📚 Непозбувний книгочитун

Хай вже буде відгук і піду спать )

Цілком собі уявляю, кому і чому "Шептуха" Тамари Горіха Зерня може зайти (і точно зайде) як в сиру землю.

По-перше, це своєрідний збірний портрет жінок покоління, яким зараз 40-55. Хтось кричатиме "так це ж про мене!". Хтось жалітиме себе. Тут є спеціально відведені місця для поплакати, і такі ж - для посміятися.

Стиль десь такий:

Водій ходив за мною з європротоколом як тінь батька Гамлета

Сиджу сама-самісінька, як дірочка в жопі

Я летіла додому, як корова з колючкою під хвостом

Як для масової книжки цілком ок, щось між Євгенією Кузнєцовою та Люко Дашвар (ближче до другої).

Від Дашвар тут також незрозуміло навіщо додані епізоди типу як дід підстригає онучці нігті секатором до крові, або коти з'їдають померлу хазяйку і виїдають їй очі 😐.

Книжка мені не надто йшла перші 250 сторінок (але й жахливо це не було) - трохи маніпулятивна, надто з надривом, чітко на свою ЦА, але читається легко. Десь як фільм "Збори ОСББ". На таке я ходжу півтори години поржать, під повітряну картоплю, а витрачати 5-6 годин в книжці не надто готова.

Але останні 100 сторінок перевернули всю тему роману з ніг на голову, і я така “Ааа, так он воно що. Ясно”.

Отже, події у книжці охоплюють листопад 2021-го - і до весни 2022-го.

50-річна київська перекладачка пройшла через усі приколи свого покоління: бідне дитинство, такий собі шлюб, ніякої сексуальної освіти, акушерське насилля. За сім'ю трималася, щоб доньку не засмутити. Сама заробила на квартиру й машину, сама підіймала доньку, а чоловік просто був (тут читачки впізнають себе і ревуть).

І ось їй 50, наче ще молода, але вже клімакс. Хто зна, що далі, і скільки ще зможе працювати. І життя якось не склалося. Стрьомно.

Аж тут дістається їй у спадок від баби хата в селі на Сумщині. Плюючи на все, наша героїня їде туди на пару тижнів попрацювати в тиші. А баба була щось типу відьми (шептухою), і в селі всі думають, що онука така ж. Хтось стрьомається, хтось приходить за допомогою.

Ну а далі ви собі можете уявити весь спектр кумедно-сумних ситуацій та стилістику жартів.

Авторка зібрала флеш-рояль тематик, які можуть зачепити аудиторію:

- невдалий шлюб та інертні чоловіки;
- сімейне насилля і чому жінки не йдуть від аб’юзерів;
- російськомовність людей в маршрутках та росйська попса;
- попівська агітація за рашу;
- стереотипи про УПА;
- інертність місцевої влади;
- забобонність людей в селі;
- стосунки дорослої жінки з літньою мамою;
- сексизм у війську;
- занепад українських сел;
- Чорнобильська аварія.

Мене бісили дрібні нелогічності (спочатку в селі зовсім немає покриття, навіть не подзвонити, а потім раптом вона листується з редакторкою по інтернету) і легка дурість героїні (що трохи дивно як для перекладачки). Але ок, це було читабельно.

Але потім справа дійшла до останніх 100 сторінок, тобто повномасштабної війни, і стало ясно, навіщо це написано. Нас закохали в цю хату, село й героїв - усі такі рідні, а тут хуяк - і поганий президент не підготував їх всіх до війни. Вони б може й підготувалися, але ж керівництво держави заспокоювало (підкреслюється кілька разів).

Ну і самі розумієте, що далі стається. (До речі, обережно, в кінці дуже багато тригергих ситуацій, яких ніяк не чекаєш після 250 сторінок легкості й іронії)

Впевнена, що на цю книжку буде багато захоплених відгуків, бо певній категорії людей таке заходить. Ну але вибачте, ні, це не я. Краще б поспала ☹️

#непозбувний_відгук

😐🫢🫣

Бачу, що тут добре заходять книжки про шкідливість цирків з тваринами та контактних зоопарків. Так от, у ВСЛ нещодавно вийшла ще одна дитяча книжка на цю тему. Називається "Велика втеча суриката Оскара” української авторки Рути Галук (це її псевдонім, а книжка дебютна).

Це історія для дітей 6-8 років (і дорослих десь до 105 років) про суриката Оскара який через необережність опиняється у контактному зоопарку. Там він не планує залишатися жодного дня, адже мусить відшукати і врятувати свого брата. Однак втекти із зоопарку непросто — в ньому сувора охорона та багато небезпек.

