Вільні від насильства

​Методи травмофокусованої терапії в роботі з постраждалими від домашнього насильства або як відкрити двері, які страшно відкривати

Травмофокусована терапія є важливим напрямом роботи з постраждалими від домашнього насильства, оскільки вона допомагає впоратися із наслідками психологічної травми, зменшити тривожність, сором, провину, та повернути почуття контролю. Фахівці не завжди можуть пройти навчання методам травмофокусованої терапії. Але вони можуть орієнтуватися в цих методах і рекомендувати або перенаправляти до платформ, на яких працюють травматерапевти.

▫️Травмофокусована когнітивно-поведінкова терапія (TF-CBT):
Мета: Допомогти постраждалим опрацювати травматичний досвід через зміну деструктивних переконань і поведінкових реакцій.
Ключові техніки:
🔶Експозиція (створення безпечного простору для проговорення травматичного досвіду).
🔶Когнітивне реструктурування (розвінчання шкідливих переконань, наприклад, «Я винна в тому, що сталося»).
🔶Релаксація (дихальні практики та техніки заземлення для контролю тривожності).
🔶Навчання навичкам регуляції емоцій.

▫️EMDR (десенсибілізація та переробка рухом очей):
Мета: Допомогти мозку переробити травматичні спогади, зменшивши їхній емоційний заряд.
Процес:
🔶Під час роботи клієнт фокусується на травматичному спогаді, виконуючи очима певні рухи (під керівництвом терапевта).
🔶Ця техніка дозволяє розблокувати «застряглі» спогади та інтегрувати їх у здоровий спосіб.

▫️Соматично орієнтована терапія:
Мета: Зменшити тілесні реакції на травму, які часто проявляються у формі напруги, болю або панічних атак.
Ключові техніки:
🔶Усвідомлення відчуттів у тілі («заземлення», зосередження на диханні, розслаблення м’язів).
🔶Робота з тілесною пам’яттю (вивільнення емоцій через рух або дотик).
🔶Вправи на розвиток тілесної впевненості (наприклад, йога чи танцювальна терапія).

▫️Наративно експозиційна терапія:
Мета: Допомогти клієнту структуровано проговорити та осмислити травматичні події.
Методика:
🔶Клієнт пише або розповідає історію свого життя, акцентуючи увагу на подіях, що викликають сильні емоції.
🔶Терапевт допомагає знайти новий сенс у пережитому, посилюючи позитивні аспекти досвіду.

▫️Арт-терапія:
Мета: Надати можливість виразити складні емоції через творчість.
Ключові техніки:
🔶Малювання травматичних ситуацій та їх символічна трансформація.
🔶Створення «карти безпеки» з малюнків чи колажів.
🔶Використання глини або інших матеріалів для вираження внутрішнього стану.

Фахівці, що працюють із постраждалою, повинні створювати безпечне середовище, навчати постраждалих дозуванню під час роботи з травмою. Не варто змушувати постраждалих занурюватися у травматичний досвід одразу.
Навчати вправам на заземлення. Ви можете використовувати в роботі з постраждалими символічні методи. Працювати через метафори, наприклад, створення «дверей безпеки», які постраждалі можуть уявити, відкриваючи їх, коли будуть готові.
І найголовніше, робити акцент на ресурсах.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Соціальний тиск, який можуть чинити фахівці, що працюють в сфері запобігання та протидії домашньому насильству

▫️Очікування швидких змін і рішучих дій. Постраждалі можуть відчувати тиск з боку фахівців через очікування, що вони негайно мають вжити певних дій, наприклад, залишити агресора або прийняти конкретне рішення. У випадку, коли постраждалі не готові до таких кроків, це викликає у них відчуття провини, тривогу та навіть сором за «повільність» у прийнятті рішень.
▫️Вимога до стереотипної поведінки постраждалої особи. Іноді фахівці можуть мати певні уявлення про те, як «справжня постраждала» має поводитися. Якщо постраждала особа, наприклад, залишається з агресором, хоче зберегти сім'ю чи проявляє емоції, які не відповідають стереотипам, це може бути сприйнято як щось «неправильне». Такі очікування посилюють емоційне навантаження на постраждалих і підривають їхню самооцінку.
▫️Надмірний контроль за діями постраждалих. Фахівці можуть ненавмисно створювати відчуття, що вони краще знають, як діяти, і що постраждала повинна строго дотримуватися рекомендацій. Такі дії повторюють динаміку контролю, з якою постраждала вже стикалася у відносинах із агресором. Це призводить до втрати автономії та знижує мотивацію до подальших кроків.
▫️Підкреслення соціальних очікувань. Постраждалі можуть стикатися з соціальним тиском, коли фахівці (часто під впливом стереотипів) підкреслюють, що їхні дії мають відповідати «моральним» або «правильним» стандартам суспільства. Наприклад, може існувати непрямий тиск на матерів залишатися з агресором «заради дітей» або навпаки — залишити його «заради безпеки». Це посилює почуття провини та страх зробити «неправильний» вибір.
▫️Мінімізація чи недооцінка емоційної підтримки. У прагненні досягти практичних результатів фахівці можуть не приділяти належної уваги емоціям постраждалої особи, наприклад, уникати емоційних тем або фокусуватися лише на юридичних і матеріальних питаннях. Це створює відчуття, що особисті переживання та емоції клієнта менш важливі, що може викликати відчуженість і недовіру.
▫️Тиск на прийняття «правильних» рішень. Іноді фахівці, навіть несвідомо, можуть змушувати постраждалих приймати рішення, які їм здаються оптимальними, наприклад, подати на розлучення або переїхати в інше місце. Такий підхід обмежує свободу вибору і може бути особливо травматичним, адже нагадує постраждалим про втрачену автономію.
▫️Побоювання соціальної стигми та осуду Постраждалі можуть відчувати тиск і навіть страх осуду з боку фахівців, особливо якщо в них немає можливості відмовитися від допомоги. Наприклад, якщо постраждалі отримують певну державну підтримку, вони можуть відчувати, що повинні відповідати очікуванням фахівців, інакше їхню ситуацію можуть розглянути як несерйозну або таку, що не потребує допомоги.

