Одного разу в чарівному лісі, де час і простір гралися в свої ігри, зустрілися Аліса та Капелюшник. Аліса, як завжди, була повна запитань про світ навколо, а Капелюшник, з його вічно загадковими відповідями, здавалося, знав усі секрети всесвіту 🤩
Одного сонячного дня, коли Аліса прогулювалася біля Чаювого столу, вона помітила, що Капелюшник виглядає особливо замисленим. Підійшовши ближче, вона запитала:
- Капелюшнику, чому ти сьогодні такий задумливий?
Капелюшник, відкладаючи чашку чаю, відповів:
- Моя дорога Аліса, я думаю про те, як часто ми стаємо в'язнями чужих думок. Бачиш, кожен з нас носить капелюх, але не всі розуміють, що цей капелюх може бути занадто тісним або надто великим, якщо ми підбираємо його не для себе, а заради того, щоб сподобатися іншим.
Аліса, зацікавлена, сіла за стіл:
- Але як дізнатися, який капелюх підходить саме мені?
Капелюшник усміхнувся і сказав:
- Це, Аліса, нагадує мені одну історію. Уявіть собі королівство, де кожен житель мав носити капелюх, вибраний для нього іншими. Одного дня молодий чоловік вирішив, що більше не буде носити капелюх, який йому не до вподоби. Він зняв його і відчув, як легкість наповнила його душу. Але люди навколо почали шепотіти, казати, що він виглядає безглуздо, що його вибір неправильний.
Аліса слухала, зачарована:
- І що ж він зробив?
- Він вирішив, що його щастя важливіше за чужі слова. Він почав носити капелюх, який справді подобався йому, і з часом, люди побачили в ньому не бунтівника, а людину, яка живе за власними правилами. Врешті-решт, багато хто з них теж почав вибирати капелюхи, які відображають їхню особистість, а не очікування суспільства.
Аліса замислилася:
- То ти кажеш, що не варто боятися думки інших?
Капелюшник кивнув:
- Саме так, Аліса. Бо коли ти живеш заради чужих думок, ти втрачаєш себе. Твій капелюх — це твоє життя, і тільки ти маєш право вибирати, як він буде виглядати. Не дозволяй іншим обирати за тебе.
Аліса подякувала Капелюшнику за урок і пішла своєю дорогою, роздумуючи про те, який капелюх вона б обрала для себе, якби не боялася чужої думки.
#казка_на_ніч 🎩
😀 Прикольно вийшло, можна навіть дітям розказувати на ніч.
Одного сонячного дня, коли Аліса прогулювалася біля Чаювого столу, вона помітила, що Капелюшник виглядає особливо замисленим. Підійшовши ближче, вона запитала:
- Капелюшнику, чому ти сьогодні такий задумливий?
Капелюшник, відкладаючи чашку чаю, відповів:
- Моя дорога Аліса, я думаю про те, як часто ми стаємо в'язнями чужих думок. Бачиш, кожен з нас носить капелюх, але не всі розуміють, що цей капелюх може бути занадто тісним або надто великим, якщо ми підбираємо його не для себе, а заради того, щоб сподобатися іншим.
Аліса, зацікавлена, сіла за стіл:
- Але як дізнатися, який капелюх підходить саме мені?
Капелюшник усміхнувся і сказав:
- Це, Аліса, нагадує мені одну історію. Уявіть собі королівство, де кожен житель мав носити капелюх, вибраний для нього іншими. Одного дня молодий чоловік вирішив, що більше не буде носити капелюх, який йому не до вподоби. Він зняв його і відчув, як легкість наповнила його душу. Але люди навколо почали шепотіти, казати, що він виглядає безглуздо, що його вибір неправильний.
Аліса слухала, зачарована:
- І що ж він зробив?
- Він вирішив, що його щастя важливіше за чужі слова. Він почав носити капелюх, який справді подобався йому, і з часом, люди побачили в ньому не бунтівника, а людину, яка живе за власними правилами. Врешті-решт, багато хто з них теж почав вибирати капелюхи, які відображають їхню особистість, а не очікування суспільства.
Аліса замислилася:
- То ти кажеш, що не варто боятися думки інших?
Капелюшник кивнув:
- Саме так, Аліса. Бо коли ти живеш заради чужих думок, ти втрачаєш себе. Твій капелюх — це твоє життя, і тільки ти маєш право вибирати, як він буде виглядати. Не дозволяй іншим обирати за тебе.
Аліса подякувала Капелюшнику за урок і пішла своєю дорогою, роздумуючи про те, який капелюх вона б обрала для себе, якби не боялася чужої думки.
#казка_на_ніч 🎩
😀 Прикольно вийшло, можна навіть дітям розказувати на ніч.