Коли передзамовляла, думала, що це буде чергова книжка про харчування з серії “колись прочитаю”. Але несподівано прочитала її вчора повністю. Здається, це найкраща книжка про їжу, яка мені траплялася.
Точніше, вона не зовсім про харчування - бо тут немає нічого ані про збалансованість, ані про необхідну кількість білків і глікемічний індекс (і добре, що немає, бо я це все знаю, але знання тут ніфіга не працюють). Книжка про психологію - здебільшого, для тих, хто схильний переїдати, заїдаючи стрес та інші емоції. А таких в моєму оточенні стало дуже багато, особливо з початком повномасштабної війни.
Ліричний відступ: в 2021-му, менш ні за рік, я скинула майже 30 кг, це кардинально змінило якість життя, і я була впевнена, що це тепер на завжди. Але привіт 24 лютого, і ось всі кілограми знову на місці, це дуже бісить 🙄.
Так от, кілька тез, які я винесла з цієї книжки:
1) Вся ця лавина контенту в соцмережах про шкідливі продукти, правильне харчування, білки та дієти - не допомагають, а тільки шкодять. Бо навіть люди, які харчувалися цілком нормально, не акцентуючи уваги на їжі, починають тривожитися і забороняти собі окремі продукти. А коли забороняєш - стосунки з їжею стають нездоровими. І цієї “шкідливої” їжі починає хотітися більше. Врешті набирати вагу починають ті, у кого ніколи не було з цим проблем.
2) Як це не дивно, ключовий прикол у покращенні стосунків з їжею - припинити собі щось забороняти. Бо тоді з’являється “дефіцитне мислення”, і оці всі солодощі, булочки й картоплю-фрі починаєш поглинати у вселенських масштабах. Бо це сприймається як можливість винагородити себе, розслабитися, дозволити собі щось більше, або покарати себе, або як захисна реакція “наїмся цього зараз, бо завтра я собі це забороню”. Коли є відчуття “це можна їсти коли завгодно”, стосунки з їжею стають спокійнішими.
3) Найчастіше ми заїдаємо певні емоції (їх може бути цілий спектр), щоб отримати швидкий дофамін. Або щоб не розбиратися зі складною задачею, у якій нам не хочеться розбиратися. Тому ключове - усвідомити, що саме ми заїдаємо, і навчитися з цим жити, або долати цю емоцію в інший спосіб;
4) Якщо ми занадто фокусуємося на зовнішності й вазі, починаємо пояснювати собі цим усі невдачі - у стосунках, роботі тощо. Врешті нам підсвідомо стає страшно схуднути, бо не буде чим пояснювати ці проблеми. Це теж одна з причин заїдання;
5) Важливий крок - прийняти своє нинішнє тіло, яким воно є, і зрозуміти, що це результат ваших попередніх рішень, прийняти цю відповідальність, але позбутися відчуття провини за це. Усвідомити, що все можна пофіксити, якщо приймати інші рішення. Сором, негативне підкріплення і огида до себе ніколи не можуть бути на користь, це тільки відштовхує;
6) А ще дуже часто проблема в суспільному тиску, порівнянні себе з іншими і нездоровій харчовій поведінці батьків. Наприклад, якщо дитина забила колінку, їй давали цукерку, а не навчали пережити цей біль і поплакати, скільки треба. Так дитина звикає тамувати проблеми солодким, а не приймати їх.
Отже, три головні проблеми нездорових стосунків з їжею - це не конкретні продукти, а:
1) нерегулярність харчування (для цього авторка пропонує їсти 5 разів на день: 3 основних прийоми і 2 перекуси, щоб не доводити до відчуття сильного голоду);
2) демонізація певних продуктів;
3) емоційна регуляція за допомогою їжі.
А ще в книжці є багато про те, як розпізнати у себе розлад харчової поведінки (РХП), як з хімічної точки зору з нами працює їжа та її смак і чому це впливає на психологію; цитати з розповідей клієнток авторки, багато притомних технік для роботи зі своєю головою в цьому плані. І все - з посиланнями на дослідження. Дуже терапевтична книжка, мені такої справді не вистачало. Аж настрій вчора покращився )
Тут є ще 38 завдань, здебільшого психологічних, після кожного розділу - планую найближчим часом ще раз все перечитати і виконати їх всі. Цікаво, що з цього вийде )
#непозбувний_відгук