Як і що робити, щоб зменшити соціальний тиск з боку фахівців:

🔶Забезпечення клієнтоорієнтованого підходу. Фахівцям важливо усвідомлювати, що кожен випадок унікальний, і постраждалі мають право обирати власний темп і напрямок руху. Це передбачає вислуховування потреб і бажань клієнта без тиску.
🔶Створення довірливої атмосфери. Підкреслюючи право клієнта на автономію та безоціночне прийняття його рішень, фахівці створюють атмосферу, в якій постраждалі відчувають підтримку, а не додатковий тиск.
🔶Розвиток культурної та особистісної чутливості. Важливо враховувати культурні особливості та життєві цінності клієнта. Повага до його індивідуальних обставин та рішень допомагає уникнути ситуацій, де фахівець може нав’язувати свої цінності.
🔶Регулярні тренінги з етики та емпатії. Навчання навичкам емпатії, активного слухання та етичних принципів у роботі з постраждалими допомагає знизити ризик створення соціального тиску.
🔶Супервізія і взаємна підтримка серед фахівців. Спільна робота та обговорення складних випадків із колегами допомагає фахівцям краще зрозуміти клієнтів та зменшує ризик виникнення тиску чи упереджень.

 

​Домашнє насильство – повторювальна травма
 
Сьогодні ми поговоримо про один із типів травми – повторювану травму. І домашнє насильство, як одну із таких травм. Перед тим як говорити про домашнє насильство пропоную розкрити поняття і особливості повторювальної травми. І так повторювальна травма (або хронічна травма) – це психологічний стан, який виникає внаслідок тривалого або постійного піддавання стресовим і травматичним ситуаціям. Це відрізняється від одноразової травми, яка виникає через один шоковий епізод.

Основні характеристики повторювальної травми:
▫️Тривалість впливу: травматичні події відбуваються протягом тривалого часу або регулярно, що робить травму постійною частиною життя людини.
▫️Накопичення стресу: кожен епізод травми підсилює попередні, що призводить до накопичення стресу і посилення негативних емоцій та переживань.
▫️Вплив на психіку: повторювальна травма може призводити до серйозних психічних розладів, таких як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривожні розлади, депресія, дисоціація тощо.
▫️Втрата контролю: людина може відчувати, що втрачає контроль над своїм життям і ситуацією, що викликає глибоке почуття безпорадності та відчаю.
▫️Зміни в поведінці: у результаті повторювальної травми можуть виникати зміни в поведінці, такі як соціальна ізоляція, агресія, надмірна пильність або уникнення певних ситуацій.

Окрім домашнього насильства до повторювальних травм відноситься булінг та тривале перебування в зоні бойових дій.
Чому домашнє насильство є повторювальною травмою. Це пов’язано з тим, що постраждалі від насильства регулярно піддаються фізичним, емоційним або психологічним атакам з боку агресора, що призводить до постійного стресу і травматизації.
🔹Циклічний характер: домашнє насильство часто має циклічний характер. Це означає, що після епізоду насильства може слідувати період спокою, але потім насильство знову повторюється. Такий цикл може продовжуватися роками, завдаючи постраждалій нових і нових травм.
🔹Хронічний стрес: постійне очікування нового епізоду насильства викликає у постраждалої хронічний стрес, що може призвести до розвитку таких станів, як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, тривожність.
🔹Втрата контролю та самооцінки: Постійне піддавання насильству руйнує самооцінку постраждалої і відчуття контролю над власним життям. Це може призводити до почуття безпорадності і безнадійності, що ще більше поглиблює травматизацію.
🔹Соціальна ізоляція: постраждалі від домашнього насильства особи часто опиняються в соціальній ізоляції через маніпуляції з боку кривдника. Відсутність підтримки від близьких чи друзів підсилює відчуття самотності та беззахисності.
🔹Наслідки для здоров'я: тривале перебування в ситуації домашнього насильства негативно впливає на фізичне і психічне здоров'я постраждалої особи, що може мати довгострокові наслідки, такі як проблеми зі сном, хронічні болі, серцево-судинні захворювання, а також розлади психічного здоров'я.

