Саня ніколи не бачив моря. Ніколи в житті..уявіть!
У Києві був тільки раз. Давно. А Сані уже сорок шість.
Я бачу в очах його хвилі і чайок, великий сяйливий маяк.
А Саня ніколи не бачив моря. його позивний - "Моряк"!

Андрюха постійно важко зітхає... вдивляється в свій калаш.
Він все життя присвятив заводу і має дай-Боже стаж.
тепер заводу нема,розбили.. В Андрюхи двоє малих.
У нього у вухах дзвенить метал, я чую його..я звик.

У Сірого в роті червона прима... він курить дві пачки в день.
Я бачу, як страх білосніжним димом виходить з його легень.
Він завше мовчить і ховає очі.
За місяць ні пари з вуст.
Про нього ніхто з нас нічого не знає..лиш те- що він білорус.

Івана лиш спробуй назвати "ваня" - погрожує і кляне.
як дам зара' - каже - то скрутитесь в дулю.
Не зліть мужики мене...
Іванові віриш - він хлопець кремезний..кулак - два моїх.
ну-ну...
Раніше він був охоронцем бази, тепер охоронець сну.

І я з ними п'ятий... стою, вдихаю повітря важке..сире.
Боюсь їм зізнатись-
що пишу вірші. кому вони зараз тре'?
Візьмуть, (не дай Бог!)
ще назвуть поетом.. мені не на руку це.
кому зараз так ось візьмеш і видаш поезією в лице?

У небі літак обперізує сонце сумним візерунком війни...
я мовчки курю і заплющую очі і бачу, як п'ятеро ми ---
гуляємо мирним і морським містечком....
І спробуй Нам хто завадь...
і Саня уперше в житті своєму стрибає в солону гладь...

@Igor Astapenko