#хвилинкадизайнераДрузі, вітаю вас!
Маю невеличку паузу з продукуванням текстового контенту, адже на всіх парах працюю над курсом з UX/UI дизайну для початківців у школі Alpaca. Цей курс я записую оффлайн і доходжу висновку, що немає кращого формату, аніж працювати з наявною аудиторію, яку бачиш, чуєш і відчуваєш.
Але мій сьогодняшній пост не про курс і не про вчительську долю.
Сьогодні пропоную поговорити про одну з найпоширеніших проблем, які суттєво погіршують загальний користувацький досвід.
Як дизайнери, ми боремося за увагу користувачів на кожному міліметрі екрана та прагнемо використати доступне місце максимально ефективно. Ми пропонуємо ще більше можливостей і водночас хочемо досягнути максимального рівня доступності та легкості виявлення (discoverability) інформації та фіч. Тож, по ідеї, ми маємо підходити максимально уважно до кожної секунди, яку користувач проводить у межах нашого продукту.
Ще не так давно завантаження контенту мало відбуватися в межах часу до 3 секунд. Наразі цей час став ще меншим (хто знає, які зараз best practacies щодо цього показника, дайте знати в коменті). Й ось настає той момент, коли система вантажиться і на це йдуть ті самі дорогоцінні секунди, в яких користувач втрачає свою активну роль. А реальність жорстка — інколи мова може йти навіть про хвилини очікування.
Нещодавно я намагався купити квитки на футбол на одному з агрегаторів. Час очікування завантаження даних (при цілком адекватному інеті) склав півтори хвилини. Інший кейс у той самий день — відкриття сторінки магазину PlayStation. Час очікування склав майже 3 хвилини. В обох випадках, усе що комунікували системи, поки я сидів і дивився в екран — «Можливо, щось та й відбувається», бо робили вони це виключно анімацією свого логотипа. Жодного прогрес-бару, чи якихось динамічних повідомлень, бодай чогось, що тримало б руку на моєму пульсі.
Коротко кажучи, чомусь ми доволі байдуже підходимо до дизайну тієї частини користувацького досвіду, де користувач має чекати результатів. І така неуважність, чи-то навіть байдужість, спостерігається навіть у таких «гігантах», як цифровий магазин ігор PlayStation.
Немає нічого гіршого в сучасному, буремному та швидкоплинному житті, аніж чекати. Що можна зробити, і як «правильно» дизайнити такі моменти? Бо, очевидно, дизайнити їх треба, адже якщо система потребує часу для завантаження, ми маємо «зайняти» користувача й надати йому/їй відчуття контролю.
Це можуть динамічні повідомлення, аби не переривати розмову з користувачем: цінні поради, розважальний контент (пригадайте динозавра, з яким можна було погратися в Google, навіть за умови зникнення підключення до мережі). Ось простий, але гарний приклад заповнення часу очікування від Duolingo: система показує лоадер, але також надає поради, що змінюються під час очікування. Необхідно також комунікувати й потенційні проблеми. Наприклад, якщо час завантаження перевищує певну позначку, звернути увагу на можливу відсутність підключення.
Резюмуючи: пам’ятайте, що коли користувач не має нічого робити, це не означає, що вам теж можна скласти лапки та обмежитися анімацією логотипчика 🙂
Друзі, бажаю гарного завершення тижня!
P.S. Компанія
Global Saving Group шукає синьйора або синьйору дизайнера (8+ років досвіду) для роботи над продуктом (робота можлива з Іспанії, Франції та Німеччини), та мідла з краплиною технічного бекграунда (html/css переважно) для роботи над дизайн-системами (Великобританія, Іспанія, або Німеччина). Якщо цікаво — стукайтеся, буду рефералити 😉