Ейдос

Ми живемо в епоху домінування коротких форм. А я — та сама баба Яга, яка проти. І навіть телеграм канал в мене насичений текстами в кілька свайпів. І це тому, що мені не байдуже!

Ми з моїми редакторами готуємо до друку книгу «Емоційний цифровий дизайн». Вона пройшла кілька раундів фідбеку від бета-рідерів і мені здається, що тепер я знаю все про те, як догодити: собі, видавництву, редактору, бета-рідерам, ринку… Це жесть 😀 Але цей пошук компромісів між різними інтересами — це нормальний процес, що завжди був частиною роботи. Дизайнерської зокрема.

Проте, що мене від початку й до кінця напинало, так це коментарі на кшталт: «Книга використовує складні оберти й мені потрібно було кілька разів глянути в словник». Це подається як мінус. Тобто людина зазирає в словник, насичує свій словниковий запас, поліпшує навички володіння мовою, читаючи пізнавальний та фановий текст і жаліється на те, яке життя бентежне!

Або інший тип коментарів: «Ви могли б сказати це простіше. Весь параграф можна замінити одним реченням». Можна! Але саме завдяки тому, що в параграфі є метафори та цікаві о́брази, читач точно знатиме та пам’ятатиме, що таке гештальт і чому це важливо в дизайнерській практиці.

Усе довкола кричить: «Будь простіше, скороти, дай результат швидше»! Телеграм канали — яскравий приклад. Наш ефір забитий уривками, короткими постами, заголовками без контексту та підбірками на кшталт «10 кроків, щоб стати супермега». Але це все інформаційні снеки. Вони швидко з’їдаються і так само швидко забуваються.

Проблема в тому, що такі снеки не дають насичення. В такому контенті немає жодної глибини. Вони не пояснюють процесу, не будують зв’язків між фактами, не дають цілісної картини. Це як дивитися на світ через щілину замка, замість того, щоби відчинити двері й побачити все.

Короткі тексти обіцяють зекономити час, але насправді вони його крадуть. Бо замість того, щоб одного разу зануритись у якісний лонгрід чи книгу, дістати справжнє розуміння та відкрити сенси, ми ковзаємо поверхнею. І врешті-решт марнуємо ще більше часу, коли однаково доводиться повертатися до теми, аби зрозуміти все як треба.

Лонгріди дають контекст, розкладають тему на складники й допомагають побачити як і чому. Саме з таких текстів ми виносимо щось справді цінне: нові ідеї, розуміння складних концепцій, відчуття зв’язків між речами.

Контент може бути надихаючим. Він може змушувати думати, відчувати, відкривати нове. Якщо короткі форми — це снеки, то лонгріди це повноцінна вечеря. Тож, друзі, читаємо, занурюємося, смакуємо 😋

#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Ви коли-небудь намагалися намалювати велосипед по пам’яті? Якщо ні, обов’язково спробуйте. І якщо вам раніше не доводилося багато малювати велосипеди, то б’юся об заклад, що у вас вийде поганенько 😁

І якщо результат все-таки не дуже, то не поспішайте засмучуватися. Людині важко намалювати велосипед по пам’яті через ілюзію знання. Це коли ми думаємо, що добре знаємо щось просте та знайоме, але насправді не можемо правильно відтворити його деталі.

Чому так відбувається?

1️⃣ Поверхневе кодування
Наш мозок не зберігає всю інформацію про об’єкти, які ми часто бачимо. Він запам’ятовує лише загальні обриси, спрощену модель — колеса, раму, кермо. Але точне розташування ланцюга, як кріпляться педалі чи як саме побудована рама — це вже складніше.

2️⃣ Фрагментоване сприйняття
Ми зазвичай бачимо велосипед частинами: зверху, збоку, під кутом, іноді лише колесо чи кермо. Але рідко концентруємось на всій конструкції одразу. У пам’яті це залишається у вигляді окремих шматків, які важко скласти в єдину схему.

3️⃣ Автоматизація процесів
Коли ми їздимо на велосипеді, ми не аналізуємо, як він працює — просто крутимо педалі. Наш мозок «делегує» управління підсвідомим процесам, тому ми можемо чудово їздити, але не розуміти механіку велосипеда настільки добре, щоби відтворити її в малюнку.

