Вчимося бігати

У мого сина з народження з бігом погані відносини.

Дуже низько піднімав ноги, ставив їх під кутом, чіплявся за все що завгодно, і падав. Ходив з ним до спортивного ортопеда — «все нормально, просто дуже мобільні суглоби, навчиться».

До пʼяти років у мене будо відчуття, що він падає кожен другий раз, як кудись біжить далі трьох метрів. В пʼять років пару раз при падінні так коліна розбив, що не міг сам йти після цього деякий час.

Ніякі «піднімай ноги вище» і будь-які інші подібні інструкції не допомагали. Єдине, що хоч трохи спрацювало — це «не шорхай»! Він став трошечки вище піднімати ноги, перестав падати кожен другий раз, але техніка бігу залишилась дисфункціональною.

В школі, куди він встиг походити півроку перед початком війни (були влучання, досі не відкрилась) був упор на спорт — плавання, теніс, ігрові види, то-сьо (сім годин на тиждень) — з цим теж не змогли нічого зробити.

На відео — типовий біг, молодшу ніяк не вчив.

(продовження нижче)