Imara Notia


Kanal geosi va tili: Ukraina, Ukraincha


Вчусь на історика та станом на зараз соціальний працівник. Вшановую Джеймса С. Скотта, Вівейруша ді Кастру, К. Леві-Стросса, Девіда Ґребера, Мірча Еліаде, а також багато інших дослідників.
We know, now, that we are in the presence of myths.

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Kanal geosi va tili
Ukraina, Ukraincha
Statistika
Postlar filtri


Anprim Rotsman dan repost
В середньовіччі у людей була зовсім інша хода. Зараз ми ступаємо з п'ятки на носок і зовсім не дивимося під ноги. Я, наприклад, взагалі ходжу як солдафон по плацу, що в мене на взутті всі п'ятки стерті. Все це стало можливим завдяки технічному прогресу, бо тепер можна робити товсті гумові підошви та рівні дороги. В середньовіччі рівних доріг не було, на них валялося гостре каміння чи сміття. Взуття було по суті шкіряними шкарпетками. Тому предки ходили плавно, ніжно та окуратно з носка на п'ятку, витягуючи ногу наче в балетному па. Корпус при цьому трохи завалювався вперед, що допомогало краще дивитися куди ступаєш. Так доречі ходили ще наші прадіди, які влітку у селах взагалі не носили взуття. І хто би міг подумати, така хода корисніша для людського організму ніж цивілізаційна. По-перше, вона зміцнюює м'язи ніг, а по-друге, тиск на суглоби менший. При постійних ударах на п'ятку при нашій ході суглоби в старості у всіх будуть роздовбані

#анархопримітивізм


Рубрика з серії "генії на вікіпедії": русакі переклали достатньо багато праць Клода Леві-Стросса, ну і їх навіть на сьогодні можна дістати не складними махінаціями. Утім, ми такими досягненнями в сфері перекладу похвалитися не можемо. Що зробили редактори вікіпедії? Переклали назви російських перекладів в основному розділі 🌚




#херсонські_штудії

6 червня 2023 року, зафільмоване мною Лахнєсскоє чудовіщє


НеоАрхаїка 🐾 dan repost
#НАрх_витяги
#НАрх_ідея

Практично однакові міркування князя Кропоткіна та Ернста Юнґера:

"Свобода друку й зборів, святість домашнього вогнища тощо існують тільки за умови, щоб народ не користувався ними проти привілейованих станів. У той самий день, коли народ починає користуватися ними, щоб підривати привілеї правлячих класів, всі ці так звані права викидаються за борт як непотрібний баласт. Інакше воно й бути не може. Права людини існують лише остільки, оскільки вона (людина) готова захищати їх зі зброєю в руках".

Пьотр КРОПОТКІН, "Промови бунтівника" (1885)

"Мирні часи, що затяглися, сприяють оптичним ілюзіям. До них відноситься і те припущення, що недоторканність помешкання ґрунтується на конституції і гарантується нею ж. Насправді ця недоторканність ґрунтується на батьку, який разом зі своїми синами стає у дверях із сокирою в руці".

Ернст ЮНҐЕР, "Der Waldgang" (1951)


#херсонські_штудії

Оскільки останнім часом в мене не вистачає ресурсу на те, щоб розпочати читати нові книги (наприклад, роботи Тохмана), продовжую свій тріп по спогадам та побаченим в Херсоні.

Отож, на перших двох фото можна побачити, який вигляд наразі мають стіни, зупинки та двері до парадних в Херсоні. Звісно, таке не прям всюди по місту, але принаймні в ЦУМі на вході в Сільпо та загалом в прибережній зоні такого вдосталь. Якийсь ефект та й має, думається мені, оскільки не забуваєш де знаходишся та що краще все ж підіймати періодично в сонячну ясну погоду голову вгору. Утім, якщо й казати за дрони, то найбільше літають в Дніпровському районі (він по суті навпроти Дач та Олешок), де за останній час загинуло та поранилося дуже багато людей.