4️⃣ Концептуальне спрощення
Мозок любить шаблони. Він не тримає в пам’яті всі деталі предметів, а зберігає спрощену концепцію. Саме тому, коли люди малюють велосипед, часто виходять абсурдні конструкції — з ланцюгом, який нікуди не веде, або рамами, які не з’єднують колеса.

Експерименти
Італійський дизайнер Gianluca Gimini провів експеримент, де просив людей намалювати велосипед. Потім він робив із цих малюнків 3D моделі. Результати були катастрофічні — більшість з цих велосипедів фізично непридатні для їзди, що доводить усе вищезазначене, але це дуже фаново розглядати! 😄

P.S. Мої дуже добрі друзі шукають UX/UI дизайнера на фріланс проект. Робота на стартап у сфері маркетингу — розробка веб-застосунка для запуску та менеджменту рекламних кампаній в соцмережах. Є первинні драфти та розуміння функцій в MVP. За деталями пишіть в особисті.

​​#дизмат

Мені здається, що на кожному дизайнері, хай він креативний графічний дизайнер, творець логотипів і брендів, або ж суворий і системний дизайнер продуктів, але на нас усіх завжди висить тягар. І цей тягар — любов до нестандартних, красивих і інколи дуже непрактичних речей. І я не виняток 😅

Ось, наприклад, уявіть годинник, який показує час… Удвічі повільніше. Це проєкт дизайнера й годинникаря Скотта Тріфта під назвою Today. Ідея проста і водночас геніальна: цей годинник робить лише один оберт за 24 години, даючи змогу по-іншому подивитися на свій день. Полудень і опівніч тут розділяють не сухі цифри, а м’який градієнт кольорів горизонту на світанку, вдень, на заході сонця та вночі.
Цей годинник — це не про «встигнути за дедлайном», а про те, щоб відчути час, як цілий спектр моментів.

«Життя з Today безповоротно змінює ваше сприйняття часу», — каже Скотт. І такий спокійний і філософський підхід до часу дуже надихає. Це такий годинник, який хочеться мати в себе й не для того, аби встигнути більше, а щоби пам’ятати, що день може бути не тільки про перегони та гонитву, а про можливість плавного та спокійного руху.

Як вам такий концепт?

​​#хвилинкадизайнера

Вітаю вас, товариство!

Любите ліпити сніговиків, як випадає така нагода? Я — обожнюю!

Вочевидь їх також обожнює Боб Екштейн — карикатурист, ілюстратор, письменник і дослідник. Він живе та працює в Нью-Йорку й відомий своїми ілюстраціями для The New Yorker, а також кількома книгами, одна з яких і привернула мою увагу — «Історія сніговика». Ця робота зробила його, можливо, єдиним у світі дослідником сніговиків, їхнього культурного та дизайн-різномаїття.

Екштейн намагався з’ясувати: хто, де й коли зліпив першого сніговика чи снігову бабу. Його дослідження вивели його на перше задокументоване народження сніговика у XIV столітті, але також він пересвідчився, що прагнення людини ліпити фігури зі снігу, сягає корінням прадавніх сторінок історії.

Уявіть собі розмаїття дизайнів сніговиків у ті далекі часи: зима, з її великою кількістю снігу і хвилинами відпочинку після вдалого полювання… Напевно, рай для творчості, га? 😀

Сніговики нагадують тезу, що кожна людина в певні моменти життя стає дизайнером. Погортайте ось цю фотоколекцію, аби в цьому пересвідчитися та дістати порцію естетичного задоволення.

#хвилинкадизайнера

Чи завжди консистентність необхідна в дизайні?

Яка ж насправді драматична битва розгортається завжди й усюди, коли ми, дизайнери, починаємо говорити про консистентність! Ми готові битися за неї до крові! Але інші наші колеги далеко не завжди поділяють нашу пристрасть 🙂

Зараз я працюю в дуже великій компанії. У нас кілька продуктів, кожен із яких представлений на різних ринках під певними брендами. Дизайн-система вже давно не могла поратися з усіма запитами й таким навантаженням і тому перетворилася більше на UI кіт з атомами та молекулами. А далі вже дизайнери в командах мають самостійно створювати організми та патерни, нашаровуючи на свої інтерфейси ще й елементи окремих брендів. Коротко кажучи — хаос. І щодня хтось із дизайнерів каже про те, що нам потрібна революція: «Ми маємо зупинити наступ хаосу і привести всі інтерфейси до консистентного вигляду»!

