескний роман «Сара» — про дитину, що живе серед секс-працівниць на стоянках дальнобійників і понад усе мріє стати схожою на свою матір, Сару. Одну із цих секс-працівниць.
Текст сповнений нестримної жорстокості і насильства, піднімає тему гендерної неоднозначності та насичений релігійною символікою, доволі гострий, шокуючий і екстравагантний.
І в момент свого виходу, він дуже сколихнув літературні кола на Заході, особливо коли почали ширитися чутки, що історія має автобіографічні витоки — хоча це ніколи не підтверджувалось прямо.
Автором значився такий собі Джей Ті — або ж Джеремайя «Термінатор» — Лерой, що виріс у страшенно неблагополучному середовищі у Західній Вірджинії, був сином повії, неодноразово зазнавав насильства і мав проблеми з наркотиками.
Його гендерна приналежність навмисно лишалась прихованою, як власне і особистість.
Він ніби виник нізвідки, і після виходу книги ретельно уникав публічності та мало зʼявлявся на людях, проте підтримував товариські стосунки з деякими медійними особами в письменниками, хоча й переважно телефоном.
Пізніше вийшла збірка оповідань «The Heart is Deceitful Above All Things», названа рядком з біблійноії Книги Єремії, та екранізована у 2004 році Азією Ардженто (у нас відоміша під назвою «Ціпочки»), а тоді ще один роман «Harold’s End» — обидві книги в тому ж всесвіті, що й «Сара» та в якомусь сенсі продовжують ту саму історію.
Поступово, зі зростанням його слави та цікавості публіки до нього, і сам Джей Ті став частіше виходити в світ та розширювати контакти.
Серед його «друзів» відзначилась купа зірок — Кортні Лав, Вайнона Райдер, Гас Ван Сент, Боно, Майкл Пітт та інші.
Багато хто співчував травмованій молодій людині, підтримував його і захоплювався його творчістю.
А тоді стало відомо, що Джей Ті ніколи не існував.
І тут мова не про звичайну містифікацію із псевдонімом — все виявилось значно складніше.
Авторкою текстів Лероя була Лора Альберт — письменниця з не надто вдалою карʼєрою, що довгий час намагалась знайти свій голос, багато експериментувала із творчими напрямками, та до виходу «Сари» ії твори практично не мали успіху, окрім кількох разових нечисельних випадків, коли в неї виходило продати якесь оповідання в журнали.
Вона також підпрацьовувала «сексперткою» онлайн під власним імʼям — тобто, писала статті на тему сексуальних стосунків для спеціалізованих сайтів.
І Джей Ті спочатку виник саме як персонаж під час терапії, від імені якого їй легше було говорити про власні травми, а не як продуманий маркетинговий хід.
Лора також мала травматичне дитинство, хоча і дуже відмінне від того, яке приписала Джей Ті.
Вона зазнавала фізичного і сексуального насильства, мала складні стосунки з матірʼю, психологічні проблеми і розлади харчової поведінки.
Але писати про цей болісний досвід від свого, жіночого імені їй було надто важко, тому вона створила Джей Ті — і це допомогло їй подолати блок.
Саме Лора спочатку контактувала с письменниками та видавцями телефоном, коли «Сара» тільки зʼявилась на світ.
Але людиною, з якою усі ті зірки «дружили» пізніше, була вже не Лора, а Саванна Кнуп, молодша сестра партнера Лори 🤯
Справа в тому, що коли авторка відчула тиск і необхідність виходити на світло, щоб розвивати карʼєру, вона усвідомила, що не готова до цього.
Тоді Саванна запропонувала свою допомогу.
Вона носила перуку, капелюха і великі окуляри, приховувала гендерні ознаки, щоб підтримати містифікацію, та відвідувала вечірки і інші масові заходи, куди запрошували Джей Ті.
Лора, до речі, часто супроводжувала Саванну, але вже грала роль її подруги або менеджерки.
І деякий час все трималося купи, а тоді журналісти почали помічати нестиковки в історіях Джей Ті, і в 2005 році один з них провів розслідування і першим висунув теорію, що Лерой насправді є Лорою.
