А ти пішла, а ти лиш відвернулась,
Злякавшись святості і труднощів в дорозі.
А ти пішла у світ цей від Ісуса
Так, якби Він допомогти не в змозі.
Чому ідеш від радості й спасіння?
Чому страшну ти вічність обираєш?
Невже не хочеш, з Богом, воскресіння?
На світу марноту, життя міняєш.
Якщо ослабла, проси і Бог дасть сили.
Якщо злякалась труднощів, то марно.
Ісус тебе ніколи не покине,
З гріхів тебе звільнив Він, не надарма.
У святості лишатися не легко.
Але ж, без неї, не ввійти у небо.
Не слухай ворога, що Бог є так далеко,
Йому лише довіритися треба.
Він проведе, дасть силу й перемогу.
Ти відвертаєшся, а у Ісуса – сльози.
Він тяжку, на землі, пройшов дорогу,
Щоби спасти, допомогти в дорозі.
Батькам так боляче, як залишають діти,
Яких плекали й пестили в дитинстві.
Згадай ті дні, часи коли раділа,
Як Бог давав з небес благословення.
Як утішав, вирішував проблеми.
Ніс на руках і говорив у серце.
Пощо лишаєш допомогу неба?
Невже без Бога, дочко, ти спасешся?
Не залишай Христа, впади на груди.
Все розкажи, вернись до свого Батька.
І не бажай ти, світу цього, бруду.
Життя людське таке короткочасне.
Не на людей дивись, а на Ісуса.
Його теж люди не завжди приймали.
Перемагай, дитино, у спокусах,
Не втрать життя, яке для тебе маю.
Л.Шпак