Новий альбом
Леді Гагі має максимально влучну назву.
Mayhem - це дійсно хаос. Місцями поважно смалить, місцями витискає сльозу, місцями пропонує якісні танцюлькі. Це якщо говорити відсторонено.
Якщо більш предметно, то місцевий хаос дійсно хороший з точки зору того як пісні зроблені. Але от з точки зору наповнення самих пісень є одна, але важлива похибка. Треки наповненні різноманітними референсами. Деякі з них доволі дотепні, деякі - занадто прямолінійні. Як-от в треці
The Beast. Він починається і у мене виникає одразу думка: "Це що, такий примітивний семпл
Філа Коллінза?"
Загалом, тут є 80ті, менше 90х, ще менше, але є -
Леді Гаги, яку полюбили ще на початку її кар'єри з The Fame. І це ніби добре, бо
Mayhem дійсно різнобарвний і полігональний. Але у цих якостях йому трошки бракує стриманості. Бажання зачепити усе вбиває фокус. Мозок просто не встигає за щось одне вхопитися і розповзається у різні боки.
Інша проблема
Mayhem - структура. Перша половина дійсно пробивна. Її запалу в цілому вистачає до кінця. Проте усе позитивне ставлення щодо неї у другій частині швидко вивітрюється, бо друга частина різко гальмує увесь рух, а наївність у текстах відштовхує. Також квантовий стрибок від двіжа до ліричного настрою краще не робить.
Коротше, у
Mayhem є що слухати. Але вибірково, бо хаос у
Леді Гагі не сильно вийшло підкорити.
https://www.youtube.com/watch?v=xWS0aRqzP6E