Домашнє насильство – це не одноразова подія, а серія травмуючих подій, які мають довготривалий негативний вплив на життя і здоров’я постраждалої особи. Важливо, щоб ті, хто пережив таку травму, отримали необхідну допомогу та підтримку для відновлення і подолання наслідків насильства.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Що таке обмежувальний припис стосовно кривдника та особливості його застосування

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника (надалі обмежувальний припис) – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Обмежувальний припис виносить суд на підставі заяви постраждалої особи. Право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

🔹постраждала особа або її представник;
🔹у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
🔹у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.

Так само вказані особи мають право звернутися до суду із заявою про продовження обмежувального припису. У цілому обмежувальний припис виноситься строком до 6 місяців і може бути продовжений на строк не більше 6 місяців після закінчення строку дії первісного обмежувального припису. 

Зміст заяви про видачу та продовження обмежувальному припису має відповідати вимогам ст. 350-4 ЦПК та в ній має бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису та  докази, що їх підтверджують (за наявності).

Готуючи заяву до суду про видачу обмежувального припису та докази важливо враховувати висновки Верховного Суду. З деякими з них можна ознайомитись у Огляді практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо видачі обмежувального припису.

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов’язків:
▫️заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
▫️усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
▫️обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
▫️заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
▫️заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
▫️заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

За невиконання кривдником обмежувального припису передбачена кримінальна відповідальність за ст. 390-1 КК України. З кожним роком збільшується судово практика притягнення кривдників до кримінальної відповідальності за невиконання обмежувального припису. Тому, важливо, щоб постраждалі особи вчасно фіксували порушення обмежувального припису кривдником та повідомляли до правоохоронних органів. 
Важливо інформувати постраждалих осіб, що вони звільнені від сплати судового збору за подачу заяви про видачу обмежувального припису до суду. Так само, постраждала особа має право звернутися за безоплатною вторинною правничою допомогою та отримати послугу державного адвоката для  складання  заяви до суду та представлення права в суді.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.





 

​Як пояснити дитині поняття насильства: простий та чутливий підхід

Пояснення дитині такого складного поняття, як насильство, вимагає такту, простоти та щирості. Розмовляйте з дитиною, коли можливо, запитуйте, дозволяйте говорити саме дитині, не розказуйте замість неї і уважно слухайте. Саме з цього починається довіра та уважність один до одного. Постійні розмови з дитиною дозволять виявити щонайменші ризики і діяти на запобігання.

Ось кілька порад, які допоможуть вам провести цю розмову: 
▫️створить безпечний простір
▫️оберіть правильний час і місце та не поспішате
▫️дайте дитині зрозуміти, що ви завжди на її боці, готові вислухати.

У розмові уникайте складних термінів, пояснюйте поняття насильства простими словами, які дитина легко зрозуміє. Наведіть приклади з життя, про ситуації, коли хтось відчуває себе погано через дії іншої людини. Наприклад, коли хтось штовхає, ображає або забирає речі. Метою таких прикладів не повинно стати залякування.

Далі навчіть дитину відстоювати свої межі і казати «ні», якщо їй щось не подобається. З іншого боку вчіть чути «ні» від іншої людини. Розкажіть про різні види насильства: фізичне (штовханина, удари, кусання, щипання), словесне (образи, крики), емоційне (ігнорування, залякування) та сексуальне насильство. Розкажіть про те, що дорослі повинні захищати дітей, навіть якщо насильство здійснює хтось із близьких, дитина має право на захист. І дайте зрозуміти, що вона може звернутися за допомогою до батьків, вчителів, інші довірених дорослих, що не варто боятися розповідати про насильство. Поясніть, що це допоможе зупинити його і захистити себе та інших дітей. Повторюйте цю розмову кілька разів, щоб дитина закріплювала отримані знання.

Окремої уваги та підготовки потребують розмови про сексуальне насильство.
🔹У 3-5 років треба навчити дітей вживати коректні назви чоловічих та жіночих геніталій та розповісти про правила трусиків. Аби не було недоречного сорому та невігластва стосовно власного тіла. 
🔹У 6-7 років дитині треба розказати, про людей, які демонструють свої статеві органи і тих, що в місцях скупчення людей отримують задоволення тручись геніталіями об інших людей і як на них реагувати. Дитина в цьому віці йде до школи, на гуртки, починає користуватись транспортом та відвідувати різні заходи, а значить, може зустріти таких людей. Найчастіше жертвами ексгібіціоністів та фроттерістів стають дівчата у віці до 12 років. 
🔹У 9-11 років  діти здатні сприймати розмови про зґвалтування. У цьому віці варто повторити, чим згода відрізняється від незгоди.
🔹У 12-18 років актуальними питаннями є розмови про побачення, про утримання від статевих контактів, про контрацепцію, презервативи, як ставити сексуальні кордони, чому зупинити секс можна в будь-який момент і, що згода на секс не означає згоду на все. Також важливо впевнитись, що підліток розуміє, що їй робити, якщо вона думає, що вагітна чи в випадках, якщо сталося зґвалтування чи відбуваються домагання.
Памʼятайте, що дитині треба вірити, слухати, бути на її боці і тоді всі ваші слова підуть на користь та її безпеку.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Вправи і методи роботи з постраждалими: як вести «Щоденник емоцій»
#скарбничка

Щоденник емоцій — це потужний інструмент для саморефлексії, який допомагає краще розуміти свої емоційні реакції та відстежувати зміни в настрої. Ведення такого щоденника може бути особливо корисним для постраждалих від домашнього насильства, оскільки це допомагає людині розпізнавати та керувати своїми емоціями.