Я завжди був переконаним прихильником консистентності в дизайні, обстоюючи ідею єдності всього в цифровій екосистемі компанії. Але потім я зрозумів, що є певна межа, до якої підтримка консистентності взагалі можлива. Наприклад, коли продуктів стає декілька, брендів, у які вони запаковані багато, і все це обслуговується різними командами у віддалених куточках світу. Дизайнерам все одно дуже хочеться поєднати все за підручником, але це просто неможливо зробити, якщо масштаб вже настільки великий. І якщо за цим прагненням не стоїть ніякої реальної цінності для користувача або бізнесу, навіщо тоді вона?

І, можливо, це окей? Важливо те, що користувачі все одно можуть розв’язувати свої задачі. Сліпе прагнення робити завжди й усюди однаково може часом придушити креативність і гнучкість дизайнерів, що в кінцевому підсумку тільки погіршить користувацький досвід.

Консистентність — це все-таки рекомендація, а не догма. Аби дізнатися більше про підхід до консистентності в дизайні, пропоную вам ще додатково ознайомитися із цією чудовою статею, що й додала мені впевненості, що консистеність не завжди mist-have — Consistency in UX/UI Design: Nice to Have, Not a Must-Have.

Що думаєте стосовно цього та які у вас стосунки з консистентністю? 🧐

​​#хвилинкадизайнера

Товариство, вітаю вас! 🤗

За минулих часів початок нового року для мене був завжди сповнений свіжої енергії, прагненнями нових звершень. Але останні пару років світ котиться в якусь невідому мені прірву. І з неї йде лячний холод і сморід, а падіння все пришвидшується і пришвидшується… Тож про свіжість говорити не доводиться, лише тривожність усе наростає. Або це вже старість просто дається взнаки 😁

Сьогодні був мій перший робочий день після відпустки і трудова реальність також мене не порадувала. Я провів незліченні години на дзвінках, де багато-багато разів розповів, як я нічого не робив у відпустці, намагався виспатися, нарешті завершити Assassin’s Creed Origins та Kingdom Come: Deliverance (не встиг). Ніц особливо корисного за сьогодні я не зробив (не встиг).

Можна було б зіпхнути все це на те, що люди повертаються з відпусток і це такий собі «розігрів». Але ніт, цю тенденцію до зневаги власного часу та часу іншого я спостерігаю в усіх великих компаніях, у яких доводилося працювати. Кількість зайвих, неефективних дзвінків та вбитих годин — захмарна.

У стартапах навпаки — часу завжди мало, його бракує навіть на важливе! Але так склалося, що я не так багато працював саме зі стартапами, а ось великі корпорації — це моє ріднесеньке. Більшість розмов і дзвінків могли б бути короткими імейлами або повідомленнями у Slack. Ну, ви й без мене знаєте всі ці меми. Це просто ритуали. Просто корпоративні звички.

Мене це дуже вкурвлює! І я вирішив поекспериментувати з пошуком розв’язання цієї проблеми.

Ще минулого року я почав користуватися функцією Canvas у Slack. Як раптом, хто не чув, то по своїй суті, це можливість створювати сторінки з потрібним вам контентом, що прив’язуються до каналів або до персональних чатів. І контент на цих сторінках може легко редагувати кожен зі співрозмовників чатy, або будь-хто з каналу.

Раніше я шерив окремі документи перед дзвінками, які інші забували прочитати/оновити; писав адженду в календарі і просив інших робити те саме, на що всі успішно забивали; намагався створити привабливі та цікаві шаблони в Notion, що теж працювало доти, доки мало ефект новинки тощо. Якимось дивом Canvas у Slack почав працювати для всіх і поки що політ нормальний!

Ми проводимо дуже багато робочого часу саме в спілкуванні з колегами в Slack, тож наявність документів прямо в чаті з людиною, чи на каналі — це дуже зручно. Це створює певний фреймінг контексту: «Ось канал на тему, ось люди, з якими я буду це обговорювати, а ось, що саме ми маємо обговорити. Треба додати ще оце, що мене турбує»! Виходить менше зайвих рухів, не треба тримати купу табів у браузері, чи пригадувати де що лежить.

