Нарешті я дістався нового
The Weeknd. Заряду, який створив перший трек із
Justice, виявилося достатньо, щоб пройти весь півторагодинний шлях до кінця без закочування очей. Але і не те, щоб отримати якесь задоволення.
Беззаперечно, у
Hurry Up Tomorrow є непогані треки. Відчутний вплив тих же
Justice, а також
Даніеля Лопатіна із його прямокутним, ламаним звуком. Присутня чіпка мелодіка і здорова драма.
Втім, на цей марафон кількість плюсів виглядає скоріше паліативною допомогою. Бо інфлюенс Лопатіна передбачувано тягнеться через всю трилогію, тож не дивує. Монструозність і жанрова одноманітність релізу також нічим не виправдана і дуже засмучує, особливо після
Dawn FM, де все було по ділу й підтягнуто.
Загалом,
Hurry Up Tomorrow більше схожий на безкінечну синтезаторну мастурбацію, ніж на чудовий фінал для монікера
Абеля Тесфайе. Треба знати, коли зупинятися.
Замість пісні - трейлер фільму по альбому, який вийде у травні.
https://www.youtube.com/watch?v=e2PsmMlSP5s