Кроки для ведення щоденника емоцій:

▫️Виділіть час для записів. Постарайтеся записувати свої думки щодня або кілька разів на тиждень. Важливо створити регулярну звичку, навіть якщо це займе лише кілька хвилин.

▫️Описуйте ситуацію чи подію. Почніть із короткого опису подій, що трапились протягом дня, або конкретної ситуації, яка викликала сильні емоції. Наприклад:
▫️ Що сталося?
▫️ Де ви були?
▫️ Хто був поруч?
▫️ Що викликало ваші емоції?

▫️Ідентифікація емоцій. Після опису ситуації зосередьтеся на своїх почуттях:
🔹 Які емоції ви відчували? (гнів, сум, радість, страх, розчарування, полегшення тощо)
🔹 Як змінилися ваші емоції в процесі події?
🔹 Які фізичні реакції ви помітили? (серцебиття, напруга, сльози, дихання)
🟨 Для точної ідентифікації емоцій можна використовувати емоційну шкалу або список емоцій, що полегшить процес.

▫️Визначення інтенсивності емоцій. Після того ви визначили емоцію, спробуйте оцінити її інтенсивність за шкалою від 1 до 10. Це допоможе вам побачити, як змінюються ваші емоції з часом, та на які події ви реагуєте сильніше.
Наприклад:
▫️ Гнів – 7/10
▫️ Смуток – 5/10

▫️Думки, що супроводжують емоції. Проаналізуйте, які думки виникали у вас під час цієї події:
🔹 Про що ви думали в цей момент?
🔹 Чи були ваші думки негативними або тривожними?
🔹 Чи є ці думки реалістичними або вони викликані емоційною реакцією?
🟨 Важливо навчитися розрізняти факти від інтерпретацій чи переконань, які можуть спотворювати ваше сприйняття.

▫️Аналіз поведінки. Подумайте, як ви реагували на свої емоції:
▫️ Що ви зробили в цей момент? (плач, крик, ізоляція, звернення за допомогою)
▫️ Чи було це корисним для вас?
▫️ Чи могли ви обрати іншу стратегію поведінки?

▫️Пошук тригерів. Проаналізуйте, що саме викликало вашу емоційну реакцію:
🔹 Чи було це пов’язано з певною ситуацією, особою або місцем?
🔹 Чи це було пов’язано з вашим минулим досвідом або невирішеними питаннями?
🟨 Розуміння тригерів допомагає підготуватися до подібних ситуацій у майбутньому.

▫️Робота з висновками. Після аналізу всього вищеописаного зробіть висновки:
▫️ Як можна краще реагувати в майбутньому?
▫️ Які нові стратегії ви могли б використати для подолання негативних емоцій?
▫️ Що ви можете зробити для підтримки свого емоційного стану?

▫️Відстеження прогресу. Щоденник допомагає відстежувати зміни в емоційному стані з часом. Переглядаючи попередні записи, ви можете побачити, як змінюється ваш стан, що вам вдається контролювати, а що ще потребує роботи.

🟨 Приклад запису в щоденнику емоцій:
Дата: 24 жовтня 2024 року
Ситуація: Сьогодні на роботі мій начальник різко відреагував на мою помилку в звіті.
Емоції: Я відчула тривогу (6/10) і розчарування (8/10).
Думки: «Я завжди роблю все неправильно», «Я не зможу виправити цю ситуацію».
Фізичні реакції: Відчула сильне серцебиття і пітливість.
Поведінка: Я намагалася уникати розмови з колегами весь день.
Тригери: Критика від начальника завжди викликає у мене страх і сором.
Висновки: Наступного разу я спробую спокійно відповісти і запитати про шляхи вирішення, а не замикатися в собі.

Пам’ятайте, що ведення щоденника емоцій допомагає краще зрозуміти свої емоції, навчитися їх контролювати і виробляти стратегії для збереження емоційного балансу.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Відмінність ст. 173-2 КУпАП та ст. 173-6 КУпАП відповідно до змін до КУпАП

22 травня 2024 року ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)», який набрав чинності 19 грудня 2024 року.

Починаючи з дати набрання чинності цього закону, правоохоронні органи мають бути уважними щодо кваліфікації дій за вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі. Наразі це дві окремі статті КУпАП. Давайте розглянемо особливості кваліфікації відповідно до нових змін до КУпАП.

