Верховний Суд

​​Пропонуємо до вашої уваги черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за липень 2024 року: https://is.gd/U1XXHu.

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах про захист честі, гідності і ділової репутації зазначено, що висловлення народним депутатом під час пленарного засідання Верховної Ради України у стверджувальній формі фактичних даних про вчинення особою кримінального (кримінальних) правопорушення (правопорушень) є твердженням про факти, а не оціночним судженням, оскільки така інформація стосується звинувачення у вчиненні злочину, отже, може бути перевірена на предмет дійсності;

✅ у спорах, що виникають із питань захисту права власності, акцентовано, що податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг. Новий власник майна (банк), що придбав спірне майно в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки, не замінює боржника (колишнього власника майна) у правовідносинах щодо погашення заборгованості зі сплати податків, тому процедура звернення стягнення на майно банку в порядку, визначеному ПК України, не може бути реалізована, що є самостійною підставою для скасування (припинення) податкової застави;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, вказано, що належне виконання пайовиком своїх зобов’язань за договором про пайову участь у будівництві та невиконання забудовником зобов’язання щодо будівництва житлового будинку і введення його в експлуатацію у строк, визначений договором, є підставою для визнання в судовому порядку за пайовиком, а в разі його смерті – за правонаступниками, права власності на майнові права на об’єкт інвестування;

✅ у спорах, що виникають із недоговірних правовідносин, констатовано, що включення фізичної особи (громадянина України) до міжнародних санкційних списків (застосування санкцій іноземними державами та міждержавними об’єднаннями) без внесення відповідних заборон / обмежень для такої особи до внутрішніх документів банків України не може бути підставою для відмови банком України у здійсненні цією особою банківських операцій;

✅ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, зазначено, що саме лише заперечення одного з батьків проти позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання спілкуватися з дитиною та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав;

✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справах про оголошення військовослужбовця померлим або визнання його безвісно відсутнім під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця;

✅ спори про визнання незаконними та скасування рішень загальних зборів релігійної громади та Управління Єпархії Православної Церкви України не підлягають судовому розгляду;

✅ формування Великою Палатою Верховного Суду нової правової позиції щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог процесуального закону.

​​Звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК України – ККС ВС

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що укладена з прокурором угода про визнання винуватості не відповідала його внутрішній волі та що на момент укладення цієї угоди він не розумів наслідків її укладення (зокрема, суд першої інстанції не роз’яснив йому, що на підставі цього вироку з нього будуть стягуватися збитки на загальну суму 227 549,92 грн).

За обставинами справи підозрюваний самостійно ініціював укладення угоди про визнання винуватості та звернувся з клопотанням про це до прокурора. Як під час укладення угоди про визнання винуватості, так і під час її затвердження судом першої інстанції інтереси засудженого представляв захисник за його вибором, який забезпечував надання йому правової допомоги впродовж погодження умов угоди та в ході її судового розгляду. Пред’явлене обвинувачення містило інформацію про розмір заподіяної ним шкоди, адже це є обов’язковою ознакою інкримінованого йому кримінального правопорушення (службова недбалість).

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушень судом першої інстанції вимог КПК України під час затвердження угоди, із чим погодився ККС ВС.

Колегія суддів ККС ВС вказала, що подальше звернення прокурора з позовом про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в інтересах держави після затвердження судом угоди про визнання винуватості не є порушенням КПК України, оскільки визначені в КПК України умови угоди про визнання винуватості не обмежують стягнення шкоди на підставах, визначених відповідними нормами ЦК України, зокрема ст. 1166 ЦК України. Звернення прокурора з позовом після затвердження судом угоди про визнання винуватості в розумінні ч. 4 ст. 474 КПК України не є наслідком її укладення та затвердження, а є реалізацією прокурором своїх повноважень в інтересах держави в порядку певного судочинства, яке гарантоване чинним законодавством.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Постанова ККС ВС від 13 серпня 2024 року у справі № 569/730/22 (провадження № 51-3572км22) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/121029456.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

​​До вашої уваги – огляд актуальної судової практики КГС ВС за липень 2024 року. В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Так, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки про:

▪️зобов'язання банку, який перебуває у процедурі ліквідації та є кредитором боржника, з оплати грошової винагороди арбітражному керуючому;

▪️визначення належного позивача у справах про покладення солідарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на підставі ч. 4 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства».