"Велика втеча суриката Оскара" — це розповідь про справжню дружбу та кумедні перипетії на шляху до здійснення мрії 🥹

168 сторінок, багато тексту, прекрасні ілюстрації Олександра Шатохіна, тверда обкладинка. Купити можна на сайті ВСЛ, або ж в будь-яких книгарнях. Електронка також є.

P.S. До речі, авторка зараз живе в Нью-Йорку і постить в своїй Інсті красивенні фото звідти, а також розповідає про місцеві книгарні та бібліотеки. Гляньте, яка краса, й підписуйтеся 🤗.

пост #направахреклами

Погано уявляла, що побачу в закинутій та розграбований хаті, тому купила все, що треба обов'язково зберігати в холодильнику та готувати на плиті, логічно!

(теж "Шептуха")

Ну да, ну да, не назвеш 🫢

(Це "Шептуха" Тамари Горіха Зерня, почала несподівано читати)

У "Одержимості" Баєтт доволі божеська ціна, як для 750 сторінок.

Вже можна замовити на сайті Темпори, і це навіть не передзамовлення!

У трьох містах України проведуть презентації поетичної збірки Катерини Калитко «Відкритий перелом голосу». Хто тут з Києва, Львова та Вінниці? Приходьте!

Це вірші, написані в темряві. У тій її глибині, де кожен наодинці з собою сумнівається у власній силі, у голосі, у можливості майбутнього.

Це точка найгострішого болю, підважування всього дотеперішнього знання про світ і про себе. Але також це вірші, що рухаються до світла. Бо саме знання про його існування десь зовні, угорі, уможливлює цей поступ.

Це вірші неспокою і росту, вітру й бездомності, пошуку й захисту свого, утоми і впертості. Паростки нового, які затуляєш долонями. Обіцянка світлого врожаю, до якого так хочеться дожити.

Київ: 11 лютого, 19:00
Сенс, Хрещатик, 34
В події, окрім авторки, братиме участь літературний критик Євгеній Стасіневич.
Реєстрація тут.

Вінниця: 13 лютого, 18:30
книгарня «Герої», вул. Миколи Оводова, 17/3
Окрім авторки, також буде літературознавець Олександр Вешелені.
Реєстрація тут

Львів: 20 лютого, 18:30
Книгарня "Vivat", проспект Шевченка, 22
Окрім авторки буде літературознавиця Анастасія Коротка.
Реєстрація тут.

Приходьте, буде цікаво! 🤗

пост #направахреклами

Здаю ідею, як мотивувати себе на суботнє прибирання )

Зібрала позняківських книгочитунів на позачерговий клуб заради "Близькостей", а вона зайшла ну... далеко не всім, прямо скажемо. Хоча середня оцінка вийшла норм - 3,9 (по 5-бальній).

Основні претензії - "нудно", "книжка про все і ні про що". Але дискусія була гаряча 😀

Цитату записала одну:

Зрозуміло, чому вона нам нудна - ми живемо в Україні, у нас надто високі стандарти щодо ненудного життя!

Я від своїх слів не відмовляюся, книжка чудова!!!
*дивиться набурмосено 😑*

В РМ знову ціла гора передзамовлень, ну шо ти з ними зробиш? 😁 Це книжки, які можна купити з 20% знижкою.

З найбільш цікавого:

1) "Ярмарок Суєти" Текерея. Масивний роман на 880 сторінок, з сатирою на безпринципний споживацький світ, де панують облуда, жага наживи й аморальність. Але є й трохи шляхетності, відваги і щирого кохання. Має вийти 1 березня.

2) "Нуль днів" Рут Веа. Ну ми це читаємо, як тільки приїде )

3) "Оповістки з Меекханського прикордоння" Роберта М. Веґнера - перевидання книжок, на які чекали. Культова польська фантастика;

4) "Свекруха" Саллі Гепворт - це я теж чекаю ) Детектив-трилер про свекруху, якій не сподобалася дружина її сина. І тут раптом свекруха помирає. Хто б це міг зробити? 🫢

5) "Угода" Елль Кеннеді - романтична історія про пару студентів, які укладають угоду, що допоможе обом реалізувати свої найбільші бажання 🤫

6) "Одна істинна королева. Книга 2. Зіткана з тіні" Дженніфер Бенкау - продовження романтичного фентезі (перша частина називалася "Коронована зорями");

7) "Усі твої досконалості" Коллін Гувер - роман про пару на межі розлучення;

8) "Місто попелу" Кассандри Клер - друга частина легендарної фентезійної серії;

9) "Її осяйне прокляття" Елізабет Лім - Третя частина зі всесвіту "Шість багряних журавлів". До речі, там ексклюзивна листівка від авторки для українських читачів!