Подивимося чи зможу я створити нові правила гри щодо економії та поваги до часу. Можливо, це перший крок до нової методології ефективної віддаленої комунікації! Або ж я швиденько потраплю на килим до HR 😅

А тепер питання до тих, у кого є час і настрій допомогти мені з новою статтею, над якою я працюю. Розкажіть, що саме вас найбільше бісить у вашій дизайнерській роботі? 🙂

​​#хвилинкадизайнера

Друзі, я вітаю вас із прийдешніми святами! 🎅

«Ейдос» іде у відпустку до середини січня і деякий час на каналі буде затишшя. Але я повернуся до вас (а, можливо, навіть і не сам!) з новими дописами, думками та статтями.

І хоча останні роки демонструють абсурдність будування планів, я однаково маю багато ідей щодо розвитку своїх блогів, зокрема, й цього каналу, але також і мого блогу на Substack (і якщо ви досі не підписані, я запрошую вас це зробити, адже там і щоквартальна розсилка, яка стане щомісячною в новому році, і буде ще більше цікавих матеріалів). Адже ділитися знаннями, робити внесок у навчання молодих дизайнерів, допомогати вам робити цей світ краще — моя основна місія.

Я сподіваюся, що упродовж цього року, ви знаходили щось корисне й цікаве для себе в моїх дописах. І що попри всі негаразди та всі разючі зміни, які відбуваються у світі та в нашій сфері зокрема, ви знаходили сили читати, вчитися і ставати краще.

Й аби ще ще ліпше підготувати вас до змін і заразом зробити й цей пост корисним, я хочу поділитися з вами статтею з Forbes про те, як Rufus AI від Amazon змінює (вже змінив!) патерни пошуку, замовлення товарів і інтернет шопінг загалом.

Я бажаю вам успіхів у Новому році! 🍾 Зустрінемося!

​​#хвилинкадизайнера

Товариство, вітаю вас!

Отже, обіцяні кількома постами раніше думки про те, що треба робити дизайнеру в команді/компанії, аби бути, як мінімум почутим, а як максимум — діставати вплив на бізнес-рішення та стратегії подальшого розвитку продукту.

На ці роздуми мене наштовхнув інший допис, що належить Вові Сафонову, який він опублікував на своєму Substack. І до речі, я дуже радію, що все дедалі більше людей, які продукують контент, обирають цю платформу! Це означає, що чим далі, тим більше сенсу завести там обліковий запис і підписатися, зокрема, і на мій блог! 😉

У своєму дописі Вова зі швидкістю буревію проходиться відомою проблемою, коли дизайнер продукту, який має начебто допомагати вести бізнес і компанію до світлого майбутнього, проте перетворюється на сервіс функцію, що забезпечує естетику, або ж на двигун пікселів. Зрештою, він/вона просто потопає в закритті запитів і погодженні рішень. Також стисло, але по суті Вова розповідає, чому так відбувається, а також які це має наслідки. Повністю допис Вови тут.

Далі Вова фантазує на тему, що із цим робити, як не допустити чи виправити таку ситуацію. Й ось тут мені захотілося суттєво доповнити його пост, зробити його більш практичним і надати конкретні приклади з практики. Що означає «розмовляти мовою бізнесу» і як це виглядає насправді? Що треба знати, аби переконати основних стейкхолдерів у власних рішеннях? Як, зрештою, дістати довіру керівництва? Про все це й більше за посиланням.

​​#хвилинкадизайнера

Коли стресу стає забагато, я відкриваю Steam і шукаю спокій у комп’ютерних іграх. Немає нічого краще, аніж загубитися в цих вигаданих світах, забути про реальність і так відпочити. Власне, я й сам люблю створювати такі світи! Саме з комп’ютерних ігор почався мій шлях дизайнера багацько років тому, коли я робив графічні моди для стратегії Europa Universalis.

Я завжди фанатів саме від стратегій. Counter-Strike була чи не єдиною стрілялкою, в яку я грав у дитинстві, бо в неї грали усі друзі й це була певна частина соціалізації. Попри це я чудово розумію, який внесок робить S.T.A.L.K.E.R. 2 в українську культуру та нашу впізнаваність. І з огляду на те, що я бачив до цього моменту, це дійсно новий колос українського геймдева. Шалений успіх цієї гри, можливо, навіть вагоміший для нас за того Оскара, що здобула стрічка «20 днів у Маріуполі».