Домашнє насильство
За вчинення домашнього насильства адміністративна відповідальність буде наставати за ст. 173-2 КУпАП (вчинення домашнього насильства). Так, під вчиненням домашнього насильства розуміється умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого.
При кваліфікації домашнього насильства важливо так само враховувати визначення «домашнє насильство», яке закріплено у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Кваліфікуючими ознаками даного адміністративного правопорушення є: вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи (ч. 2) та повторність (ч. 3). За вчинення домашнього насильства законодавець передбачив адміністративні стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт та адміністративного арешту.
Насильство за ознакою статі
За вчинення насильства за ознакою статі відповідальність буде наставати за             ст. 173-6 КУпАП. Під вчиненням насильства за ознакою статі розуміється вчинення насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, спрямованих проти конкретної особи через її належність до певної статі чи стереотипні уявлення про соціальні ролі (становище, обов’язки, поведінку тощо) жінки або чоловіка в суспільстві, внаслідок чого була завдана шкода фізичному (без спричинення тілесних ушкоджень) або психічному здоров’ю потерпілого.

Тому, при кваліфікації насильства за ознакою статі важливо довести, що протиправне діяння щодо потерпілої особи було вчинено через:
▫️належність потерпілої особи до певної статі або
▫️стереотипні уявлення про соціальні ролі жінки і чоловіка в суспільстві
Кваліфікуючими ознаками даного адміністративного правопорушення є повторність (ч. 2). За вчинення насильства за ознакою статі законодавець передбачив адміністративні стягнення у вигляді штрафу, громадських робіт, виправних робіт та адміністративного арешту.
Для кваліфікації як домашнього насильства, так і насильства за ознакою статі, дії кривдника мають завдати фізичну або психічну шкоду здоров’ю потерпілої особи.

Дорогі колеги, ми підготували невеликий опитуальник щодо викликів, пов'язаних з війною, які стоять перед громадами щодо запобігання та протидії домашньому насильству.


Дуже просимо знайти 15 хвилин і заповнити анкету за посиланням: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSdFJtVapKPa86qlokyFzlc5t8Nl3NXCrCZnIAEwL8b5F_rPcw/viewform?usp=dialog

​Вправи для дітей.
Малювання емоцій, картки емоцій
#скарбничка

Так сталося, що фахівці соціальної сфери підготовлені більше до роботи з дорослими. Але в більшості випадків у родинах є діти. Все частіше починають ідентифікувати дітей як постраждалих від домашнього насильства. Та все ж, якщо у постраждалої особи є діти, вони опиняються у спеціалізованих службах разом з мамою.

І от тут постає виклик – що робити з дітьми? Добре, якщо у колективі є колеги, які мають педагогічну освіту. Зовсім ідеальний варіант – психолог за освітою дитячий психолог, а якщо ні?
Сьогодні ми починаємо рубрику «Скарбничка». Пропонуємо вашій увазі вправи і методи роботи з дітьми, які ви можете використовувати у своїй практиці.

Під час роботи з дітьми важливо використовувати ті методики, які є для них природними. Це можуть бути ігри або вправи з інтерактивними складовими. Вони є ефективними інструментами для роботи з дітьми, які постраждали від домашнього насильства. Такі вправи та ігри допомагають дітям виражати свої почуття, знижувати рівень тривоги та вчитися справлятися з емоціями. Що ж почнемо наповнювати професійну скарбничку.

Одна з вправ, яка допоможе дітям у проживанні емоцій, які виникли внаслідок домашнього насильства – «Малювання емоцій».

Мета: Допомогти дитині виразити емоції через творчість.
Хід вправи:
▫️Дайте дитині набір кольорових олівців, фарб або фломастерів і попросіть її намалювати, як вона себе почуває в цей момент. Можна також запропонувати намалювати свої страхи, злість, або, навпаки, моменти, коли дитина відчуває радість і безпеку.
▫️Після завершення малюнка обговоріть із дитиною, що зображено на малюнку, які емоції вона хотіла передати за допомогою кольорів і форм.
Результат: Діти часто не можуть вербалізувати свої почуття, тому малювання дає можливість висловити емоції без слів.

Ще одна вправа, яка допоможе дитині пропрацювати емоції «Картки емоцій».
Мета: Навчити дитину ідентифікувати та вербалізувати свої емоції.
Хід вправи:
▫️Підготуйте картки із зображеннями різних емоцій (радість, смуток, гнів, страх і т.д.).
▫️Попросіть дитину обрати картку, яка відображає її поточний стан, і пояснити, чому вона обрала саме цю емоцію.
▫️Ви можете також попросити дитину створити власні картки з емоціями, намалювавши різні вирази обличчя або ситуації, які викликають ці почуття.
Результат: Діти вчаться розуміти й описувати свої емоції, що важливо для розвитку емоційного інтелекту.
Використовуючи ці вправи з літьми ви допоможете їм краще зрозуміти що з ними відбувається після того, як вони стали очевидцями, свідками але все одно постраждалими від домашнього насильства.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​В Тернополі відбулася робоча зустріч представників/-ць 18 громад, які є учасницями проєкту UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» з Уляною Токарєвою, заступницею Міністра соціальної політики України Міністерство соціальної політики України.