Картинок накидаю в коментарях 👇
У 2000 році, в США вийшов темний, химерний і гротескний роман «Сара» — про дитину, що живе серед секс-працівниць на стоянках дальнобійників і понад усе мріє стати схожою на свою матір, Сару. Одну із цих секс-працівниць.
Текст сповнений нестримної жорстокості і насильства, піднімає тему гендерної неоднозначності та насичений релігійною символікою, доволі гострий, шокуючий і екстравагантний.
І в момент свого виходу, він дуже сколихнув літературні кола на Заході, особливо коли почали ширитися чутки, що історія має автобіографічні витоки — хоча це ніколи не підтверджувалось прямо.
Автором значився такий собі Джей Ті — або ж Джеремайя «Термінатор» — Лерой, що виріс у страшенно неблагополучному середовищі у Західній Вірджинії, був сином повії, неодноразово зазнавав насильства і мав проблеми з наркотиками.
Його гендерна приналежність навмисно лишалась прихованою, як власне і особистість.
Він ніби виник нізвідки, і після виходу книги ретельно уникав публічності та мало зʼявлявся на людях, проте підтримував товариські стосунки з деякими медійними особами в письменниками, хоча й переважно телефоном.
Пізніше вийшла збірка оповідань «The Heart is Deceitful Above All Things», названа рядком з біблійноії Книги Єремії, та екранізована у 2004 році Азією Ардженто (у нас відоміша під назвою «Ціпочки»), а тоді ще один роман «Harold’s End» — обидві книги в тому ж всесвіті, що й «Сара» та в якомусь сенсі продовжують ту саму історію.
Поступово, зі зростанням його слави та цікавості публіки до нього, і сам Джей Ті став частіше виходити в світ та розширювати контакти.
Серед його «друзів» відзначилась купа зірок — Кортні Лав, Вайнона Райдер, Гас Ван Сент, Боно, Майкл Пітт та інші.
Багато хто співчував травмованій молодій людині, підтримував його і захоплювався його творчістю.
А тоді стало відомо, що Джей Ті ніколи не існував.
І тут мова не про звичайну містифікацію із псевдонімом — все виявилось значно складніше.
Авторкою текстів Лероя була Лора Альберт — письменниця з не надто вдалою карʼєрою, що довгий час намагалась знайти свій голос, багато експериментувала із творчими напрямками, та до виходу «Сари» ії твори практично не мали успіху, окрім кількох разових нечисельних випадків, коли в неї виходило продати якесь оповідання в журнали.
Вона також підпрацьовувала «сексперткою» онлайн під власним імʼям — тобто, писала статті на тему сексуальних стосунків для спеціалізованих сайтів.
І Джей Ті спочатку виник саме як персонаж під час терапії, від імені якого їй легше було говорити про власні травми, а не як продуманий маркетинговий хід.
Лора також мала травматичне дитинство, хоча і дуже відмінне від того, яке приписала Джей Ті.
Вона зазнавала фізичного і сексуального насильства, мала складні стосунки з матірʼю, психологічні проблеми і розлади харчової поведінки.
Але писати про цей болісний досвід від свого, жіночого імені їй було надто важко, тому вона створила Джей Ті — і це допомогло їй подолати блок.
Саме Лора спочатку контактувала с письменниками та видавцями телефоном, коли «Сара» тільки зʼявилась на світ.
Але людиною, з якою усі ті зірки «дружили» пізніше, була вже не Лора, а Саванна Кнуп, молодша сестра партнера Лори 🤯
Справа в тому, що коли авторка відчула тиск і необхідність виходити на світло, щоб розвивати карʼєру, вона усвідомила, що не готова до цього.
Тоді Саванна запропонувала свою допомогу.
Вона носила перуку, капелюха і великі окуляри, приховувала гендерні ознаки, щоб підтримати містифікацію, та відвідувала вечірки і інші масові заходи, куди запрошували Джей Ті.
Лора, до речі, часто супроводжувала Саванну, але вже грала роль її подруги або менеджерки.
І деякий час все трималося купи, а тоді журналісти почали помічати нестиковки в історіях Джей Ті, і в 2005 році один з них провів розслідування і першим висунув теорію, що Лерой насправді є Лорою.
Картинок накидаю в коментарях 👇