«Я була наче у пастці, увʼязнена у світ, з якого намагалась врятуватися, навіть не знаючи чому»
⠀
«Прокинутися на Шібуї» — Анна Ціма
Від видавництва «Старого лева»
416 с.
9/10
⠀
Спочатку я була трішки скептично налаштована до книжки і навіть не дуже вірила в те, що вона мені сподобається. І кілька перших сторінок боялась, що може це і не моя історія. Але потім, як понеслось, що я не помітила, як сторінки почали пролітати одна за одною.
⠀
У цій книзі маємо дві лінії:
🔸у першій ідеться про Яну, яка навчається в університеті, вивчає японську та теорію літератури. Вона живе у Празі. Їй цікаве все, що повʼязане з Японією. І одного разу Яна починає цікавиться письменником Кавашіто, а про нього дуже мало відомо. Цікаво, що він написав книгу «Розділення». А щось таке сталось із Яною, хоча вона про це не знає…
🔸…і тут виникає друга лінія — про 17-річну Яну, яка застрягла у Шібуї і не може покинути цей район Токіо. Вона мусить там сидіти, спостерігати за людьми і спробувати зрозуміти, що сталось, чому вона закрита тут, поки інша Яна живе собі своє життя у Празі. Незрозуміло, це якась проєкція Яни, думка чи привид. Але все якось повʼязано з письменником Кавашіто.
⠀
Тобто маємо ще й іншу лінію — це історія цього письменника. Яна проводить детальне дослідження про його життя і творчість, у книзі є навіть цілі уривки з «книги» автора, які, по суті, є ще однією історією. Тобто маємо історію в історії. І деколи ось ця лінія про Кавашіто була навіть дуже цікава, я з нетерпінням чекала, коли знову будуть уривки з його книги. Мені було цікаво також і спостерігати за самим процесом дослідження.
⠀
У цій книзі дуже багато про три речі: про Японію, переклад та про літературу. І це мені неймовірно сподобалось. З книги можна багато почерпнути про японських письменників, їхню літературу, мову, традиції. Дуже цікаво було читати також і про тонкощі перекладу з японської.
⠀
Мені ще сподобався стиль книжки і її вайб. Було відчуття, ніби я читаю щось таке японське, хоча авторка — із Праги, проте вона сама вивчала японістику й тривалий час уже живе в Японії, тож дуже добре розбирається в тих речах, про які пише. Їй вдалось чудово передати атмосферу Японії і закласти в книгу багато японських символів, сенсів.
⠀
Книга написана від першого обличчя — від Яни однієї і Яни другої. Мені сподобалось, що авторка використовує в її мовленні багато сучасних слів, і це мало вигляд, ніби справжнє спілкування і справжні думки людини, а не літературного героя. Текст легкий у сприйнятті. А ще тут короткі розділи й за рахунок цього досягається динаміка.
⠀
Мені сподобалась книжка і те, як авторка змогла в ній все поєднати: містичне з реальним, історію в історії, літературні дослідження, переклад та японістику.
А це я ще не сказала про оформлення:
▪️красивезна обкладинка, яка дуже мені сподобалась;
▪️ілюстрації всередині книжки.
⠀
Однозначно раджу книгу.
⠀
💭А ви вже читали цю книгу? Вам подобається японська мова і Японія? Любите такі історії в історіях?
⠀
#книжковий_відгук
⠀
«Прокинутися на Шібуї» — Анна Ціма
Від видавництва «Старого лева»
416 с.
9/10
⠀
Спочатку я була трішки скептично налаштована до книжки і навіть не дуже вірила в те, що вона мені сподобається. І кілька перших сторінок боялась, що може це і не моя історія. Але потім, як понеслось, що я не помітила, як сторінки почали пролітати одна за одною.
⠀
У цій книзі маємо дві лінії:
🔸у першій ідеться про Яну, яка навчається в університеті, вивчає японську та теорію літератури. Вона живе у Празі. Їй цікаве все, що повʼязане з Японією. І одного разу Яна починає цікавиться письменником Кавашіто, а про нього дуже мало відомо. Цікаво, що він написав книгу «Розділення». А щось таке сталось із Яною, хоча вона про це не знає…
🔸…і тут виникає друга лінія — про 17-річну Яну, яка застрягла у Шібуї і не може покинути цей район Токіо. Вона мусить там сидіти, спостерігати за людьми і спробувати зрозуміти, що сталось, чому вона закрита тут, поки інша Яна живе собі своє життя у Празі. Незрозуміло, це якась проєкція Яни, думка чи привид. Але все якось повʼязано з письменником Кавашіто.
⠀
Тобто маємо ще й іншу лінію — це історія цього письменника. Яна проводить детальне дослідження про його життя і творчість, у книзі є навіть цілі уривки з «книги» автора, які, по суті, є ще однією історією. Тобто маємо історію в історії. І деколи ось ця лінія про Кавашіто була навіть дуже цікава, я з нетерпінням чекала, коли знову будуть уривки з його книги. Мені було цікаво також і спостерігати за самим процесом дослідження.
⠀
У цій книзі дуже багато про три речі: про Японію, переклад та про літературу. І це мені неймовірно сподобалось. З книги можна багато почерпнути про японських письменників, їхню літературу, мову, традиції. Дуже цікаво було читати також і про тонкощі перекладу з японської.
⠀
Мені ще сподобався стиль книжки і її вайб. Було відчуття, ніби я читаю щось таке японське, хоча авторка — із Праги, проте вона сама вивчала японістику й тривалий час уже живе в Японії, тож дуже добре розбирається в тих речах, про які пише. Їй вдалось чудово передати атмосферу Японії і закласти в книгу багато японських символів, сенсів.
⠀
Книга написана від першого обличчя — від Яни однієї і Яни другої. Мені сподобалось, що авторка використовує в її мовленні багато сучасних слів, і це мало вигляд, ніби справжнє спілкування і справжні думки людини, а не літературного героя. Текст легкий у сприйнятті. А ще тут короткі розділи й за рахунок цього досягається динаміка.
⠀
Мені сподобалась книжка і те, як авторка змогла в ній все поєднати: містичне з реальним, історію в історії, літературні дослідження, переклад та японістику.
А це я ще не сказала про оформлення:
▪️красивезна обкладинка, яка дуже мені сподобалась;
▪️ілюстрації всередині книжки.
⠀
Однозначно раджу книгу.
⠀
💭А ви вже читали цю книгу? Вам подобається японська мова і Японія? Любите такі історії в історіях?
⠀
#книжковий_відгук