Пані Вишня

Назар Розлуцький, фаховий історик, нагадав про пацифікацію - фактично каральну акцію польської влади, спрямовані проти українців, що проживали на території відновленої Речі Посполитої. Я б ще додала, що розтиражована, у т.ч. російськими пропагандистами "волинская рєзня" - це наслідок міжвоєнної політики осадництва. Та от тільки політики дружньої нам держави (щиро) на гребені політичних ігрищ дуже люблять витягати з підручників Волинську трагедію, принагідно забуваючи про пацифікацію і осадництво. Глибше копати не будемо, хоча на рубежі ХІХ-ХХ століть на Галичині теж було багато чого інтересного. Наприклад, битва не на життя, а на смерть за український університет та українське представництво у крайовому сеймі.

Але суть не у тому, аби мірятись пісюнами "хто кому більше приніс страждань". Ми не несемо відповідальності за події, які відбулись 100 років тому. І навіть 80 років тому теж. Але якщо хтось вважає, що на "волинському конику" можна в'їхати з правими ідеями до парламенту, то відповідь на це колись дав один (прости Господи) президент: "Ви забили? Забули про це? То я вам трохи напам'ятаю!".

До речі, днями Україна запропонувала Польщі допомогу у боротьбі з наслідками повені. У вигляді сотні рятувальників з обладнанням. Вкрай дефіцитних під час воєнних дій фахівців. Бо тому, хто підставив тобі своє плече, треба помагати у скрутну годину, а не читати історичні лекції.

Учора на презентації книжки про Сергія Кузьмінського згадували такий цікавий епізод.

На Червоній Руті '89 у один із днів фестивалю почали говорити, що зняли Щербицького - символ русифікації. І от після появи цих чуток (чи за кулісами, чи на майданчику - оце вже не скажу) на сцену виходить Сестричка Віка і кричить "Ганьба!" у одноіменній пісні. Яку було написано, до речі, Кузею.

Пісня сама по собі пробирає до мурашок. Можу лише уявити, як її сприймали тоді присутні на фестивалі після повідомлень про Щербицького.