Такі зустрічі стали вже традиційними у межах навчального модулю від проєкту «Міста і громади вільні від домашнього насильства». Оскільки це гарна нагода обговорити потреби громад у форматі діалогу з владою та отримати зворотній зв’язок. Результатом таких зустрічей стають зміни у роботі з розбудови системи протидії гендерно зумовленому та домашньому насильству.

«Можна сказати, що це вже стало традицією, адже минулого року заступниця міністра проводила експертну розмову з представниками/-цями на місцях. Я впевний, що ця зустріч була корисною як для учасників/-ць, так і для розуміння та ухвалення державних рішень», — зазначив Костянтин Бойчук, керівник проєкту UNFPA «Міста і громади, вільні від домашнього насильства».

🟠
У зустрічі також прийняв участь заступник голови Тернопільської обласної військової адміністрації — Журба Павло Олександрович, який розповів про особливості ведення роботи з протидії насильству в регіоні. Він підкреслив, що така діяльність потребує обережного та професійного підходу, адже йдеться про комунікацію з людьми, і від цього залежить їхня доля.

Пані Уляна також поділилася результатами роботи: з початку дії програми «Міста та громади, вільні від насильства» у 2021 році, впровадження державної субвенції, спільними зусиллями було створено понад 400 додаткових сервісів. Це стало можливим завдяки співпраці Міністерства, обласних адміністрацій, громад та UNFPA.

Після зустрічі усі представники/-ці громад разом з пані Ульяною відвідали денний центр соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі. Центр функціонує в Тернополі з 2023 року. Пані Уляна відзначила комплексний підхід до роботи центру та його належне оснащення.

​Як відновити довіру у постраждалої від домашнього насильства
 
Відновлення довіри у людини, яка пережила домашнє насильство, є непростим процесом, адже довіра до інших часто сильно підірвана. Це вимагає терпіння, розуміння та безумовної підтримки. Ось кілька практичних рекомендацій, які можуть допомогти:
▫️Повага до особистих меж. Люди, які пережили насильство, часто мають змінені або навіть дуже жорсткі межі. Повага до цих меж — один із найважливіших аспектів відновлення довіри. Не примушуйте відкриватися або говорити більше, ніж вона готова. Це дозволяє людині відчувати, що вона контролює ситуацію і що її потреби та бажання важливі.
▫️Постійність і передбачуваність. Постраждалі від насильства зазвичай цінують передбачуваність та стабільність, оскільки це створює відчуття безпеки. Завжди дотримуйтеся своїх обіцянок, приходьте на зустрічі вчасно, будьте послідовними у своїх діях. Це допомагає створити довіру до ваших слів і вчинків.
▫️Слухайте без засудження. Створіть простір, де постраждала особа може відкрито ділитися своїми думками та почуттями, знаючи, що її не осудять. Уникайте порад, які можуть сприйматися як тиск. Просто слухайте і давайте зрозуміти, що ви поруч і готові підтримати, незалежно від її рішень.
▫️Забезпечення конфіденційності. Для відновлення довіри важливо дотримуватись конфіденційності у спілкуванні. Постраждала має бути впевнена, що її слова залишаться між вами, якщо вона не погодиться на інше. Це дає відчуття контролю та захищеності, яке є важливим для відновлення довіри.
▫️Визначення й нагадування про право на вибір. Важливо, щоб постраждала особа відчула, що має право вибирати, як діяти і що говорити. Допоможіть їй побачити, що вона сама може приймати рішення щодо власного життя. Вона може обирати, які теми обговорювати, а які — залишити при собі. Це відновлює контроль, який часто втрачається через насильство.
▫️Терпіння і розуміння. Не варто очікувати швидкого прогресу. Постраждала може бути обережною і навіть підозрілою. Потрібно бути терплячим і сприймати будь-який прояв довіри як важливий крок. Пам’ятайте, що кожна маленька взаємодія має значення, навіть якщо результат не відразу помітний.
▫️Емоційна підтримка. Зазвичай постраждалі люди потребують підтвердження, що вони не самотні у своєму досвіді. Покажіть, що ви співчуваєте їхній ситуації, і визнайте їхню силу та мужність. Фрази на кшталт «Я тут, щоб допомогти, коли ти готова» або «Ти не зобов’язана робити це самотужки» можуть допомогти створити відчуття підтримки та безпеки.
▫️Навчання практикам самодопомоги та відновлення. Поступово залучайте постраждалу до технік емоційного відновлення, таких як ведення щоденника емоцій, дихальні вправи чи методи заземлення. Ці практики допомагають не лише відновити емоційну рівновагу, але й розвинути самоповагу та внутрішню опору.
▫️Врахування культурних та особистісних особливостей. Знання про культурний контекст і особисті цінності постраждалої дозволяє вибудовувати спілкування, що враховує її унікальність. Постраждалі часто мають різні бачення і сприйняття ситуації залежно від культурних чи особистісних факторів, і це теж важливо поважати.
▫️Спільне обговорення та планування відновлення. Залучення постраждалої до планування її відновлення сприяє довірі та показує, що її думка важлива. Можна разом розробити план дій, який буде відповідати її цілям і темпу.
▫️Звернення за професійною допомогою. Якщо є можливість, варто рекомендувати підтримку психолога чи психотерапевта, особливо якщо постраждала особа готова до цього. Кваліфікована підтримка допомагає ефективно впоратися з травмою і сприяє відновленню довіри до світу і до себе.