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки щодо:

▪️застосування способів захисту порушеного авторського права;

▪️визнання дій, зокрема, органів місцевого самоврядування антиконкурентними діями.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів містяться висновки стосовно:

▪️дійсності корпоративного договору, укладеного особою до моменту набуття нею статусу учасника ТОВ;

▪️компетенції загальних зборів ОСББ визначати порядок сплати, перелік і розмір внесків та платежів співвласників будинку;

▪️примусового відчуження корпоративних прав та акцій на користь держави в умовах воєнного стану.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:

▪️наслідків підписання учасником земельних торгів документів електронним підписом, який не є кваліфікованим;

▪️відсутності підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг.

З цими та іншими правовими позиціями, висвітленими в огляді, можна ознайомитися за посиланням: https://is.gd/G8KkpV.

​​КГС ВС вказав, коли у ліквідатора / кредитора виникає право ініціювати питання про стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності та починається перебіг позовної давності до цих вимог

Право ліквідатора / кредитора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об’єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

Передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства.

Встановлення недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство є тією обставиною, з якою закон пов’язує початок перебігу позовної давності за вимогами про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Детальніше — https://is.gd/QgLIe0.

​​Образливі висловлювання, погроза вбивством щодо судді шляхом застосування бойової гранати в приміщенні суду свідчать про наявність умислу в діях особи на втручання в діяльність судді та вчинення погрози щодо нього – ККС ВС

У касаційній скарзі засуджений стверджував, що у справі не доведено поза розумним сумнівом наявність у його діях умислу на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України.

За обставинами провадження засуджений у приміщенні місцевого суду вчинив погрозу вбивством щодо судді цього суду у зв’язку з його діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя – розглядом скарги, де він був потерпілим. Окрім того, засуджений втручався в діяльність судді з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків.

Місцевий суд, врахувавши заяву судді до поліції та повідомлення Вищій раді правосуддя про втручання в його діяльність щодо здійснення правосуддя, дійшов висновку про те, що засуджений усвідомлював, що висловлює погрози фізичною розправою на адресу судді. В судовому засіданні він поводився агресивно, під час вирішення відводу судді неодноразово заходив до його кабінету, образливо висловлювався, погрожував застосувати бойову гранату в приміщенні суду. Зважив місцевий суд і на висновок судово-психіатричної експертизи про те, що на момент вчинення правопорушень засуджений міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

ККС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, що за таких обставин дії засудженого кваліфіковані за ч. 1 ст. 376, ч. 1 ст. 377 КК України правильно.

Постанова ККС ВС від 8 серпня 2024 року у справі № 396/419/20 (провадження № 51-7816км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948756.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

​​Пропонуємо до вашої уваги дайджест судової практики Верховного Суду щодо вирішення спорів у сфері публічних закупівель (рішення, внесені до ЄДРСР, з 2019 року по квітень 2024 року) – https://is.gd/3ZpkAh.

Дайджест підготовлено з огляду на важливу роль інституту публічних закупівель у розвитку конкурентного середовища в Україні з метою правильного застосування законодавства про публічні закупівлі всіма учасниками та забезпечення ефективного і прозорого здійснення закупівель.

У дайджесті зібрано ключові правові висновки ВП ВС, КАС ВС, КГС ВС та КЦС ВС, які демонструють усталені підходи ВС щодо вирішення найбільш проблемних і актуальних питань, з якими зіштовхуються учасники тендерних процедур: від планування закупівель, оголошення закупівлі, визначення основних вимог до тендерної документації, укладення договору з переможцем до оскарження рішень АМК України та висновків Держаудитслужби.

Окрім того, у дайджесті зосереджено увагу на деяких питаннях щодо юрисдикції спорів, пов’язаних із проведенням публічних закупівель, а також особливостей участі прокурора в таких спорах.

​​Цього тижня знайомимо вас зі справами, переданими на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 26 серпня по 1 вересня 2024 року.

