НеоАрхаїка 🐾 dan repost
#НАрх_ідея
#НАрх_витяги
Девід ҐРЕБЕР, "Bullshit jobs" (2018)
Моє доповнення з часів, коли я працював шкільним вчителем:
У курсі з економічної географії для 9-го класу чи то спеціально, чи то з недолугості відбувається підміна понять: життя, в якому праця і дозвілля не розмежовані, в якому можливий потлач і стовпництво, називається "відсталим" і одноманітним (либонь, на противагу 8 або 12 годинному робочому дню зі щорічною відпусткою); традиційне господарство - дійсно, "непродуктивне", бо нетоварне - екологічно шкідливим (натомість "прогресивними" називаються агресивна хімічна обробка рослин і промислове тваринництво). Предметна роздрібленість шкільного навчання як такого не дозволяє помітити, що "Одіссея" і "Махабхарата", "Бенкет" і "Пісня пісень", нарешті, "Ой у полі древо" та "Забіліли сніжки" були створені й передавалися саме за такого способу життя і господарства. І це ми їх реконструюємо, обігруємо, робимо пародії та косплеї, а не навпаки ("фельєтонна епоха", за Германом Гессе). Можна довго сперечатися, що гірше - класична або цифрова диктатура - та все ж здається, що часи, коли всякі decision makers намагалися чимдуж запроторити життя у строгі математичні рамки чи підпорядкувати "раціональній ( = комерційній) доцільності", вже минули. Уповільнення життя, органічне землеробство, лібертарна педагогіка, гуртування спільнот - ті позитивні тенденції, які вже сьогодні є реальністю. Ясна річ, вони нескоро доповзуть до шкільних підручників, а коли доповзуть - то самі ці підручники стануть зайвими.
#НАрх_витяги
Таємні споживацькі радощі - це єдине задоволення, на яке у нас лишається час. Щоб сидіти цілий день у кафе й сперечатися про політику або складні поліаморні інтриги друзів, потрібен час (власне, весь день і потрібен). А ось щоб потягати залізо або позайматися "йогою" в тренажерному залі, замовити їжу на дім у Deliveroo, переглянути серію "Гри престолів", обирати у магазині крем для рук чи побутову електроніку, - достатньо обмежених і передбачуваних часових інтервалів, які напевне залишаться між робочими справами або під час відпочинку від праці. Усе це приклади того, що я називаю "компенсаторним споживацтвом". Це те, чим люди займаються, щоб компенсувати повну або часткову відсутність життя.
Девід ҐРЕБЕР, "Bullshit jobs" (2018)
Моє доповнення з часів, коли я працював шкільним вчителем:
У курсі з економічної географії для 9-го класу чи то спеціально, чи то з недолугості відбувається підміна понять: життя, в якому праця і дозвілля не розмежовані, в якому можливий потлач і стовпництво, називається "відсталим" і одноманітним (либонь, на противагу 8 або 12 годинному робочому дню зі щорічною відпусткою); традиційне господарство - дійсно, "непродуктивне", бо нетоварне - екологічно шкідливим (натомість "прогресивними" називаються агресивна хімічна обробка рослин і промислове тваринництво). Предметна роздрібленість шкільного навчання як такого не дозволяє помітити, що "Одіссея" і "Махабхарата", "Бенкет" і "Пісня пісень", нарешті, "Ой у полі древо" та "Забіліли сніжки" були створені й передавалися саме за такого способу життя і господарства. І це ми їх реконструюємо, обігруємо, робимо пародії та косплеї, а не навпаки ("фельєтонна епоха", за Германом Гессе). Можна довго сперечатися, що гірше - класична або цифрова диктатура - та все ж здається, що часи, коли всякі decision makers намагалися чимдуж запроторити життя у строгі математичні рамки чи підпорядкувати "раціональній ( = комерційній) доцільності", вже минули. Уповільнення життя, органічне землеробство, лібертарна педагогіка, гуртування спільнот - ті позитивні тенденції, які вже сьогодні є реальністю. Ясна річ, вони нескоро доповзуть до шкільних підручників, а коли доповзуть - то самі ці підручники стануть зайвими.