ВІДСІЧ

Це відверто проросійська дія, яка призведе до краху українських кіномереж і якісного кінодубляжу і зростання переглядів західних фільмів у піратських російських копіях.

Крім усього іншого, скликання комітету менш ніж за 24 години до засідання є порушенням закону, тим більше, що текст законопроєкту №9432 до другого читання давно готовий, оприлюднений на сайті парламенту і має цього тижня голосуватися на пленарному засіданні.

Велике прохання до всіх небайдужих:

пошите цей текст чи скопіюйте і запостіть від себе, максимально поширте інформацію;

зверніться публічно чи непублічно у будь-який спосіб до народних депутатів з усіх фракцій із закликом не нищити українське кінодублювання й кінопрокат і не ревізувати готовий до другого читання законопроєкт про англійську мову.

Ми маємо їх зупинити!

Коли влада зволікає, діють люди. Саме так робили звичайні українці під час Майдану чи нападу росії на Україну. У цьому випадку місцева влада в Броварській міській раді на чолі з Ігорем Сапожком не лише не діє, а й саботує - перешкоджає поверненню історичної і мовно правильної назви місту Бровари на Київщині. Минулого року чиновники за законом мали організувати консультації з громадськістю, після чого винести питання перейменування міста на сесію. Натомість, під кінець визначених термінів чиновниця міськради зареєструвала петицію і зібрала під нею підписи за залишення чинної назви. Зовсім не дивно, що більшістю підписантів виявилися самі чиновники. Керівники управлінь і відомств отримали відповідну вказівку "голосувати" 18 грудня 2023 року під час оперативної наради в мера, з якої попередньо вигнали (ну добре, "попросили вийти") журналістів.

Тепер же, коли небайдужі і стривожені поведінкою влади громадяни вирішили привернути увагу до питання, Ігор Сапожко, довго не думаючи, виступив у ролі суду. Він безапеляційно звинуватив в "акті вандалізму" активіста "Відсічі" Дмитра Карпія та члена броварського виконкому, ветерана російсько-української війни Олександра Остапковича. Така поведінка мера дуже схожа на повернення до часів януковича. І це не дивно, адже з януковичем в Ігоря Сапожка багато спільного: причетність до кримінальних угруповань у юнацтві, розшук через підозру на вбивство, біла пляма в біографії довжиною в цілих 10 років, а згодом раптова поява як водія, якого призначили в. о. мера з подальшим обранням. Звісно, міський голова побував у Партії регіонів, під його керівництвом збирали "антифашистські марші", а сам він носив на лацкані колорадську стрічку.

На щастя, представники Броварського районного управління поліції, яких хтось викликав на місце подій, вели себе адекватно. Під час акції й одразу після неї вони все вирішували, чи інкримінувати щось активістам. Попри те, що в мережі нині пишуть про протокол і штрафи, ця інформація не відповідає дійсності. Але ми уважно слідкуємо як за діями правоохоронців, так і за вчинками керівництва Броварів.

У Тальянках на Черкащині з'явилася вулиця на честь громадського активіста, бійця російсько-української війни та нашого побратима Сергія Федорівського. Минулої п'ятниці рішення про перейменування схвалила Тальнівська міська рада, перейменувавши в громаді всі "першотравневі".

Разом із Сергієм депутати вшанували в назвах вулиць також загиблих за Україну Ігоря Толочка із Зеленькова та Олександра Тищенка з Майданецького. Однак більшість нових назв були перейменовані "на відчепись" - 5 Травневих і 1 Вишнева.

Саме такий підхід до перейменування ми спостерігаємо і в інших населених пунктах. Вулиці на честь Сергія Федорівського ми запропонували назвати також в Умані та Києві, де Вінсі не лише навчався і жив, а активно працював над змінами.

Однак, громади не поспішають вшановувати Героя. В Умані нам повідомили, що на честь загиблих бійців назвали одну вулицю і цього досить. На той час у місті було велике поле роботи з деколонізації топоніміки. Але вже через кілька тижнів місцеві депутати перейменували 6 вулиць, більшість яких так само отримали безликі "вишневі" назви.

У Києві ситуація складніша. Окрім загальної зарегульованості процедури, столична влада не поспішає перейменовувати вулицю Сергія Рахманінова, на якій жив наш побратим. До того ж, є тривожні дзвіночки, що Київська міська рада не збирається перейменовувати цю вулицю взагалі, попри те, що вона названа на честь росіянина із непевною біографією.

Однак, міськрада блокувала питання, мовляв перейменують після війни. Тепер же перейменувати їх змушує закон. Але нема жодних гарантій, що пропозицію на честь загиблого за Україну не завалять на користь "сонячних" і "бузкових" назв. Таке вже не раз траплялося принаймні в сусідніх громадах і регіонах.

Тож, хто має можливість приїхати або сам є з Тальянок, долучайтеся до зібрання!

Сергій Федорівський — український громадський діяч, учасник російсько-української війни. Шлях воїна почав як доброволець у 2014 році, долучившись до НГУ. Згодом служив у формуваннях "Правого сектора" та "Госпітальєрів". У 2022, з початком нової хвилі вторгнення, знову добровільно став до лав війська. Спершу воював у 206 батальйоні ТРО, захищав Київ, а згодом у складі 112 бригади поїхав боронити Харківщину, де і загинув. До широкомасштабного вторгнення брав активну участь у кампаніях проти капітуляції України, за українську мову, за права людей з інвалідністю тощо.

Кілька посилань лишаємо в коментарях

Європейська інтеграція і русифікація – несумісні.

Депутати Верховної Ради мають ретельно переписати законопроєкт, не залишивши в ньому жодної антиукраїнської, особливо русифікаторської норми. До цієї роботи парламент має залучити громадські й експертні середовища і вийти на текст, який забезпечує євроінтеграцію без русифікації та який консенсусом підтримає весь парламент.

#Євроінтеграція_без_русифікації

Прохання до всіх, хто усвідомлює значення української мови для європейського майбутнього України, скопіювати й оприлюднити цей текст із хештегом або написати власний текст, максимально донести нашу позицію до журналістів, депутатів та урядовців.