♻️Чи порушує презумпцію невинуватості усунення померлого спадкоємця, якщо він був обвинувачений у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень спадкодавцю, внаслідок яких останній помер, за відсутності вироку суду про винуватість її у вчиненні відповідного злочину⁉️
Ухвала КЦС ВС від 13.03.2024 у справі № 688/2840/22🔍Під час розгляду справи перед ВС постало питання чи можливо у цивільній справі встановлювати обставини умисного позбавлення життя спадкодавця спадкоємцем, померлим на час розгляду справи, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 284 КПК та чи буде порушенням презумпції невинуватості.
🖌У надісланих висновках членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді запропоновано різні (протилежні) підходи до вирішення зазначених питань, що свідчить про існування у цій справі виключної правової проблеми на межі галузей цивільного, кримінального, цивільного процесуального та кримінального процесуального права. Зокрема, зазначається:
1️⃣«можливість застосування положень ч. І ст. 1224 ЦК не залежить від того, чи існує стосовно відповідної особи обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили і яким її було визнано винною в умисному вбивстві (замаху на умисне вбивство) спадкодавця чи можливого спадкоємця»;
2️⃣«презумпція невинуватості є принципом кримінального та кримінально-процесуального права, а не права цивільного чи цивільного процесуального. Тому ця презумпція має значення під час вирішення спорів про право цивільне лише тоді, коли норми матеріального цивільного права прямо оперують категоріями права кримінального - «злочин», «кримінальне правопорушення» тощо. З огляду на це встановлення судом у цивільній справі обставини умисного позбавлення життя спадкодавця особою, померлою на час розгляду відповідного спору про право цивільне, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 КПК України), а так само на підставі будь-яких інших належних, допустимих та достовірних доказів, не порушує презумпцію невинуватості»;
3️⃣«наявність ухвали суду про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого сама по собі не може бути підставою для усунення особи від спадкування на підставі ч. 1 ст. 1224 ЦК». Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУ, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Конституційна норма не передбачає використання для цілей встановлення вини «обставин обвинувального акту» та «підстав закриття кримінального провадження». Виходячи з цього, презумпція, про яку йдеться у питанні, може бути спростована, але лише обвинувальним вироком суду, а не виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження».
✳️Беручи до уваги вищенаведені обставини справи, норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі, а також зважаючи на протилежні наукові висновки висококваліфікованих фахівців у сфері права, колегія суддів вважає, що у справі виникла виключна правова проблема щодо вирішення питання:
❓1) чи можна вважати особу такою, що не має права на спадкування, якщо вона була обвинувачена у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень спадкодавцю, внаслідок яких останній помер, за відсутності вироку суду про винуватість її у вчиненні відповідного злочину, однак за наявності ухвали суду про закриття кримінального провадження у зв`язку зі смертю обвинуваченого?
❓2) чи буде порушенням презумпції невинуватості встановлення судом у цивільній справі обставини умисного позбавлення життя спадкодавця спадкоємцем, померлим на час розгляду спору, виходячи з обставин обвинувального акту та підстав закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 КПК)?
📍Для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики колегія суддів КЦС вважає, що справа підлягає передачі на розгляд ВП ВС.