Наостанок з нововведень можна ще пригадати таблички про можливе мінування території, які з'явилися всюди на шляху до мого останнього місця роботи в Римо-Католицькій Церкві. Доволі дотепно іноді їх почитувати, розглядаючи різноманітні фотки противопіхотних мін та бачити, як ходять в цих зонах місцеві. По цій темі (зокрема більше рекомендацій з «The Halo») з'явилися ще нові банери на багатьох вулицях, але я не зовсім розумію, де в Херсоні в газоні можна знайти ТМ-62. Утім, людей згаданих вище можна зрозуміти, зрештою мінування як можливо може бути, так і з тим же самим успіхом навпаки 🌚




#херсонські_штудії

За роки проживання в Херсоні ця шизофазія з назвою мене так і не полишає. Куди не піду — бачу саме оцейво так би мовити. Прикро, що табло на першій фотці замінили на новий. Свіжака поруч немає, але виглядав він напрочуд не автентично та не привабливо. Бєзвкусно. Утім, що радує, так це те, як з усмішкою до подібних жартів відносяться й самі місцеві.

Варто відзначити, що подібна деформація назви відображає не стільки негативний образ Херсону, а також бажання будь то мене чи місцевих відзначити наразі його якусь хєровість (угар, якщо хтось так взагалі думає), скільки всю горіч та важкість пережитого жителями міста, та зокрема відношення до влади. Хєр хєром, тим часом як саме місто лишається не дивлячись на обстріли прекрасним та має купу парків та алей для прогулянок. Від самої Одеси я тим часом вже відверто кажучи втомився, оскільки приславутий центр так і віє пафосом та справжнім блядством, а місць для прогулянок більше товком і не передбачається. Можливо море? Звісно, от тільки від нових пласких забудов та усіляких немо з замкнутими тваринами теж втомлюєшся, навіть проходячи просто поряд. Прикро, що я не побував в Херсоні до повномасштабної війни. Та будь в мене зараз здоров'я трохи кращим, то проводив би тут не задумуючись ще більше свого часу та життя, оскільки ніщо не зможе замінити тих набутих емоцій, спогадів та зустрічених мною тут людей за останні роки. Знову ж таки, навіть будучи під обстрілами та маючи дотепні конотації, Херсон лишається прекрасним. Багатьом іншим містам варто було б повчитися, оскільки їм не вистачає такого собі духу Хєра.




#окупація
#херсонські_штудії

Гортаючи стрічку різних каналів за 2022 рік мимоволі натикаєшся на цікаві речі. Або ж правильніше сказати, в моєму випадку, що натикаєшся на додаткові підтвердження тієї чи іншої інформації за окупації. Варто було б мені в рамках дослідження (та зокрема простого інтересу) пройтися більш глибоко по ним.

Конкретно тут на фотографії можна побачити АТБ, що перейменували за окупації в різних містах на АБЦ. Якщо АТБ в нас розшифровується як «АгроТехБізнес», то тут схоже лишається тільки гадати, оскільки навіть самі русаки нічого товком про це не писали (принаймні я нічого не знайшов). Хтозна, можливо вони задаються аналогічним питанням з розшифровкою. Одне лишається незмінним — які ж вбогі у них завжди назви та креатив. Схоже 90% їхніх дизайнерів як не на захід подалися, так повісилися десь на шнурочку з-під графічного планшета.


#окупація
#херсонські_штудії

Останні місяці я глибоко роздумував над тим, які нюанси чи уточнення варто додати в дослідженні по окупації. Власне, це стосується не лише банального моменту з АТБ, яке і справді перейменували в АБЦ (варто було одразу піти в стрічку новин за 2022-2023 роки, щоб побачити живі кадри з вже вивісками окупантів), або ж місцерозташування знищеної птахоферми в Чорнобаївці (виявляється, в Чорнобаївці залишався виробничий майданчик, але вся птиця утримувалася в селі Східне Музиківської ОТГ, звідки потім вона і потрапила до Чорнобаївки в руки волонтерів), а й тих фірм, що за закритого ринку можна сказати допомогли людям своїми цінами.

Як вже відомо, за початку окупації весь ринок опинився в ізоляції, через що багато продавців тих чи інших товарів занижували свої ціни, щоб продати якомога більше товару на ринку, доки він не зіпсувався. Про що й казати, якщо за окупації далеко не один магазин по області продовжував закупати товари в наших виробництв, якість яких була значно вища за російську та без проблем конкурувала з товарами іншого походження (наприклад, Близького Сходу). Утім, локальними місцевими товарами (під ними я маю на увазі не фабричні продовольчі товарі) все не обмежувалося. Проблема ж більше полягала в тому, що люди не можуть згадати конкретних організацій чи комбінатів, що працювали на повну котушку. Воно й зрозуміло, на те є багато причин, зокрема наша пам'ять. За свідченням однієї людини, що прекрасно пам'ятає та застала окупацію, побачив її з багатьох сторін, в плані цін зокрема дуже допомагав Херсонський молокозавод (вони, наприклад, роздавали молоко) та хлібокомбінат (останній, на жаль, нещодавно збанкрутував, через що розпочато ліквідаційну процедуру підприємства), та навіть Мелітопольські ковбаси нашого виробництва (принаймні вони були смачними). Хтозна, можливо в недалекому майбутньому в мене вийде побачитися з людьми і з цих підприємств, бо ж думаю було б вельми цікаво поговорити на цю тему саме з ними. В такому випадку ми б дістали ще один важливий шмат пазлу окупації, яка була на Херсонщині, а також ймовірно допоможе з розумінням інших.