Справа, передана на розгляд ВП ВС:

Ухвалою КГС ВС від 16 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку КЦС ВС щодо застосування загальних положень процесуального законодавства до правовідносин з розподілу судових витрат, пов’язаних із розглядом скарги на дії / бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

​​Рецензування висновків експерта не є процесуальною дією, і складений за його результатами документ не має доказового значення, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у кримінальному провадженні – ККС ВС

У касаційній скарзі засуджений вказав про штучно створені докази у кримінальному провадженні та фальсифікацію експертиз. Вважав нововиявленою обставиною висновок експертного дослідження спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи Національного медичного університету ім. О. Богомольця, який, на його думку, виявив недоліки у висновку експерта обласного бюро судово-медичної експертизи.

Місцевий суд залишив без задоволення заяву засудженого про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки вказаний висновок експертного дослідження спеціалістів ґрунтується на тих фактичних обставинах, які були відомі сторонам кримінального провадження при судовому розгляді справи.

Згідно з матеріалами справи предметом вивчення спеціалістів Національного медичного університету ім. О. Богомольця був сам лише висновок експерта обласного бюро судово-медичної експертизи, зроблений на підставі матеріалів, до яких спеціалісти медичного університету не мали доступу. Тобто висновок спеціалістів, по суті, є рецензією висновку експерта, отриманого в межах кримінального провадження, оцінкою висновку експерта іншими спеціалістами в галузі судово-медичної експертизи, як вони про те зазначили.

Колегія суддів ККС ВС вказала, що рецензування висновків експерта не є процесуально дією і складений за його результатами документ не має доказового значення. В розумінні кримінального процесуального закону рецензія не є тим засобом, який спростовує висновок експертизи, оскільки інститут рецензування висновків судових експертів – це форма внутрішньовідомчого контролю за якістю експертної роботи, а отже не підтверджує наявності нововиявлених обставин у цьому кримінальному провадженні.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишивши без зміни ухвалу апеляційного суду.

Постанова ККС ВС від 8 серпня 2024 року у справі № 708/1253/15-к (провадження № 51-3802км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120948713.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Витребування від добросовісного набувача в межах провадження у справі про банкрутство не може розглядатися лише як спосіб консолідації ліквідаційної маси – КГС ВС

Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також презюмується. Такий захист спрямований на запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням безперешкодного користування своїм майном саме власником, у тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений, зокрема, правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи – боржника загалом, так і на права керівників юридичної особи та її учасників.

При застосуванні положень ст. 388 ЦК України в поєднанні з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції у відносинах між боржником-позивачем та добросовісними набувачами суди повинні встановити підстави набуття спірного майна добросовісним набувачем, значення такого майна для добросовісного набувача, зіставити вартість цього майна з майновим станом особи-відповідача, а також установити цільове призначення такого майна та обставини його використання добросовісним набувачем, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин і їхні фактичні наміри, а також інші обставини, які поза обґрунтованим сумнівом свідчитимуть про пропорційність втручання в мирне володіння майном добросовісним набувачем.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду.

Детальніше – https://is.gd/NA9BG3.

​​Якщо особа через психічну хворобу не може надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, то таке поміщення потребує виключно рішення суду – КЦС ВС

Якщо недієздатна особа не здатна за станом психічного здоров’я надати усвідомлену письмову згоду на поміщення її до психіатричного закладу, таке поміщення є примусовим і, відповідно, потребує рішення суду.

В іншому разі її примусова госпіталізація до психіатричного закладу, яка не є добровільною, є обмеженням права такої особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у ст. 29 Конституції України.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі про визнання примусової госпіталізації незаконною.

Детальніше – https://is.gd/KLGw5U.

​​Дія норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України поширюється лише на посадових осіб господарського товариства – ВП ВС

Додаткова підстава розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб), поширюється лише на членів виконавчого органу юридичних осіб – господарських товариств.

На цьому акцентувала Велика Палата Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/0GmYyu.

​​Ділимося черговим оглядом актуальної судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за липень 2024 року – https://is.gd/TlDlTK.

