Андрей Луганский 🐧

Премьер-министр Великобритании Кир Стармер заявил, что готов ввести британские войска в Украину для обеспечения выполнения любых мирных соглашений.

В Саудовской Аравии одновременно и будут переговоры и не будут. Делегация из Киева прибыла, но не на переговоры. Зеленский приедет, но тоже не для переговоров. По делам.
Американская делегация прибыла. Русские видимо тоже.
Срочно всем нужно по делам в Саудовскую Аравию, но не для переговоров. Ага.


Короче - ждите день-два. И тогда станет ясно.
Страшно, очень страшно. Мы не знаем, что это такое. Если бы мы знали, что это такое, но мы не знаем, что это такое.

А кто может мне пояснить - в чем неправ Кит Келлог(спецпредставитель США по Украине), когда заявляет, что Европы не будет за столом переговоров?

Ведь Европа имела все возможности несколько лет сесть за этот стол и усадить туда русских. Но не сделала это.
Значит или Европа не в состоянии это сделать, или, что куда более вероятно, не хотела этого.

И в чем Келлог неправ?

@LugaBeg

Президент Дніпра Валерій Кондратьєв повідомив, що гравця команди Володимира Конєва зняли з поїзда, яким він їхав у Латвію на матч збірної України, та доставили до луцького ТЦК.
“Чемпіонат України з баскетболу бере паузу у зв’язку з вирішальними матчами відбору на фінальну частину чемпіонату Європи. Найкращі гравці БК “Дніпро” – Володимир Конєв і Даніїл Сипало – маючи бронь від Міністерства молоді та спорту, вирушили до Латвії на відбіркові поєдинки. Однак з невідомих причин Конєва зняли з поїзда та доправили до ТЦК в Луцьку для з’ясування обставин.


Звертаюся до міністра молоді та спорту Матвія Бідного, голови НОК Вадима Гутцайта, генерального секретаря ФБУ Володимира Драбіковського та президента ФБУ Михайла Бродського з проханням допомогти врегулювати цю ситуацію та надати гравцеві можливість продовжити захищати честь нашої країни на міжнародній арені – так само, як це роблять футболісти національної збірної України та представники інших команд”, – написав Кондратьєв.



@LugaBeg
Забусярили парня....игрока сборной Украины....ой йой йой йой....бедный он несчастный...за него впряглись и чиновники и функционеры спортивные.....


А ХУЛИ ВЫ ЯЗЫКИ В ЖОПУ ПОЗАСОВЫВАЛИ КОГДА ПО УЛИЦАМ ДНЕПРА МУЖИКОВ ТАБУНАМИ ЛОВЯТ И БУСЯРЯТ

ИЛИ ЧТО?

ОНИ НЕ ИГРОКИ СБОРНОЙ И ИХ БУСИФИЦИРОВАТЬ МОЖНА?

СНИМИТЕ КТО НИБУДЬ БОЛТ С КОНСТИТУЦИИ....

И КАК ЭТО З НЕВІДОМИХ ПРИЧИН??

У ТЦКАШНИКОВ ПЛАН ГОРИТ....ЕСЛИ ОНИ НЕ НАГРЕБУТ ТО ИХ САМИХ ОТПРАВЯТ....

А ТУТ ВИДЯТ ЗА ГРАНИЦУ СОБРАЛСЯ КОНЬ 2.05 РОСТОМ....СПОРТИВНЫЙ....НУ И РЕШИЛИ ШО ТАКОЙ КОНЬ НА ФРОНТЕ НУЖЕН....

Корейский сценарий для Украины: разделение территории при содействии США и полной бездеятельности ЕС.
В итоге с одной стороны будет оккупировання территория и Северная Корея.
А з іншої сторони буде Північна Корея.

Пробував і 3 штурмову(там сказали офіцерів не беруть), і в ГУР(там сказали багато мороки), і в зсу(але там треба було повертатися через ту ж бригаду, де новий, але сивочолий полкан, сказав, що такі йому не треба, проте, коли почув, що зі мною готові прийти 5 чоловік, що теж покинули розташування разом зі мною, не бажаючи продовжувати службу під керівництвом дегенератів і м'ясників, то тон його змінився і він відповів, що нехай приїздить, будемо думати, але ця відповідь на лоха мене зовсім не влаштувала), коротше пробував всюди і всюди чув відмову. Та з часом будучи на гражданці я побачив яких лохів з нас роблять. Бачив все тих же фраєрів на блокпостах в львівській області, яких я бачив, коли мене відпустили додому на тиждень неофіційно, після того, як ми ледь не загинули і згорів наш танк. Бачив тилових зсушників на жирних тачках, а разом з ними жирних весперів і жирних тцк (ага точно, там же лише ветерани служать ухахахахахахаха), Бачив мусорів на новеньких позашляховиках мітсубіші, а також побачив наш народ, який смиренно молиться за нас і збирає кришечки нам на протези, хехехе.
Коротше кажучи я заїбався воювати з нашими долбойобами. Визнаю, вони сильніше за мене.
В цьому пості я заблокую коментарі, бо набіжить, купа говорящих голів, які з під окулярів на затишній кухні будуть мені писати, як мені треба було героїчно здохнуть.
Дякую всім тим прекрасним людям, які допомагали мені в цій війні, але більше я цього абсурду не стягую.

