Друзі! Трохи читання вам у стрічку. Бо зараз багато про інопланетян заговорили😄, а я про них ще давно писав😄. Це з моїх чернових записів😎 Майор Копченко сидів у приміщенні чергового і продовжував служити. Вечірня піздюліна, яку він сьогодні отримав була одна з найпотужніших за всю його історичну кар’єру. Сьогодні на кукані його катали всі, хто тільки мав на то право. Спочатку прийшов начальник академії, прокатнув з вітерцем, потім прийшов Кочерга і теж прокатнув. Потім вони вдвох прийшли і Копченко на подвійному закрутили. Потім начальник забрав Кочергу із собою і покатав на кукані вже Кочергу (а що тут такого, коли надзвичайна подія в армії, то куканізація розлітається як місячне сяйво).
Зараз вже ніч. Майор сидів у дєжурці і думав. Спати йому вже не хотілося. Виспався. Піздюліна діє краще ніж енергетик. Майор думав. Що сьогодні вночі має ще статися, щоб майор охуїв остаточно?
І не знав майор про плани інших сил. Бо майор, як і інші майори був представником людей, які думали, що ми одні у цьому безкрайному всесвіті. А можливо майор просто не цікавився іншими планетами, як впринципі і статутом.
Але якщо майор не знав про існування життя на інших планетах, то це не означає, що те життя не цікавилося існуванням майорів. Мало того, життя з інших планет вже наближалося.
Майор того ще не відчував, бо майор сидів у приміщенні чергового і думав, що піздюліна від начальника академії це найстрашніше, що може статися у цьому наряді.
- Дивіться яка хуйня, - з ціма криками у дєжурку залетів начальник патруля. - Пане майоре.
- Що!
- Та там хуйня якась в небі.
- Йоб твою мать нехай. - сваритсья майор. Ну чому це стається у мій наряд бля.
Зазвичай, черговий на такий крик має реагувати зразу. Бо у нього в обов’язках пише знати все і про все, а про хуйню в небі тим більше. Виходить Копченко такий на вулицю, дивиться в небо, а там над планетою завис гігантський космічний корабель. Причому настільки великий, що з урахуванням відстані до поверхні планети він був розміром, разів зо 10 більшим за луну. Луна на його фоні здавалася маленьким сяйвом.
- ОХ ТИ Ж ЙОБ ТВОЮ МАТЬ! - кричить майор. - Помічник.
- Я.
Помічник, який вже мав би спати, але не спав вийшов на вулицю із сонним єбалом і прозрів як тільки подивився у небо.
- Диви яка хуйня, - каже майор.
- Піздєц, - каже помічник. - Ну то треба начальнику подзвонити.
Майор дивиться на помічника як на ідіота, але розуміє, що помічник говорить розумні речі.
- Ти хочеш, щоб я подзвонив начальнику академії в другій ночі і сказав, що в небі помічено інопланетний корабель?
- Так точно пане майоре. Бо інакше він то сам побачить, подзвонить і виїбе нас. То ж пізда потім буде за те, що Ви першим йому не подзвонили.
- Точно, - каже Копченко. - Так. Але може то у нас галюни?
- Та як галюни, Ви бачите, я бачу, начальник патруля бачить.
Майор думає.
- Та ні. Начальнику як дзвонити, то треба точно знати. Давай подзвони на КПП, запитай чи бачать вони ту хуйню, а я піду в підрозділ зайду і там попрошу, щоб теж подивилися.
Помічник подивився на майора як на дурня, але майор може і дурак, але він зараз черговий, а те що сказав черговий треба виконувати.
Майор іде до підрозділу, але з підрозділа вже вибігають курсанти.
- Ого!
- Єба!
- Піздєц!
Майор зрозумів, що вони бачать те ж саме, що і він. Бо військовий тона слова «піздєц» відчуває як гітарист струни.
- Блядь! - сварится майор і поправляє портупєю. - Походу цей наряд я точно вже не здам.
На вулицю продовжили вибігати курсанти.
- Пане майоре.
- Що?
- Як думаєте, коли ми зараз у небо дивимося, чи з неба теж на нас хтось дивиться?
- Та йдіть ви в сраку, - каже майор. - Вам зайнятися нехуй чим, а мені начальнику доповідати треба. І взагалі, якого хуя повиходили, ану в казарму бігом. Де ваш черговий.
І тут бац, «ТРИВОГА» в приміщенні чергового.
Вилітає помічник:
- Пане майоре, тривога.
Ну по логіці речей так в армії і мало би бути. Тривогу дають або коли навчання, або коли піздєц. І зараз у небі піздєц.
- Добре. Передзвони уточни чи точно тривога і дублюй сигнал на підрозділи.