Усі передзамовлення РМ ось тут, якщо що 😉.

пост #направахреклами

Традиційна п'ятнична рубрика. Досить вже працювати 💃

У мене нічого не змінилося, і так буде ще довго 😀. Випробовування Шевчуком триває )

Щоразу дивуюся, чому на мої клуби досі хтось ходить, з таким вибором книжок )

Показуйте )

Гріх сміятися, але ну тут вже важко втриматися, вибач, Таня, з КСД 😭🤣

Обкладинка "Бідолашних створінь" від Книголава. Взяли оригінальну.

Постмодерна історія про лікаря Богвіна Бакстера та його творіння — Беллу Бакстер. Про молоду жінку, у якої мозок немовляти. Про амбітну жінку, яка досягає того, чого хоче.

Ви поринете у фантасмагорію і зʼясовуватимете, де правда, а де вигадка. Можливо, співчуватимете бідолашкам, які втрапили в скруту. Кататиметеся на гойдалках, які для вас підготував автор, Арчибальд Максвічнем, доктор медицини.

Ооо, нарешті можу вам порекомендувати канал, де пишуть здебільшого про нон-фікшн. Бо в коментах періодично питали, а я не знала, що відповісти. Називається "Давай простіше".

Його авторка Карина 11+ років працює HR і різних IT-компаніях, а книжки почала активно читати, щоб підтягнути свою українську. Потім їй захотілося мати спільноту, щоб їх обговорювати. Так з'явився канал в ТГ.

А ще Карина має ютуб-канал з такою самою назвою. Там вона обговорює з фахівцями різні важливими теми на кшталт як долати тривожний розлад, що може підтримати людину з ПТСР - і все це також довкола книжок на ці теми. Скоро вийде випуск про права тварин в Україні. Якісна зйомка й цікаві розмови, варто додати в підписки 😊

В ТГ-каналі "Давай простіше" вона постить свої відгуки на прочитане (здебільшого нонфік, але буває і художка). Читає про все: від фемінізму та психології, до історії, культури та розвитку української мови.

А ще Карина розігрує там книжки (зараз, наприклад, триває розіграш книжки “Бабуся вмирати не любила”).

Канал поки маленький й камерний, але там затишно. Підписуйтеся: @davaiprostishe

пост #направахреклами

Коли передзамовляла, думала, що це буде чергова книжка про харчування з серії “колись прочитаю”. Але несподівано прочитала її вчора повністю. Здається, це найкраща книжка про їжу, яка мені траплялася.

Точніше, вона не зовсім про харчування - бо тут немає нічого ані про збалансованість, ані про необхідну кількість білків і глікемічний індекс (і добре, що немає, бо я це все знаю, але знання тут ніфіга не працюють). Книжка про психологію - здебільшого, для тих, хто схильний переїдати, заїдаючи стрес та інші емоції. А таких в моєму оточенні стало дуже багато, особливо з початком повномасштабної війни.

Ліричний відступ: в 2021-му, менш ні за рік, я скинула майже 30 кг, це кардинально змінило якість життя, і я була впевнена, що це тепер на завжди. Але привіт 24 лютого, і ось всі кілограми знову на місці, це дуже бісить 🙄.

Так от, кілька тез, які я винесла з цієї книжки:

1) Вся ця лавина контенту в соцмережах про шкідливі продукти, правильне харчування, білки та дієти - не допомагають, а тільки шкодять. Бо навіть люди, які харчувалися цілком нормально, не акцентуючи уваги на їжі, починають тривожитися і забороняти собі окремі продукти. А коли забороняєш - стосунки з їжею стають нездоровими. І цієї “шкідливої” їжі починає хотітися більше. Врешті набирати вагу починають ті, у кого ніколи не було з цим проблем.

2) Як це не дивно, ключовий прикол у покращенні стосунків з їжею - припинити собі щось забороняти. Бо тоді з’являється “дефіцитне мислення”, і оці всі солодощі, булочки й картоплю-фрі починаєш поглинати у вселенських масштабах. Бо це сприймається як можливість винагородити себе, розслабитися, дозволити собі щось більше, або покарати себе, або як захисна реакція “наїмся цього зараз, бо завтра я собі це забороню”. Коли є відчуття “це можна їсти коли завгодно”, стосунки з їжею стають спокійнішими.