#окупація
#херсонські_штудії

Останнім часом я достатньо багато зникав з мережі, але причини не стільки у відсутності зв'язку або нестачі сну, скільки в багатьох зустрічах з людьми на інтерв'ю. Зокрема тими, хто був в «санаторіях» (на підвалі). Людей, що побували там по тим чи іншим причинам важко знайти, оскільки багато хто наразі воює або ж особливо не спілкується з посторонніми. Можливо вона й не хоче згадувати ті події, що є цілком зрозумілим. Утім, варто з ними зустрітися особисто, як відкривається жахливо страшна сторона окупації Херсонщини — ліквідація спротиву.

На фотографіях нижче можна побачити приклад такого «санаторія», де й просиділа людина, з якою розмовляв. Звідки інформація, що це саме те місце, враховуючи зав'язування очей та мотиляння колами до кінцевої точки? Відповідь достатньо проста — ця людина була (і є) екскурсоводом та істориком, тому змогла доволі точно визначити як місце свого заключення, так і камери, в яких все відбувалося. (Зокрема це стало ще легшим, оскільки одного разу при перевезенні окупанти недостатньо зав'язали очі, через що можна було побачити частини дороги). Наразі докази історії цього місця повністю знищені, оскільки дехто забажав там зробити ремонт, ну і вочевидь не возитися зайвий раз з подіями, які мали там місце.

Їжа, як і саме життя в такому місці лишало бажати кращого, через що люди втрачали десятки кілограмів від голоду, а також випробовували свою витримку на допитах. Утім, який же портрет мали самі слідаки? Бували, звісно, такі, що допомагали уникнути найгіршого та звільнити шлях на волю по тим чи іншим причинам (які бували іноді абсолютно незбагненно дотепними та дивними), але здебільшого вони, цілком ймовірно, мали вигляд як слідак «Ворон». До уваги спрощений варіант однієї з історій:

«Не рідко «Ворон» напивався та ходив щось бормотів завжди під носом вночі по підвалу. Одна ж з історій, що запала мені в душу якраз з цього розряду. От в нас в Україні пам'ятається зносили пам'ятники Остапа Бендера і йшли до певних табу по його особистості, а як же його бачили такі, як «Ворон»? Набухавшись в черговий раз, він вийшов прогулятися по підвалу знов щось бормотячи під носа, та я вирішив із цікавості прислухатися. Казав же він наступне:

— єтот йобаний блядь укронацист... ОСТАП БЕНДЕР БЛЯДЬ...

Чесно, в той момент я чуть не луснув зі сміху, стримуючись з усіх сил, оскільки «Ворон» мені в майбутньому ще пригадає подібну витівку.»

Безумовно, навряд «Ворон» мав на увазі конкретно Остапа, але випивка зробила свою справу, показав знову жахаючу, та в той же час недолуго дотепну картину окупації. Та й про що казати? Чим більше я слухаю роками місцевих, волонтерів та рух опору, тим більше переконуюсь, що окупація не рідко нагадувала артхаусний фільм, кінцівку якого ти ніколи й ніяк не зможеш передбачити. Хто зна, можливо в майбутньому моє дослідження виллється не тільки в саму працю по окупації, але й книгу по його безумствам. Шаленостям, пакощам, диковинкам та радощам, які почув від сторонньої людини ви б навряд коли повірили, але почув з перших вуст задумаєтеся як над тим, наскільки все буває в житті диким, а також наскільки історія різноманітна й багато розповідей ми так ніколи і не зможемо почути. Утім, якщо ми зможемо збагнути бодай відомі, можливо не все так і погано?




