Сьогодні минає два роки з дня вбивства Ірини Фаріон.

Із перших днів знайомства Ірина була для мене смолоскипом, який випалював байдужість і освітлював шлях Української Нації до віднайдення себе. Це був той самий «меч духовний», про який вона сама часто говорила, — меч, що бив точно і сильно.

Ірина ніколи не шукала зручних компромісів і не намагалася подобатися всім. Її силою було слово — безкомпромісне, гостре й кришталево чесне.

Ми багато років працювали пліч-о-пліч, і я бачив її різною. Вона вміла бути непохитною на публічних трибунах, але водночас була глибокою, мудрою й чуйною людиною в колі своїх.

Її загибель — це невимовний біль. Але ідеї, які вона відстоювала і поширювала, неможливо знищити. Вони живуть у кожному, хто говорить українською, мислить по-українськи й бореться за Українську державу.

Світла пам’ять великій українці!

Наш обов’язок — продовжувати нашу спільну справу і нашу ідею, ідею Української Нації, яку вона пропагувала.

Слава Україні!
москва впаде!