3) Найчастіше ми заїдаємо певні емоції (їх може бути цілий спектр), щоб отримати швидкий дофамін. Або щоб не розбиратися зі складною задачею, у якій нам не хочеться розбиратися. Тому ключове - усвідомити, що саме ми заїдаємо, і навчитися з цим жити, або долати цю емоцію в інший спосіб;

4) Якщо ми занадто фокусуємося на зовнішності й вазі, починаємо пояснювати собі цим усі невдачі - у стосунках, роботі тощо. Врешті нам підсвідомо стає страшно схуднути, бо не буде чим пояснювати ці проблеми. Це теж одна з причин заїдання;

5) Важливий крок - прийняти своє нинішнє тіло, яким воно є, і зрозуміти, що це результат ваших попередніх рішень, прийняти цю відповідальність, але позбутися відчуття провини за це. Усвідомити, що все можна пофіксити, якщо приймати інші рішення. Сором, негативне підкріплення і огида до себе ніколи не можуть бути на користь, це тільки відштовхує;

6) А ще дуже часто проблема в суспільному тиску, порівнянні себе з іншими і нездоровій харчовій поведінці батьків. Наприклад, якщо дитина забила колінку, їй давали цукерку, а не навчали пережити цей біль і поплакати, скільки треба. Так дитина звикає тамувати проблеми солодким, а не приймати їх.

Отже, три головні проблеми нездорових стосунків з їжею - це не конкретні продукти, а:

1) нерегулярність харчування (для цього авторка пропонує їсти 5 разів на день: 3 основних прийоми і 2 перекуси, щоб не доводити до відчуття сильного голоду);
2) демонізація певних продуктів;
3) емоційна регуляція за допомогою їжі.

А ще в книжці є багато про те, як розпізнати у себе розлад харчової поведінки (РХП), як з хімічної точки зору з нами працює їжа та її смак і чому це впливає на психологію; цитати з розповідей клієнток авторки, багато притомних технік для роботи зі своєю головою в цьому плані. І все - з посиланнями на дослідження. Дуже терапевтична книжка, мені такої справді не вистачало. Аж настрій вчора покращився )

Тут є ще 38 завдань, здебільшого психологічних, після кожного розділу - планую найближчим часом ще раз все перечитати і виконати їх всі. Цікаво, що з цього вийде )

#непозбувний_відгук

А як щодо класичного середньовічного рицарського роману, який свого часу став одним з перших бестселерів епохи книгодрукування (Біблію не рахуємо)?

У видавництві «Богдан» прилетів з друку «Амадіс Ґальський».

Герой цього роману став найвідомішим і найсміливішим лицарем у всій іспаномовній (та й не тільки) літературній традиції, поки не з'явився Дон Кіхот.

Автор оригінального твору не відомий, але до наших днів дійшла його версія, яку у 15-му столітті адаптував і оновив іспанський письменник епохи Передренесансу Ґарсі Ордоньєс де Монталь. Власне, саме вона (перша з трьох книг) і вийшла в українському перекладі у видавництві "Богдан".

Цей роман також вважають за взірець куртуазної літератури, культ кохання і служіння дамі посідає в ньому мало не провідне місце.

Переклад Петра Таращука.
Тверда обкладинка з тисненням, ілюстрації блакитного кольору (книжка двоколірна).
328 сторінок.
Замовляйте ось тут на сайті видавництва.

пост #направахреклами

#приїхала передзамовлена новинка від Віхоли - про харчову поведінку і ставлення до їжі. Написала українська дієтологиня та коуч з харчування Юлія Василенко. Дуже актуальна для мене тема, бо стрес сам себе не заїсть 🤦

Прочитала вже 50 сторінок, і вже розумію, що це просто топ з топів.

Сподобалися кілька думок:

1) Якщо "здорове низькокалорійне харчування" не корелює з основними цінностями людини, це ніколи не стане звичкою. Наприклад, якщо ваша цінність - "жити розслаблено", то обмежувати себе у харчуванні вдасться лише якийсь час: місяць, пів року, рік. А потім буде ще гірший відкат. Треба шукати перетини, де ваші цінності корелювали би зі стилем харчування;

2) Щоб змінитися, треба думати в проміжку одного дня, а не в далекій перспективі. Умовно "треба протриматися півроку і тоді схудну" - не працює, бо планування на довгий термін розслабляє і демотивує. Мовляв - ну ок, все одно результат не швидкий, почну завтра (а потім - ну ок, з понеділка). Треба думати не про глобальне і стратегічне, а про один сьогоднішній день.

3) Головна проблема переїдання зазвичай взагалі не стосується раціону. Треба працювати не з меню, а зі своєю головою;

4) Будь-яка різка зміна стилю харчування - це стрес для організму, тому він може потім зробити ще гірше. Отже, найкраще це змінювати поступово і без різких заборон.

Тут ще є практичні вправи після кожного розділу. Така собі самопсихотерапія. Дуже подобається поки що.