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО «Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству».

​Як захистити себе від насильства у кіберпросторі

Захист постраждалих осіб в Україні від кібернасильства може бути непросто. Передусім, національним законодавством наразі не передбачено окремої відповідальності за дії, що можна кваліфікувати, як кібернасильство. Ба більше, в міжнародній практиці досі відсутнє офіційне визначення що означає кібернасильство.
Окрім терміну «кібернасильство», ви так само можете зустрічати інші формулювання: «насильство в інтернеті» або «насильство в цифровому середовищі». У цілому під цими поняттями розуміється усі форми насильства, які вчиняються в інтернеті або за допомогою соціальних мереж.
Розповсюдженими формами є: переслідування, поширення особистої/інтимної переписки або фото, сексуальні домагання, образливе або загрозливе спілкування, надсилання відвертих повідомлень або зображень.
Кібернасильство є формою домашнього насильства. Так само, кібернасильство є гендерно-зумовленим насильством, адже, як у світі так і в Україні, найбільше від нього страждають жінки та дівчата. У справі «Бутуруга проти Румунії» Європейський суд прав людини вперше дійшов до висновку, що кібернасильство є однією з форм насильства за ознакою статі з покладанням на держави зобов'язання захищати жінок від актів кібернасильства, а також проводити ефективне розслідування цих дій.
Ця форма насильства стає більш поширеним явищем, тому важливо розуміти як можна від нього захиститись навіть в умовах недосконалої правової системи.
По-перше, важливо зберігати докази. Важливо зробити скріншоти переписок, фото, образ, погроз, які були надіслані. 
По-друге, важливо звернутися з письмовою заявою до поліції. Поліція має порушити справу про притягнення кривдника до адміністративної відповідальності або внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування в рамках кримінального провадження, адже дії кривдника можуть підпадати як під адміністративну так і під кримінальну відповідальність.
Зокрема, кібернасильство може мати форму домашнього насильства або насильства за ознакою статі відповідно до ст. 173-2 КУпАП (з 19 грудня 2024 року це ст. 173-2 КУпАП, ст. 173-6 КУпАП та ст. 173-7 КУпАП).
За наявності доказів переслідування в інтернеті кривдника можна притягнути до кримінальної відповідальності за ст. 182 КК України (недоторканність приватного життя). Якщо в зафіксованих повідомленнях були погрози вбивства, кривдника можна притягнути до відповідальності за ст. 129 КК України. Якщо дії кривдника були пов’язані із доведенням до самогубства, кривдника може бути притягнуто за ст. 120 КК України.  Якщо мало місце розповсюдження фото порнографічного характеру, кривдника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 301 КК України. Якщо мало місце порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер, кривдника може бути притягнуто за ст. 163 КК України. Якщо мало місце порушення недоторканності приватного життя, кривдника може бути притягнуто за ст. 182 КК України. Так само, якщо кібернасилсьтво, як форма домашнього насильства має систематичний характер, кривдника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України.
По-третє, можна звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису та просити суд накласти заборону на кривдника - заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
По-четверте, можна звернутися до суду з цивільним позовом про захист честі, гідності та ділової репутації та просити суд визнати розповсюджену інформацію про постраждалу особу в інтернеті – недостовірною. Так само можна звернутися із цивільним позовом про компенсацію моральної шкоди.
Важливо завжди пам’ятати, що провина за кібернасильство лежить виключно та кривдникові, а не на постраждалій особі! 

​Підтримка негативних ролей фахівцями, які працюють в сфері запобігання та протидії домашньому насильству 

