Черкаси. Давайте спробуємо висловитися по суті, але коректно і в юридичному полі.

Ми бачили за ці два з половиною роки повномасштабної війни досить «добровільних переходів» храмів і навіть кафедральних соборів.
Виглядали вони всі досить неприглядно.
І завжди УПЦ «було само винувате». Бо не хотіла віддавати те, що на папері вже їй не належало.

Але є одне але.
І воно називається законність.

За законом, якщо є спірні питання щодо права власності нерухомим майном (а парафії УПЦ в судах зазвичай оскаржують рішення про позбавлення їх права власності), тим майном ніхто не користується до рішення суду. І тим більше не виганяє з нього господарів, адже суд може ухвалити рішення не на користь нових власників.

Проте у випадку українських кейсів ніхто навіть не дочікується судів, бо силові методи виявилися значно дієвішими.

Можна скільки завгодно вважати себе «воїном світла» і стояти «на стороні добра».
Але поки що це просто красиві слова для прикриття того, що називається свавілля, безлад, грабунок і агресія.

***
Емоції від сьогоднішній відео в Черкасах — печаль на межі відчаю. Печаль, що все так, і відчай, що ніяк ми не можемо одне до одного достукатися.

Черкаським вірянам — слова молитовної підтримки. Неможливо уявити, як усе це можна витримати😔