Шкода, що саме війна, а не якісь позитивні зрушення, дали такий потужний поштовх українській культурі. І ігровій індустрії, зокрема. І тут є ще й інші історії, які не стали такими медійними, як S.T.A.L.K.E.R. 2, а проте заслуговують на увагу не меншу!

Наприклад, я вже другий місяць граю в стратегію українського виробництва — «Острів». І моя щелепа досі бовтається десь внизу й ніяк не може встати на місце.

Це економічна, містобудівна стратегія, де ви будуєте українське місто у XVIII сторіччі. Це гра, яка навіть у своїй альфа-версії перевершує за якістю більшість аналогів, у які я грав останнім часом. А щелепа моя загубилася остаточно, бо виявилося, що цю гру багато років створювала одна людина — Євген із Харкова. Зараз, я так розумію, пан Євген уже має якусь невеличку команду, але все-таки здебільшого гра була зроблена саме однією людиною, у вільний від роботи час.

Тут у нас і чудова якість графіки, прекрасна фізика, неймовірно цікаві ланцюги економічного виробництва та занурення в унікальну атмосферу української культури Нового часу — усе це про «Острів».

І якщо ви любите відпочивати граючи в компʼютерні стратегії — я зі щирого серця рекомендую вам цю гру. І ні, мені не платили за рекламу 😁 Просто, це справді шедевр, про який треба знати та в який обовʼязково треба пограти. А якщо ви дизайнер, то й поготів, адже ця гра є прекрасним джерелом натхнення та розвитку візуального досвіду.

Наприклад, я так надихнувся нею, що вирішив зробити вебсторінку гри. Нічого особливого насправді й це більше, як оновлення того, що є «на проді». Просто, схоже, що сайтом ніхто не займається і він дуже давно не оновлювався, тож я й «погрався» ще й так 😊

​​Найбажаніше завдання для вебдизайнера? Звісно, може бути перелік, але: «Зроби нам дизайн 404-ої сторінки!» — точно буде однією з таких. Сторінка із 404 помилкою, вона ж: «Ой, мамочки, щось пішло не так». Це як прийти в державну установу, здавалося б із простим запитом, а тебе все кудись надсилають назад із словами: «Ні, у нас тут такого немає», або ж «В нас обідня перерва!».

Проте більшість власників сайтів згадує про цю сторінку лише через рік-два, коли аудит показує, що саме вона має більше трафіку, ніж сторінка «Контакти».

Тож, якщо у вас досі стандартна 404, настав час це виправити. Бо інакше ця сторінка більше працює на конкурентів, ніж на вас. А якщо не знаєте, з чого почати, чи вам потрібне натхнення, то можу порадити канал «404 | сторінку не знайдено», з великою колекцією цікавих та яскравих рішень для 404.

Товариство, вітаю вас!

Сьогодні хочу поділитися з вами деякими прекрасними можливостями.

I

Почну з того, що любий моєму серцю медіапроект The Ukrainians шукає в команду веб-дизайнера/ку.

Я пропущу частину, у якій розповідаю про чудових людей, які там працюють і з якими я особисто знайомий, і про те, що це насправді мрія потрапити в таку команду… Перейду до справді унікальних явищ, які вам зрезонують:

⭐ Це медіа не належить жодним політичним силам чи окремим олігархам. The Ukrainians існують на гроші своїх читачів.
⭐ Тут немає клікбейту, кліпового мислення, лендінгів, статей та новин написаних, аби лише був трафік. Один із проектів The Ukrainians — The Reporters, наприклад, це про художній репортаж, про довге та вдумливе читання. Філософія та підхід до роботи в цього видання дуже відрізняється від усіх інших.
⭐ Це одне з єдиних українських медіа, яке не розганяє зрад, а націлене на висвітлення історій звичайних людей і на допомогу країні позитивно змінюватися.
⭐ Це робота, де ви прокидаєтеся зранку і знаєте, що буде важко, але також те, що ви робите щось дійсно важливе для суспільства.

Тож, якщо ви є вебдизайнером/кою і шукаєте роботу, я вас заохочую податися на цю вакансію.

II

Друга можливість! Єгор Сохань, Head of Design в компанії QArea, проведе вебінар для дизайнерів, розробників, тестувальників та менеджерів на тему: «Ефективна взаємодія дизайнерів, Dev та QA». Він розкаже про те, що робити, аби дизайн ефективніше втілювався в код, а також про те, як дизайнеру ефективно комунікувати з іншими.