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, серед яких слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ вказано, що під час призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується (відсутність цієї ознаки не є перешкодою для застосування спеціальних правил призначення покарання) тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно;

✅ встановлено, що відмова Голови Державної авіаційної служби України виконати наказ Міністерства інфраструктури України, виданий поза межами повноважень останнього, відповідала законодавству, що діяло на час подій, і не може розглядатися як дія чи бездіяльність «в порушення законодавства» і «всупереч інтересам служби»;

✅ акцентовано, що відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом настає для всіх співучасників, незалежно від того, що транспортним засобом керував один із них. Те, що інший співучасник не вчиняв активних дій, спрямованих на фізичне переміщення автомобіля, не свідчить про відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ констатовано, що саме особа, якої стосується медична інформація (або її законний представник), має право приймати рішення щодо використання відомостей, які містяться у її медичній картці, що не є порушенням лікарської таємниці;

✅ вказано, що правилами КПК України не передбачено кількаразового призначення слідчого у кримінальному провадженні, яке було виділено або об’єднано з іншим, якщо після початку досудового розслідування вже було визначено слідчого чи групу слідчих для його проведення. Тож слідчий (група слідчих), а також прокурор (група прокурорів) автоматично не втрачають своїх повноважень із моменту виділення матеріалів в окреме кримінальне провадження в разі, коли виділене провадження розслідує той самий підрозділ того ж органу досудового розслідування, а процесуальне керівництво здійснює той самий орган прокуратури до прийняття відповідних рішень уже в окремому провадженні;

✅ зазначено, що положення ст. 214 КПК України не містять вимог про внесення до ЄРДР за окремим порядковим номером відомостей про вчинення кожного з тих діянь, що охоплюються єдиним умислом особи й передбачені відповідною диспозицією як альтернативні форми виявлення суспільно небезпечного діяння.

Упродовж липня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

​​Корпоративні права / акції можуть бути об’єктом примусового відчуження на користь держави – КГС ВС

Корпоративні права, посвідчені акціями, є індивідуально визначеним майном (майновими правами). Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно в межах процедури примусового відчуження.

Відчуження майна ПАТ, у тому числі акцій товариства, на користь Держави Україна, можливість здійснювати управління цим товариством в інтересах обороноздатності, стратегічної безпеки та, як наслідок, забезпечення належної життєдіяльності країни та її населення приведе до досягнення стратегічної мети – певної стабільності на ринку нафти та нафтопродуктів, комплексного розв’язання наявних проблем щодо забезпечення нафтопродуктами як Збройних Сил України, так і населення країни.

З огляду на те, що на території України діє режим воєнного стану, у зв’язку з яким вводяться в дію спеціальні законодавчі норми, що передбачають можливість примусового відчуження майна фізичних та юридичних осіб (без винятку) на підставі Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», норми спеціального закону в умовах особливого правового режиму превалюють над нормами законів мирного часу.

Таких висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Детальніше – https://is.gd/YtsdlL.

​​Верховний Суд висловив позицію щодо декриміналізації крадіжки

Особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такого висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду.

Детальніше — https://is.gd/DCNFEs.

​​Цього тижня інформуємо вас про перелік справ, переданих на розгляд Великої Палати Верховного Суду та об’єднаних палат касаційних судів відповідно до ухвал про передачу, внесених до ЄДРСР з 19 по 25 серпня 2024 року.

Справи, передані на розгляд ВП ВС:

✅ Ухвалою КЦС ВС від 14 серпня 2024 року на розгляд ВП ВС передано справу для відступу від висновку ВП ВС та КГС ВС щодо визначення Міністерства юстиції України як належного відповідача чи співвідповідача за позовами про визнання протиправним і скасування наказу міністерства, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Справи, передані на розгляд ОП КАС ВС:

✅ Ухвалою КАС ВС від 16 серпня 2024 року на розгляд ОП КАС ВС передано справу для відступу від висновку ОП КАС ВС, згідно з яким положення п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане, незалежно від того, чи це рішення про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

✅ Ухвалою КАС ВС від 21 серпня 2024 року на розгляд ОП КАС ВС передано справу для відступу від висновку КАС ВС щодо неможливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційного суду, якими скасовано ухвалу суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справи, передані на розгляд ОП ККС ВС:

✅ Ухвалою ККС ВС від 14 серпня 2024 року на розгляд ОП ККС ВС передано справу для відступу від висновку ККС ВС щодо зарахування в порядку ст. 577 КПК України часу тримання обвинуваченого під вартою на території запитуваної держави рф у зв’язку з вирішенням питання про його видачу в Україну до загального строку відбування покарання, призначеного вироком місцевого суду.

