Ще одне ім’я, вписане кров’ю віри, мужності та любові до України, поповнило Алею пам’яті Небесного батальйону.
🕯 Сьогодні сміляни провели в останню путь воїна, українця, уродженця Луганщини — Сергія Юрійовича Мартинюка.
Сергій народився 2 травня 1975 року в місті Кіровськ Луганської області. Після закінчення школи №5 у Золотому здобув професію електрослюсаря в училищі №83, працював на шахті «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля». Сумлінний і відповідальний, він присвячував себе роботі та родині.
У травні 1994 року Сергій став до лав Збройних сил України. Служив у морській піхоті, де отримав звання сержанта. Повернувшись до цивільного життя, працював на шахті, одружився та став батьком. Любив спорт, риболовлю та ділився цими захопленнями з сином.
З початком повномасштабного вторгнення росії Сергій до останнього працював у шахті, але в квітні 2022 року через загрозу окупації разом із родиною переїхав до Сміли. Тут працював у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР, зарекомендувавши себе як відповідальний працівник.
У квітні 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Сергій мріяв разом із побратимами звільнити рідну Луганщину, та, на жаль, 12 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині молодший сержант Сергій Мартинюк загинув.
Сергій Юрійович назавжди залишиться прикладом відданості, мужності та любові до рідної землі.
Щирі співчуття рідним і низький уклін за його подвиг.
Вічна слава і пам’ять захиснику України!
🕯 Поховали Героя на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).
🕯 Сьогодні сміляни провели в останню путь воїна, українця, уродженця Луганщини — Сергія Юрійовича Мартинюка.
Сергій народився 2 травня 1975 року в місті Кіровськ Луганської області. Після закінчення школи №5 у Золотому здобув професію електрослюсаря в училищі №83, працював на шахті «Карбоніт» ДП «Первомайськвугілля». Сумлінний і відповідальний, він присвячував себе роботі та родині.
У травні 1994 року Сергій став до лав Збройних сил України. Служив у морській піхоті, де отримав звання сержанта. Повернувшись до цивільного життя, працював на шахті, одружився та став батьком. Любив спорт, риболовлю та ділився цими захопленнями з сином.
З початком повномасштабного вторгнення росії Сергій до останнього працював у шахті, але в квітні 2022 року через загрозу окупації разом із родиною переїхав до Сміли. Тут працював у КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» ЧОР, зарекомендувавши себе як відповідальний працівник.
У квітні 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ. Сергій мріяв разом із побратимами звільнити рідну Луганщину, та, на жаль, 12 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині молодший сержант Сергій Мартинюк загинув.
Сергій Юрійович назавжди залишиться прикладом відданості, мужності та любові до рідної землі.
Щирі співчуття рідним і низький уклін за його подвиг.
Вічна слава і пам’ять захиснику України!
🕯 Поховали Героя на Алеї Слави (Загреблянське кладовище).