А тепер найприємніше — реєстрація на цю подію за донат на ЗСУ від 100 грн.

#хвилинкадизайнера

Common Region, Continuity, von Restorff Effect, Principle of Least Effort? Вам знайомі ці закони та принципи?

Так багато тем, вартих уваги й так мало на все часу! Але принаймні ті, хто прочитав першу частину Improving The Mobile UI на моєму Substack, нарешті, зможуть ознайомитися з продовженням! Друга частина вже опублікована й у ній я покроково розповідаю та показую, як вищезазначені (й не тільки) принципи використовуються в UI дизайні на практиці, як підсилити своє дизайнерське відчуття ґрунтовною теорією та робити універсальний та естетичний UI.

За пару днів повернуся до вас із новим дописом, у якому поговоримо про те, що треба робити дизайнеру в команді/компанії, аби бути як мінімум почутим, а як максимум — діставати вплив на бізнес-рішення та стратегії подальшого розвитку продукту.

Друзі, вітаю вас!

Сьогодні в мене суперважливе повідомлення!

Моя книга Emotional Digital Design надійшла в перепродаж на сайті видавництва Manning. І сьогодні її можна купити зі знижкою 45%.

Ви одразу дістаєте доступ до перших кількох глав за спеціальною програмою видавця, що називається MEAP (Manning Early Access Program), а вже наступного місяця вам стане доступною і повна версія. Книгу також можна передзамовити в друкованому форматі.

Про що книга?

На ранніх етапах своєї кар’єри дизайнера та продовжуючи навчання з напрямку психології, я намагався зрозуміти, як застосувати всі правила, закони та принципи в роботі саме над цифровими продуктами. Багато чудових книг, які намагалися об’єднати ці площини, траплялось на моєму шляху: той самий Дон Норман зі своїми працями про дизайн звичних речей, або ж Laws of UX Джона Яблонського (моя настільна книга), чи 100 Things Every Designer Should Know About People Сюзан Вейншенк… Але мені також здавалося, що кожній з них завжди бракувало чогось: практичності, доцільності, гарного стилю тощо.

З роками в професії, подальшому вивченню психології та набуттям досвіду в літературній діяльності, я вирішив, що зможу зробити сучасний посібник із психології для цифрових дизайнерів. Такий, що буде не просто збіркою правил, чи абстрактною та неохопною рефлексією. Легкий. Цікавий. Практичний. Інколи, навіть, розважальний.

Моя місія була проста: зробити так, аби читач не проходив мій багаторічний шлях, а зміг здобути усі необхідні знання, куди швидше та легше.

У цій книзі я розповідаю та показую, як використовувати перевірені принципи психології для створення позитивних емоційних вражень у користувачів. Вона наповнена візуальними матеріалами, містить практичні приклади, скриншоти та аналіз реальних продуктів і вправи — від оптимізації мобільних додатків до вдосконалення власного дизайнерського бачення (надивленості). Ви дізнаєтеся, як гештальтпсихологія керує людським сприйняттям, як використовувати біхевіоральну психологію для покращення UI/UX, і як когнітивна психологія може допомогти вам створювати цифрові продукти, перед якими користувачі не зможуть встояти. А ще буде про етику в дизайні, емпатію (коли вона корисна, а коли працює проти вас) і ще багато інших цікавих тем.

Більше інформації про книгу та можливість замовити на сторінці за посиланням.

Це був величезний проект, над яким я працював півтора року й тепер я радий представити його вам. І найбільшою радістю для мене буде побачити вас серед її читачів!

P.S. Книга написана англійською мовою. Українського перекладу поки що не заплановано, але хто знає, як повернеться доля 🙂

І так, обкладинка — жесть, знаю 😁 Але у видавця такий стиль для всіх книг і із цим нічого не поробиш.

#хвилинкадизайнера

«Ніхто не правий. Ніхто не експерт. Усе розсудять метрики».

Так описує сьогоденну дійсність і підхід багатьох UI/UX дизайнерів Стас Говорухін, у його інтерв’ю для «Звукопису українського дизайну» від SKVOT. Стас уже доволі відомий в українських дизайнерських колах спеціаліст. Він працював у Miro, Uklon, тепер в Djinni. Він створив менторську платформу для Projector і сучасний український цифровий дизайн уже багато чим завдячує цьому хлопу.

