Фарисей – івр. פְּרוּשִׁים‎ (перушім або прушім) ≈ відокремлені. У переносному значенні лицемірна людина; ханжа. У Стародавній Іудеї – послідовник релігійно-політичної течії, що виражала інтереси заможних іудеїв і відзначалася фанатизмом та надмірною увагою до зовнішніх проявів релігійності.

В багатьох мовах стало узагальненою назвою лицемірів.

Приклади:
• Вона заночувала в одного чоловіка, цілий вечір навчала не ходити до церкви, молитись дома, звала попів фарисеями.
• Вже через тебе пальцем на мене тикають фарисеї усякі.