Прошу одразу вибачити мене за сумбурну форму подачі.
П.С. Якось я вирвався на пару днів з під Углєдару і купив іграшку ведмедика моїй дочці, вона називала його тато. Тепер тато-я.»

Микита Зоряний:
«Я в сзч.
Я довго розмірковував чи взагалі потрібно писати цей пост і який в цьому смисл, адже ці мною написані літери нічого не змінять. Але головним резоном є просто проінформувати тих, кому це може бути цікаво.
Радянська система зжерла мене, як і багатьох, які ще це не виявили під своїми вишиванками. Пощастило мабуть тому, хто склав голову в бою, так цього не усвідомивши. Я часто думав про те, що краще я б згорів десь під Бахмутом чи Углєдаром в 22р. Тоді б я пішов зі спокійною душею.
Я бився починаючи з Києва, і був змирився зі смертю, аби не збожеволіти. Вона приходила до мене, і пару разів майже брала за руку, але востанню мить йшла геть.
Але досить цієї прози.
Маленька радянська армія не переможе більшу радянську армію. Наша армія хворий організм який вмирає, здебільшого від рук "своїх" сивочолих полковників і генералів, які в тилу гасають на лендкрузерах з чорними "крутими" номерами на кшталт 7777 і їбуть по банькам новоприбулих дівчат зі штабу, бо ті кого вони в баньку не водять, їдуть кудись в бруд і залупу. Армія вмирає від безглуздих, неадекватних і тупорилих наказів в наслідок чого погинули найкращі, але для цих людей радянської системи ми-лише карандашики, або людський ресурс, як вони люблять казати на камери.Вона вмирає, бо там беззаконня, де в розслідуванні без твого підпису можуть написати, шо ти їбав бегемота на журналах бойової підготовки і без твого відома направлять в наш суд, де суд підпише , шо так і було. Вона вмирає, бо сміливі, вірячи керівництву склали голови ще в 22, вона вмирає, бо ефективність тут вимірюється довжиною язика, яким ти лижеш сраку начальству і кількістю шрамів на сраці (за словами мого начальника штабу, що ні дня не був в армії, не те, шо на війні, зате знав, коли підставляти сраку) в яку ти даєш себе їбати.
Вона вмирає, бо ці допотопні менеджери відправляють досвідчених фахівців(артилеристів, танкістів, дронщиків і т.д.)з бойовим досвідом в піхоту, де їхня ефективність множиться на нуль, а про доцільність такого переведення ніхто у такого начальника не спитає, бо їм похуй, настільки похуй, що ви навіть не уявляєте. Наша армія, як і країна вмирає тому що м'ясників комбатів, комбригів не саджають, а переводять на інші посади, як максимум, а зазвичай вони ще і підвищення отримують. А пацани чорні від землі, пороху і смерті, які це не витримують їдуть по тюряжкам, якщо не пощастило вдало уїбати в сзч.
З початку війни боронити свою країну було звитяжно, воювати за свій народ було честю, а з 23 моя війна перетворилася в приниження, саме цим словом я б описав своє рішення підти з війни. Я принижувався бо мав слухати некомпетентних (це дуже ласкаве слово, але хай) командирів батальйонів чи бригад. Я й до цього часто густо виконував дибільні накази через що, багато разів казав життю бувай, але пронесло. Але багато інших дуже достойних людей, моїх побратимів не пронесло. Дехто з них так і лежить в посадках чи в обуглених танках.
Коли я був командиром танкової роти, мені приходилось найобувати начальство, аби зберегти людей, а також виконувати бойові задачі. Може тому мені вдалося вивести свою роту без втрат о/с і техніки, після того, як саму бригаду було розбито в зв'язку з геніальним командуванням. За всю війну я не отримав жодної медалі, але замість них я маю багато дзвінків і повідомлень вдячності від моїх пацанів і по цей час.
Командування погрожувало і фізичною розправою, і відправкою в м'ясні підрозділи(так так, це вороже іпсо, у нас такого немає, хе хе) і в'язницею. Перші місяці сзч я не знав, що робити, адже я звик до війни.

Афигеть!
Люди!
Там к офицеру Петрову приходят солдаты и начинают спрашивать - «а за что мы воюем? За какую страну?»

Афигеть!

—————
Офіцер Петров: «В світі останніх подій, все більше чую питань від побратимів,які дивним чином також читають новини. На дворі ж двадцять перше століття, а не середина двадцятого як хтось вважає. «Кіт. Я вже нічого не розумію. А за яку країну ми зараз воюємо»? Слушне запитання. Дійсно, за яку? За Україну, яка стане повноправним членом європейської родини, країну якою будемо пишатись, а нам будуть заздрити? Чи за Україну, в якій буде правити (якщо вже не править) маленька копія путіна яка ще трохи схожа на лукашенка? Недодиктатор, який вирішив, що він спіймав Бога за бороду в той час, коли зокрема за його міцний сон, Україна платить просто божевільну ціну?

Ми хочемо жити в демократичній країні де панують європейські цінності? Чи в країні, де намальовався царьок, який своїм кишеньковим РНБО зненацька підмінив правосуддя?»