«І оця вся продуктова історія, аналітична, вона ж не виправдовує хріновий дизайн», — зауважує ведучий.

Так! Так і ще раз так! Жодні A/B тести, які показують, що одна версія працює краще за іншу, або користувацькі тести, які демонструють, що користувачі таки можуть пройти флоу та виконати поставлені завдання, не скасовують того факту, що дизайн може бути відвертим лайном! За якістю, за емоційністю, за естетикою.

Мені дуже зрезонували деякі частини цього інтерв’ю. Якщо не підписані, то дуже раджу, це неймовірно гідний контент, хоча на 90 % з трохи іншого світу (реклама, брендинг, комунікації), але інші 10 % — формують запрошені дизайнери із цифрової індустрії.

P.S. І ні, це не нативна реклама й зі Стасом я не знайомий 😁

#хвилинкадизайнера

Дизайнерські новини.

Фідбек користувачів щодо нового UI у Figma і нових плавучих панелей зокрема, був настільки безжальний, що Figma вирішила зробити відкат. І анонсувала це таким жартівливим відео.

У мене декілька Figma-аккаунтів і лише на основному (робочому) я встиг «насолодитися» цими панельками. Але в мене горіло не стільки через це нераціональне використання місця, скільки від зміни розташування основної панелі інструментів. Це такий жорсткий удар по звичках та м’язовій пам’яті! І це так і залишиться…

З 10-го жовтня всі користувачі отримують новий інтерфейс. Тим, хто ще не встиг його побачити і звикнути до нього, пропоную запасатися корвалолом та антизлобином.

#хвилинкадизайнера

Товариство, вітаю вас!

Вже деякий час, як я повернувся і до свого блогу Eidos на Substack. Позаминулого тижня я запустив нову розсилку з усілякими цікавостями, а кілька днів тому розпочав нову серію статей — Improving The Mobile UI. У кількох публікаціях я показую процес створення інтерфейсу мобільного застосунку та покроково розповідаю, як зробити із першої чернетки цукерочку.

Такий навчальний контент є фішечкою тамтешнього блогу й користуючись нагодою, запрошую вас підписатися на нього, аби отримувати ще більше корисної та цікавої інформації!

І аби ще більше заохотити вас до цього, то я радо подарую підписку на платний контент тим 20-ти, хто першим підпишеться на Substack, починаючи з прямо зараз 🤗

​​Друзі, вітаю вас!

Знаю, знаю, ми з вами тут говоримо про дизайн цифрових продуктів, але в моєму житті сталася (а правильніше сказати відбувається прямо зараз!) велика подія, якою я просто не можу поділитися з вами.

Наступного місяця на полицях українських книгарень зʼявиться моя книжка «Пригоди дракона Вогника». Це історія в стилі фентезі/стімпанк для дітей віком від 6 до 10 років.

Вогник — червоний, або ж вогняний дракон, що живе в Дракогорі, разом із мамою і татом. Він читає багато книжок, цікавиться технікою і наукою та мріє стати вченим і винахідником. У цих трьох історіях Вогник переживе карколомні пригоди, завдяки яким відкриє, що одних лише знань недостатньо, аби подолати страх, зберегти друзів та перемогти зло.

Книжка оформлена ілюстраціями чудової Оксани Бабич, випускниці київської академії ім. Сальвадора Далі. Оксана наразі продовжує своє навчання в Данії та працювала над книжкою у вільний час із космічною швидкістю та якістю. Нижче ви побачите кілька її робіт із книжки.

Зараз на сайті видавництва відкрито передзамовлення і її можна придбати зі знижкою. Дуже сподіваюсь, побачити вас, чи ваших дітей, чи ваших племінників, чи дітей ваших друзів тощо 😁 серед читачів і слухачів!

​​#хвилинкадизайнера

Річ у тім, що компанії часто обирають найняти дизайнера, який є не найкращим, а який несе із собою найменший ризик для бізнесу.

Одна з речей, яку я зрозумів нещодавно після чергового раунду пошуку та наймання дизайнера, це те, що неможливо побачити повну картину досвіду за портфоліо та одногодинним дзвінком із кандидатом.

Портфоліо та інтерв’ю дають лише поверхневе уявлення про спеціаліста. Тож, що мені робити та як прийняти зважене рішення за таких умов?