​​Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної особі арбітражним керуючим, підлягають розгляду у справі про банкрутство за правилами позовного провадження – КГС ВС

Вимоги про відшкодування шкоди, заявлені у справі про банкрутство особою, яка вважає, що шкоду завдано арбітражним керуючим, є вимогами майнового характеру, містять ознаки спору, а тому підлягають розгляду за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

Постанова КГС ВС від 6 лютого 2024 року у справі № 910/21840/14 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/117040363.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.

Детальніше – https://is.gd/FHbGLn

​​Зріз та вивезення дерев з огородженої приватної території має всі ознаки крадіжки, поєднаної з проникненням – ККС ВС

За обставинами справи на огородженій приватній території незаконно зрізано бензопилою та вивезено вантажним автомобілем 14 дерев, чим завдано потерпілому матеріальний збиток на суму 1776,38 грн, тобто вчинено злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що кваліфікація дій підзахисного за вказаною статтею є помилковою, оскільки зріз дерев бензопилою (з високим рівнем шуму) виключає ознаку таємності (непомітності), притаманну крадіжці. Вважає, що суд хибно відніс дерева до предмета крадіжки, оскільки предметом цього злочину може бути лише рухома річ, якою дерева не є.

ККС ВС погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій і вказав, що таємним є таке викрадення, здійснюючи яке винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Обставин того, що обвинувачений діяв відкрито в аспекті приписів ст. 186 КК України, у цьому провадженні не встановлено. Натомість сам рівень шуму від бензопили не свідчить про те, що обвинувачений усвідомлював, що інші особи сприймають його дії як протиправне викрадення чужого майна.

Також ККС ВС зазначив, що незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників поза межами лісового фонду України (на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних, садових чи інших земельних ділянках) утворює склад кримінального правопорушення проти власності або самоправства.

Дерева на земельній ділянці є власністю фізичних або юридичних осіб, на відміну від незаконної порубки лісу, вони включені в цивільно-правовий (господарський) обіг і в такий спосіб набули якості майна (товару з міновою вартістю), отже є предметом кримінальних правопорушень проти власності. Відокремлення їх від кореня і викрадення правильно кваліфіковано в цьому провадженні за ч. 3 ст. 185 КК України.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду, залишивши в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Постанова ККС ВС від 29 травня 2024 року у справі № 459/2219/20 (провадження № 51-7341км23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/119493734.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.

​​Огляд за результатами аналізу судової практики та судової статистики КГС ВС щодо постановлення ухвал про відмову у відкритті касаційного провадження: https://is.gd/QEjFrK
У цьому огляді ми проаналізували та висвітлили типові порушення, які стають підставами для відмови у відкритті касаційного провадження.

Не залишився поза увагою і аналіз ухвал КГС ВС щодо зловживання процесуальними правами.

Тож читайте, аналізуйте та застосовуйте!

​​Міністерство оборони підлягає залученню до участі у справі про оголошення військовослужбовця померлим як заінтересована особа – КЦС ВС

Під час встановлення юридичного факту смерті військовослужбовця у справах про оголошення його померлим або визнання його безвісно відсутнім Міністерство оборони України або відповідні військові частини підлягають залученню до участі у справі з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання в судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім’ї грошового забезпечення.

Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Детальніше – https://is.gd/jp1RV0

​​Дайджест судової практики ВП ВС за липень 2024 року: https://is.gd/6jU9io

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:

✅ повноважень органів Держгеокадастру на звернення до суду;

✅ строку на звернення кредитора до поручителя неплатоспроможного банку з позовною вимогою про погашення заборгованості;

✅ належного способу захисту орендодавця в разі зміни розміру орендної плати у зв’язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності;

✅ необізнаності спадкоємця про наявність заповіту як поважної причини пропуску строку для прийняття спадщини;

✅ одночасного нарахування відсотків та пені до моменту виконання рішення суду;

✅ повернення судового збору в разі закриття провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.