НеоАрхаїка 🐾 dan repost
#НАрх_ідея
#НАрх_витяги

Таємні споживацькі радощі - це єдине задоволення, на яке у нас лишається час. Щоб сидіти цілий день у кафе й сперечатися про політику або складні поліаморні інтриги друзів, потрібен час (власне, весь день і потрібен). А ось щоб потягати залізо або позайматися "йогою" в тренажерному залі, замовити їжу на дім у Deliveroo, переглянути серію "Гри престолів", обирати у магазині крем для рук чи побутову електроніку, - достатньо обмежених і передбачуваних часових інтервалів, які напевне залишаться між робочими справами або під час відпочинку від праці. Усе це приклади того, що я називаю "компенсаторним споживацтвом". Це те, чим люди займаються, щоб компенсувати повну або часткову відсутність життя.


Девід ҐРЕБЕР, "Bullshit jobs" (2018)

Моє доповнення з часів, коли я працював шкільним вчителем:

У курсі з економічної географії для 9-го класу чи то спеціально, чи то з недолугості відбувається підміна понять: життя, в якому праця і дозвілля не розмежовані, в якому можливий потлач і стовпництво, називається "відсталим" і одноманітним (либонь, на противагу 8 або 12 годинному робочому дню зі щорічною відпусткою); традиційне господарство - дійсно, "непродуктивне", бо нетоварне - екологічно шкідливим (натомість "прогресивними" називаються агресивна хімічна обробка рослин і промислове тваринництво). Предметна роздрібленість шкільного навчання як такого не дозволяє помітити, що "Одіссея" і "Махабхарата", "Бенкет" і "Пісня пісень", нарешті, "Ой у полі древо" та "Забіліли сніжки" були створені й передавалися саме за такого способу життя і господарства. І це ми їх реконструюємо, обігруємо, робимо пародії та косплеї, а не навпаки ("фельєтонна епоха", за Германом Гессе). Можна довго сперечатися, що гірше - класична або цифрова диктатура - та все ж здається, що часи, коли всякі decision makers намагалися чимдуж запроторити життя у строгі математичні рамки чи підпорядкувати "раціональній ( = комерційній) доцільності", вже минули. Уповільнення життя, органічне землеробство, лібертарна педагогіка, гуртування спільнот - ті позитивні тенденції, які вже сьогодні є реальністю. Ясна річ, вони нескоро доповзуть до шкільних підручників, а коли доповзуть - то самі ці підручники стануть зайвими.


#рецензія_на_книгу
#етнографічний_тріп

Останні 1,5 доби в Херсоні був анпрім, але ось я нарешті повертаюсь назад на зв'язок та йду дописувати пост про нову книгу. Смію сказати, що без благ цивілізації не було й так погано, тільки прохолоднувато і фарш помер. Утім, останній думаю ще зможе принести користь у вигляді їжі для вуличних кошаків.

Жак Ле Ґофф — відомий західний медієвіст, який протягом ХХ ст. видав багато видатних робіт, де одна з головних концепцій полягає в довгому Cередньовіччі. Безумовно, Жак Ле Ґофф є представником структуралізму (що неоднократно проявляється в його послідовності Клоду Леві-Строссу) та виступає за тотальну історію, що можна неоднократно простежити в цих нарисах. Сам він є агностиком, що займає нейтральну позицію між релігійною апологією та атеїстичною критикою Середніх Віків, та зокрема виступає за концепцію Середньовіччя як особливої цивілізації, відмінної як від античної, так і новоєвропейської, зробив дуже багато для популяризації цього періоду та показу, чому Середньовіччя не таке, яким ми звикли його бачити. Власне, сьогодні ми поговоримо про його «Середньовічну уяву» — збірник нарисів, що є продовженням його збірки 1977 року в питаннях пошуку нового бачення середньовічної історії. Переважаючими темами тут є тема часу, тема взаємовідносин між культурою вченою та культурою народною, тема історико-політичної антропології та зокрема галузь сновидінь. Якщо казати загалом, то їх тут 6: нарис про чудесне, простір й час, тіло, літературу образно-уявного, сновидіння та політичну антропологію. Сьогодні ми пройдемося по тим, що мене найбільше зацікавили та вразили (тема чудесного, простору і часу та сновидінь), розглянув зокрема заклики до змін через споглядання «образно-уявного» та концепції довгого Середньовіччя. Перед цим лише відмічу, що переклад книги українською трохи дотепний, оскільки перекладач так і наравив всюди проставляти слово “жидівство”.

16 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.