Навіть фахівці з найкращими намірами, які увійшли в роль рятівників, або від них вимагають залишатися у цій ролі керівництво чи власний неопрацьований досвід, можуть несвідомо підтримувати шкідливі динаміки або сприяти стереотипам, що підриває процес відновлення постраждалих.
Давайте розглянемо, як саме можуть підтримуватись негативні ролі:
🟡По-перше, це патерналізм або надмірний контроль. Фахівці можуть приймати рішення за постраждалих або ставитися до них як до безпомічних, замість того, щоб надавати підтримку у зміцненні їхніх можливостей. Це призводить до зниження почуття самоконтролю і самостійності постраждалих. Така поведінка фахівців підсилює залежність клієнтів від зовнішньої допомоги замість того, щоб розвивати їхню здатність приймати власні рішення та справлятися з життєвими викликами. Як результат фахівець отримує особу з так званою «навченою безпорадністю».
🟡Другий аспект — це віктимізація. На жаль, є фахівці, які так і не навчилися розглядати постраждалих з позиції – їх досвід це їх найголовніший ресурс, а продовжують постійно сприймати постраждалих виключно як «жертв», що може підсилювати їхню ідентичність через призму віктимізації. Фахівець фокусується лише на травмі, не визнаючи потенціалу постраждалої для відновлення, це посилює роль «жертви».
Всі ми маємо внутрішню систему цінностей і інколи досвід постраждалої особи може «не вписуватися у наші моральні рамки». Тоді деякі фахівці можуть морально оцінювати ситуацію, в якій опинилася постраждала особа, або робити акценти на «правильних» чи «неправильних» рішеннях. Наприклад, якщо фахівець засуджує постраждалу за те, що та залишається у відносинах із кривдником, це може викликати почуття провини і сорому, що блокує можливості для конструктивної підтримки. І тоді ми говоримо про те, що негативні ролі підтримуються завдяки моралізації.
🟡Утримання влади. Фахівці можуть несвідомо грати роль контролюючої сторони, де вони виступають у ролі експерта, який завжди має відповідь, тим самим закриваючи можливості для активного залучення постраждалої до процесу прийняття рішень. Це знову ж таки підтримує ієрархічну модель відносин «рятівник — постраждала», де постраждала почувається безсилою і нездатною впливати на власне життя.
🟡Синдром професійного вигорання. Фахівці, які постійно працюють з постраждалими від домашнього насильства, можуть переживати емоційне вигоряння, що призводить до зниження емпатії та співчуття. В такому стані вони можуть підтримувати негативні патерни поведінки або бути менш чутливими до потреб постраждалих, що знижує ефективність допомоги.
🟡Репродукція суспільних стереотипів.. Фахівці можуть несвідомо підтримувати гендерні або культурні стереотипи. Наприклад, припущення, що жінки повинні залишатися у шлюбі «для блага сім'ї», або що певні форми насильства є «нормальними» у деяких культурах, можуть посилювати негативні ролі та перешкоджати реальній допомозі.

Що робити, як уникнути підтримки негативних ролей?
🔹Активне слухання: фахівці мають створювати простір, де постраждалі можуть вільно виражати свої емоції і думки, без страху бути засудженими.
🔹Зміцнення автономії: замість того щоб приймати рішення за постраждалих, важливо підтримувати їх у прийнятті рішень і пошуку розв'язання проблем.
🔹Навчання емоційній саморегуляції: фахівці можуть навчати постраждалих технікам, які допомагають їм контролювати свої емоції та справлятися зі стресом, що дає можливість відчути контроль над своїм життям.
🔹Рефлексія власної практики: фахівці повинні постійно аналізувати свої дії і уникати проявів влади, контролю у роботі з постраждалими.
 

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.

​Програма для кривдників: зміни, які набудуть чинності після 19 грудня 2024 року та питання які важливо вирішити вже сьогодні

22 травня 2024 року ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція)», який набуде чинності 19 грудня 2024 року.
Цей закон вносить важливі зміни до практики застосування інституту направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Тож, давайте більш детальніше розберемось у змінах, які на нас чекають та обговоримо питання над вирішенням яких варто подумати вже сьогодні.  
Відповідно до ст. 39-1 КУпАП (у новій редакції), постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою суд вирішив направити порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, у триденний строк з дня набрання нею законної сили направляється до суб’єкта, який згідно із законом відповідальний за виконання таких програм.
Відповідно до ст. 269 КУпАП (у новій редакції) постанова суду про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 173-2 (домашнє насильство) і 173-6 (насильство за ознакою статі) КУпАП, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі.

Над якими питаннями варто задуматись вже зараз:
🔹як забезпечити можливість проходження програм для кривдників в кожній громаді, для цього вжити заходів щодо підготовки достатньої кількості фахівців;
🔹проінформувати всі суди в громаді про те, хто є суб’єктом, який відповідальний за виконання програм для кривдників, надати чітку інформацію щодо правильної назви та місцезнаходження суб’єкта, щоб судді коректно зазначали цю інформацію у своїх рішеннях;
🔹продумати альтернативні канали комунікацій (крім, як поштовий) між суб’єктом, який відповідальний за виконання програм для кривдників та судами, враховуючи умови воєнного стану;
🔹винести на обговорення на рівні місцевих міжвідомчих груп і координаційних рад питання щодо інформування у громадах всіх суддів та помічників суддів щодо змін до КУпАП, які набудуть чинності після 19 грудня 2024 року;
🔹винести на обговорення на рівні місцевих міжвідомчих груп і координаційних рад питання щодо можливості допомоги кривдникам у їх транспортуванні до суб’єкта, який відповідальний за проходження програм для кривдників, у т.ч. враховуючи умови, пов’язані з комендантским часом.

Шановні колеги та коліжанки, а що б Ви додали до питань, над якими варто задуматись вже зараз?

Телеграм-канал «Вільні від насильства» здійснює інформаційно-просвітницьку діяльність у межах проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». Цей проєкт реалізується UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, у співпраці з Міністерством соціальної політики України за підтримки урядів Канади, Великої Британії та імплементації ГО “Асоціація експертів зі запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству”.