Жилкос


Гео и язык канала: Украина, Украинский
Категория: Другое


Листи, аудіолисти: @zhylko
Вчасність 🌪️
Журнал: @zhurnalny

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
Украина, Украинский
Категория
Другое
Статистика
Фильтр публикаций


Репост из: Dadi's art #УкрТґ 🇺🇦
хочу баночкою допомогти ВЕЛИКОМУ ЗБОРУ для:

🧨 3 ОШБр на НРК

🧨 29 ОВМБр на РЕБ

🧨 підрозділу НРК NOVA у складі 3 ОШБр потрібен наземний роботизований комплекс. НРК — це топові засоби на полі бою. з їх допомогою доставляють БК на передові позиції та ними евакуюють поранених з місць, куди ніщо і ніхто не заїде.

🧨 бійцям 29 ОВМБр треба потужний засіб РЕБ для виконання спеціальних задач.

🧨🧨🧨🧨🧨

вартість НРК у необхідній комплектації: 558 000 грн

вартість засобу РЕБ у необхідній комплектації: 453 000 грн

загальна вартість закупівлі:
1 011 000 грн

моя ціль: 7000 грн

банка:
https://send.monobank.ua/jar/7wXR151ePg

PayPal:
vlada.demianchuk@gmail.com

РОЗІГРУЮ

три книги зі своєї бібліотеки за донат у 100 грн. розіграш відбудеться в монобанку 🤘

потребуємо у ваших банках, донатах, активності. приведи друга у збір — зроби гарний вчинок. писати @front_line_plus_rear

атакую вас добром! чекаю донатів! ❤️


Репост из: карпатський ніндзя
блекаут Жилкоса (Україна жива)


чому ми кладемо руку на серце
коли нам кажуть, що Україна жива

коли нам кажуть, що ми — українці
що ми молоді й між собою — брати

чому наше серце б'ється частіше
коли чує пророцтво про усмішку долі

і як сонце в безжальнім пориві
наші розсипані сльози огорне теплом

чому нашому серцю треба свобода
поруч з братами, у рідній своїй стороні

і поклик її козацької пісні
вартує більше, ніж тіло й душа

чому ми кладемо руку на серце
коли нам кажуть, що Україна жива


чому ми кладемо руку на серце
коли нам кажуть, що Україна жива

коли нам кажуть, що ми — українці
що ми молоді й між собою — брати

чому наше серце б'ється частіше
коли чує пророцтво про усмішку долі

і як сонце в безжальнім пориві
наші розсипані сльози огорне теплом

чому нашому серцю треба свобода
поруч з братами, у рідній своїй стороні

і поклик її козацької пісні
вартує більше, ніж тіло й душа

чому ми кладемо руку на серце
коли нам кажуть, що Україна жива


Цей вірш Стуса — написаний для поетів. Тому що від початку і до кінця — це чистий флекс, демонстрація безмежності його відчуття української мови, легкості його танцю, сили його слова, тої любові, якою сама Поезія огорнула цього чоловіка, ніби мати свого первістка. Він каже: вклоніться мені, бо я — перший серед рівних. І я вклоняюся. З днем народження, маестро!


Репост из: перцепція
Так м’яко місяць висів у пітьмі,
просинений дочорна. Так обачно
летів грайворон, не торкавши крон,
допіру змовклих. Так пересторожно
зверескнуло звірятко в пущі лісу,
коли ти на горбі стримів, як пень.
Поза плечима шамотіло озеро.
Сюрчали сторожі, громохкі постріли
колошкали омирений мій сон
і одміняли перемовклий спокій.
Проте — я заховався. Очі — ввись
устромлені, підносили погруддя
повище віт, де на одній площині
тримався всесвіт, Пан-Господь і я.
І там себе досновував, як нитку
сотає з себе шовкопряд. Безокрай
був тільки задля мене. І почезлий
у ньому, задля нього висів я.
Сузір’я перебляклих стиглих зір
збиралося, мов дощ, над головою.
І від потоми взгірного ширяння
враз засвітилась зісподу земля.