У кожного інтерв’юера є певний список чек боксів. І в конкурентній боротьбі перемагає не той дизайнер, який може здатися суперзіркою за портфоліо, багатьма роками роботи, а той, хто найшвидше та найефективніше ставить галочки в цих самих чек боксах. А чек бокси ці зазвичай подаються в питаннях на кшталт: «Опишіть ситуацію, в якій ваш дизайн мав потенційний ризик для бізнесу, і як ви це вирішили?».

Тому, наприклад, якщо дизайнер провів багато часу в розробці ігор, його не особливо хочуть брати у фінтех, а й собі все ніяк не можу заскочити в омріяний eHealth, бо за майже 15 років діяльності працював здебільшого у B2B SaaS продуктах.

Тому кандидатам потрібно акцентуватися не стільки на юзабіліті, естетичності інтерфейсів, а на впливі дизайну на бізнес. Доволі часто, ми кажемо, що дизайнер є вирішувачем проблем. І це правильно й добре. Однак, ми занадто багато концентруємося на дослідженнях користувачів та розв’язанні їхніх проблем. Це теж круто і є частиною роботи, але це може бути ризиковано для бізнесу, адже йому не так важить, наскільки щасливі були ваші користувачі в попередніх компаніях, а наскільки ефективно ваші рішення та дизайн відкривали гаманці цих самих користувачів.

Висновок: замість макетів «до» й «після» з назвою проекту: «Дизайн сторінки додаткових фіч для фінтех-компанії», зосередьте уваги на бізнес-метриках «до» й «після» і називайте проекти накшталт: Підвищення конверсії з 2 % до 24 % при придбанні додаткових фіч у фінтех продукті».

Це трохи вступає супереч тому, чого дизайнерів вчать у школах та на курсах, але ж реальна практика часто відрізняється від теорії.

Друзі, усім привіт!

Серед українських дизайнерів-блогерів, які активно ведуть свої телеграм-канали, відбувалася невеличка колаборація — ми вирішили розмістити в себе (безплатно й «без яких би то ні було») підбірку всіх цих самих каналів! Цей список вартує того, аби його зберегти, переглянути кожен і знайти щось, що буде цікаво саме вам 🤗

🇺🇦 Українські дизайнери створили підбірку Telegram каналів для UX/UI, Web, Graphic, Motion, Brand, Product designer, Art Director, Illustrator👇

✦ Рідне — це галерея веб-дизайну українською мовою. Від фестивальних проєктів до веб-бруталізму — вже зібрали понад 800 сайтів і щодня додаємо нові цікаві роботи.

✦ DezJob | Вакансії — вже більше 5 років допомагає знайти роботу українським дизайнерам! Завжди актуальні вакансії від Junior до Senior рівня для Motion, UX/UI, Web, Graphic, Product designer та ін.

✦ Product Design * Motion in App — найкращі приклади анімацій в застосунках та на сайтах. Туторіали з анімації інтерфейсів та корисні посилання для дизайнерів.

✦ Проста Figma — навчаємо веб-дизайну на простих прикладах та проводимо прямі ефіри з Академією дизайну. Публікуємо вижимки найкориснішої інформації, рекомендуємо плагіни і віджети та розповідаємо як знайти роботу в дизайні.

✦ Marus Design UI/UX — інсайдерські пости з роботи UX/UI дизайнера: користувацькі дослідження, робота над продуктом, книжки та корисні посилання.

✦ референс — найбільший канал з прикладами рекламних креативів для дизайнерів від дизайнерів.

✦ Мам! Я Моушн-Дизайнер — канал про моушн-дизайн. Вивчення After Effects, підбірки натхнення та корисних матеріалів для ваших проектів.

✦ Графічний дизайн — канал з усім, що потрібно для дизайнера: референсами, палітрами, ресурсами, порадами і туторіалами.

✦ Сподобалось — збираю все цікаве з дрібла, біханса та інстаграма.

✦ Design.Hub — кожного дня публікують свіжі новини з дизайну, підбірки референсів для натхнення, корисні ресурси та сервіси, цікаві статті та інтерв'ю.

✦ Litera / шрифти — канал з безкоштовними кириличнми і латинськими шрифтами для комерційного використання!

✦ ArtJobsHub — канал для митців графічного мистецтва та діджитал спеціалістів. Лайф-хаки, вакансії, ресурси та безкоштовні курси для наших читачів.

📂 ЗБЕРЕГТИ ПІДБІРКУ