Василь Стус

фото: The Ukrainians


Помер Юрій Тарнавський. Дуже люблю оцей його вірш. Щось дуже справжнє


морозний трепет на реверсі монетки
коли вдарився і щось зламалось
і потекли мідними струмками
сльози власні і чужі

моя м'ятна безпорадність почекає
лапатий сірий силует
я схолов без тебе і здичавів
і з валками сліпих ворон
стрибаю в теплу і вологу темноту

коли сліпий прийде до світла
голос сонця запитає
якби ти ще раз народився
якби тобі всіх повернули
і був ти з вітром заодно

але його зіниці олов'яні
розтанули в квітневому тумані
і вишня в той рік не зацвіла
така була заплачена ціна


Пісня вишні

коли пісня раптово затихла
голос недоспілої вишні
ще довго пріснів на язиці

я тримався за нього так міцно
що моє тимчасове тіло
cтало павзою на струні

легіт у голові не стихає
якби вона повернулась
якби холод її відпустив

в сирих підвалах серця
на стінах нашкрябані імена
і пісня вишні досі жива




Репост из: Жилкос
я онук рибалки
мій дід зловив в'юна
цей в'юн такий живучий
такий живучий як і я

я син грибниці
вона знайшла гриба
цей гриб червивий
такий червивий як і я

я онук поштарки
вона знайшла листа
цей лист останній
такий останній як і я


Після людей

розквітне жасмин
жайвір вознесеться
і царство пташине
на тисячу років
покине дерева на самоті

розквітне жасмин
каштан вознесеться
і братство коріння
на тисячу років
покине квітку на самоті

розквітне жасмин
і під останнім сонцем
зупиниться мить


Десять імен заліза

цикада

мереживо

острів

погляд

прощення

напрямок

подих

воля

спадок

залізо погано смакує до відчаю


Фібі бачить видіння
а я не бачу ніхуя

неділя це неділя
співачка німа

цукор меланхолія
Вашті, не зникай

цукор виноградність
твоє обличчя скрізь

сестра ностальгія
ненавидь сантехніку

а не сантехніка
а не виноградаря
а не музиканта
а не вченого
а не дурного


на вигоні коні щипають траву
ми ганяєм м'яча до самої ночі
сусіди-дядьки виходять до нас
десь досі гуде гонор хлопчачий

другий день паски, холодна вода
чиста прозора безмежна жива
спасіння диво подих щастя вода
зцілить дітей квітневої спраги

ми досі там, босоногі хлопаки
ми досі там, не знаєм життя
ми досі там, святкуємо паску
ми досі там, ганяєм м'яча


Юрко @stavozero зачитав мій вірш для свого проєкту "калейдоскоп".

Запрошую послухати та задонатити на баггі: https://send.monobank.ua/jar/7B3kWe5dFE


ти не тру

родина закритий круг
дім і його замок

заблокований телефон
холодний вітер обійм

в'язка вода річкова
волосся туга коса


хочу бути сушеним грибом
засоленою рибою

висіти на ниточці
в літній кухні

набиратися диму з печі
слухати розмови старих людей

за вечерею


Я не знав Максима Кривцова особисто. І я ніколи ніде нормально не друкувався. Проте у нас є спільна збірка!

В іншому житті, я навчався в Рівному. Мій товариш Марк Оплачко запросив скинути вірші для майбутньої антології. Кропивницькі поети Кирило Поліщук та Артем Луценко робили проєкт "Міст" з метою об'єднати поетів різних міст України. Вийшла електронна антологія "Немає прямого сполучення".

Це було так давно, я не згадав би, що воно існує. Але нещодавно Лялька написала мені: "Ти знаєш, що в нас є спільна збірка з Кривцовим?" І дійсно, ось він, останній у книжці.

Сім років тому я ще писав наївні кольорові вірші. Сім років тому Максим вже писав глибоку поезію про війну.

https://issuu.com/kirillpolischuk/docs/nps
Немає прямого сполучення (Рівне - Кропивницький)
Ця антологія є прямим літературним сполученням між Рівним та Кропивницьким. Адже поезія – це не «Укрзалізниця». Застрибайте у вагон.




Репост из: Жилкос
я онук рибалки
мій дід зловив в'юна
цей в'юн такий живучий
такий живучий як і я

я син грибниці
вона знайшла гриба
цей гриб червивий
такий червивий як і я

я онук поштарки
вона знайшла листа
цей лист останній
такий останній як і я

Показано 20 последних публикаций.

227

подписчиков
Статистика канала